Приблизно рік тому, після завершення війни в Нагірному Карабасі, де застосування безпілотників і в тому числі Bayraktar TB2, фактично зумовило перевагу Азербайджанської армії над збройними формуваннями Нагірного Карабаху, я написав, що нам Бог велів застосовувати ці вироби на Донбасі проти бандформувань ОРДО/ОРЛО.
По-перше, "Байрактари" у нас є, а по-друге, Азербайджан і Туреччина з позитивним бойовим досвідом застосування цих систем - найближчі партнери України.
Коментарів було багато. Переважно, з різними запереченнями та зарахуваннями мене до "партії війни". Я відповідав – час покаже.
Читай також: Опубліковано відео "відповіді" ЗСУ на ворожий обстріл
Ось і показав: 26 жовтня 2021 року відбулося перше пробне застосування українських "Байрактарів" на лінії розмежування на півдні Донецької області.
Судячи з досить невиразних коментарів російських офіційних осіб та реальної тривоги (майже паніки) з боку сепаратистів - свою головну - медійну та психологічну мету, турецький боєприпас МАМ-С, пущений із БПЛА, накрив на всі 100%. Розбита гармата Д-30 ("жаба") і один 300-й серед сепарів - не береться до уваги.
Перший досвід застосування поставив перед нашим противником, включаючи кураторів "Л/ДНР" з Кремя, ланцюжок труднорозв'язних завдань.
По-перше, стало очевидно, що скільки-небудь значних засобів ППО-РЕБ, здатних виявляти, знищувати, придушувати роботу "Байрактарів", принаймні на цій ділянці фронту, у сепарів не спостерігається. Вважати такими засобами ЗРК "Оса" або "Стріла-10", які можуть бути у бойовиків, не є адекватним. Неефективність або слабка ефективність цих радянських ЗРК малої дальності проти БПЛА (включно з "Байрактаром") доведена минулорічною війною в Карабасі. Причина лежить у ТТХ та у призначенні цих систем, на яких ми в даному випадку зупинятися не будемо.
Теоретично БПЛА можна підбити із ЗУ 23-2, але це лише в тому випадку, якщо безпілотник буде барражувати на висоті 2000-2500 метрів, тобто в зоні ураження цих зенітних гармат. З урахуванням того, що "Байрактар" може підніматися на висоту в 6-8 км і бомбардувати цілі на відстані в 8-13 км, опускатися на таку небезпечну висоту йому немає потреби. Та й як його візуально виявити, хоча б навіть на висоті 2 кілометри, щоб обстріляти із ЗУшки. Ніхто не буде годинами витріщатися в повітряний простір, щоб знайти самотню "пташку", якщо вона взагалі прилетить. Тобто все описане вище – з розряду щасливої випадковості, майже вдалий лотерейний квиток.
Те саме стосується і спроб впливу за допомогою ПЗРК, навіть тих, що б'ють на 3-5 км. Хоча, швидше за все, ракета ПЗРК просто не наведеться на таку ціль через малу теплову пляму, яку дає двигун "Байрактару".
Читайте також: Морський "хижак": фото першого безпілотника Bayraktar для ВМСУ
Таким чином, бойовики ОРДО/ОРЛО принаймні на лінії розмежування не мають значних засобів ППО для боротьби з українськими "Байрактарами".
Це дає нам можливість для повної деморалізації противника навіть без спроби перейти у наступ по всьому фронту.
Неможливо стріляти з гармат, якщо ти знаєш, що над тобою в'ється невидимий дрон, який у будь-який момент може випустити в тебе ракету або скоригувати вогонь артилерії, або спричинити удар дронів-камікадзе.
Неможливо вести бої в окопах, якщо машини постачання, які привозять до тебе підкріплення, їжу, воду, боєприпаси та відвозять поранених та хворих, методично та безкарно накриваються з повітря.
Неможливо зарядити зброю, заправити та банально обслуговувати бронетехніку, якщо склади ПММ та боєприпасів розбомблені з повітря.
Неможливо залучати молоде поповнення, навчати нових бійців та контрактників, якщо вони чують подібні історії.
Звичайно, можна міняти позиції, ховатися в укриттях, створювати хибні цілі, накривати гармати маскувальними сітками, рити підземні ходи на позиціях, але так багато не навоюєш.
Пара місяців подібного роду терору: методичного вибивання матчастини, танків, гарматних батарей, стартових позицій РСЗВ; ударів по тилам, нафтосховищам, рембазам, казармам, розташуванням частин та підрозділів – і будь-яка армія розсиплеться. Неможливо довго воювати, якщо ти не можеш ударити у відповідь.
Безперечна перевага високоточної війни полягає в тому, що вона мінімізує непотрібні жертви серед мирного населення. Знищувати можна лише військові об'єкти. Смертей буде рівно стільки, скільки потрібно для досягнення результату, яким стане остаточний мир на Донбасі.
Такий розвиток подій, безумовно, не входить до планів Кремля. Однак події 26 жовтня поставили росіян перед вельми нетривіальним завданням: як прикрити своїх "підзахисних" від точних ударів із повітря.
Це не так просто, як здається. Одночасно спадають на думку чарівні російські системи РЕБ, а також нові ЗРПК "Панцир С1" і "Тор-М2".
Також читайте: Турецький безпілотник з українським двигуном знищив навчальний «Панцир» (відео)
Щодо РЕБ. Удар безпілотниками може бути завдано у будь-якій точці 400 км фронту, але ніхто не підрахував, скільки і яких систем РЕБ потрібно для того, щоб прикрити цей периметр.
Ніхто не підрахував, які заходи слід організувати для охорони та оборони цих систем РЕБ. А ці пристрої, безперечно, привернуть особливу увагу українських ДРГ. На забезпечення безпеки цих систем підуть величезні матеріальні та людські ресурси. Не кажучи вже про те, що кожен із цих пристроїв може бути банально знищений за допомогою тих же "Байрактарів", оскільки жодна система РЕБ не може працювати безперервно. Колись їх доведеться вимикати.
Зрештою, росіяни навряд чи довірять управління цими системами місцевим "оркам". Вони залучать своїх спеціалістів. А це означає значну присутність регулярних частин ЗС РФ на Донбасі, чого досі росіяни намагалися приховувати.
Застосування "Панцирів" та "Торів", які в принципі годяться для того, щоб збивати українських "пташок" також має свої обмеження.
По-перше, навряд чи управління цими складними системами довірять місцевим "ополченцям". Україна використовує "Байратари" тут і зараз, а зенітників ОРДО/ОРЛО потрібно буде ще вчити щонайменше півроку з неясними результатами. До того ж ніхто не може гарантувати, що місцеві не почнуть "торгувати технологіями", зливаючи секретну документацію українськими спецслужбам.
Отже, доведеться знову залучати фахівців із РФ. Це ще більші витрати на охорону та оборону та ще більша небажана присутність російських регулярних частин на Донбасі.
По-друге, не можна забувати і про аспекти бойового застосування.
Дальність поразки "Панциря" – 20 км. "Тора" - 16. "Байрактара", як ми вже знаємо – від 8 до 13 км. Нескладно підрахувати, що будь-який зі згаданих вище російських ЗРК здатний виявити та збити турецький БПЛА ще до того, як він зможе застосувати свої бомби.
Але не в умовах позиційної війни Донбасу.
Тактика застосування військ ППО, яку мені довелося вивчати, наказує розміщувати стартові позиції ЗРК у глибині бойових порядків своїх військ таким чином, щоб вони були максимально недосяжні для вогню артилерії та інших звичайних засобів поразки. Тут також знадобиться маневрування, швидка зміна позицій, обладнання хибних цілей і т.д.
Порівняння ТТХ "Панциря", "Тора" і "Байрактара" легко дозволяє зробити висновок, що в умовах Донбасу російські ЗРК малої дальності, щоб прикривати свої сили від ударів з повітря, хоч би на межі своїх можливостей, повинні бути на відстані 4-7 км позаду дружніх окопів. Але на такій відстані вони можуть бути знищені артилерією, а окремих випадках і мінометами. Не можна забувати і про ДРГ, які діють на такій самій оперативній глибині. Українським диверсантам буде цікаво познайомитися з новітніми російськими бойовими системами і передати добуту документацію куди слід.
Таким чином, малі ЗРК не панацея. Потрібна ешелонована ППО із залученням більш далекобійних та дорогих систем середньої дальності з організацією постійного поля радіолокації. Все це переводить війну на Донбасі в значно витратніший захід для Кремля, що загрожує матеріальними та іміджевими втратами.
А значить, у Москві є над чим замислитись.
26 жовтня ми запропонували противнику війну XXI століття, істотно підвищивши ставки у грі. Все питання в тому, чи готові ми влаштувати повітряний терор, про який йшлося вище. Тобто застосовувати безпілотники щоразу, поки ворог не збудував лінію захисту.
Читайте також: Україна розробляє новий висотний безпілотник: у ДП «Антонов» розкрили деталі
