Найбільш актуальне питання глобального порядку денного сьогодні: нападе Путін на Україну чи не нападе? Тільки ледащий не намагається відповісти на нього. І всі серйозні аналітики погоджуються бодай в одному: це залежить рівно від одної людини – Владіміра Владіміровіча Путіна, Президента Російської Федерації. Відповідно, відповідь на питання залежить від того, наскільки світ розуміє кремлівського автократа.
Читайте також: Зупинити ворога: чи сможуть санкції проти Путіна спинити велику війну
Мої розмови з друзями, колегами та знайомими свідчать про принаймні одну засадничу помилку в намаганні зрозуміти ВВП. Вони бачать в ньому російського Петра Порошенка чи Віктора Януковича, для яких особисті статки були мірилом успіху. І саме тому так радісно й обнадійливо сприймають погрози американців арештувати активи московського лідера, оформлені на Кабаєву чи його клевретів.
Я певен, що це вкрай помилкове сприйняття мотивів, які рухають Путіним. Достатньо подивитись на опонента хазяїна Кремля – Михаїла Ходорковського, аби зрозуміти, що накопичення та збереження статків – далеко не для всіх політиків є основним інстинктом. Путін точно не є homo economicus – такою ж мірою, як він не є безсрібником-подвижником на кшталт Бен Ґуріона чи Махатми Ганді.
Така популярна в західних підручниках з економіки теорія раціонального вибору незастосовна до кремлівського автократа. Його вибір не може бути раціональним вже тому, що він живе в бункері, не читає інтернет, спілкується з дуже обмеженим колом осіб і формує свою картинку світу за доповідями та "обʼєктивками" російських силовиків, які кладуть йому на стіл у різнокольорових теках.
Читайте також: Перемогти псевдоімперію, або Які цінності має захищати Україна у війні з РФ
Аби зрозуміти Путіна, потрібно читати Достоєвського, а не Economics. Людина з бункера приречена наслідувати "подпольного человека". І навіть якщо частина українців не вважає автора "Записок из подполья" геніальним, їх варто перечитати, аби зрозуміти, наскільки Путін – ірраціональний актор, а отже наскільки реальна велика війна.
Далі мовою оригіналу:
"Там, в своем мерзком, вонючем подполье, наша обиженная, прибитая и осмеянная мышь немедленно погружается в холодную, ядовитую и, главное, вековечную злость. Сорок лет сряду будет припоминать до последних, самых постыдных подробностей свою обиду и при этом каждый раз прибавлять от себя подробности еще постыднейшие, злобно поддразнивая и раздражая себя собственной фантазией.
Сама будет стыдиться своей фантазии, но все-таки все припомнит, все переберет, навыдумает на себя небывальщины, под предлогом, что она тоже могла случиться, и ничего не простит. Пожалуй, и мстить начнет, но как-нибудь урывками, мелочами, из-за печки, инкогнито, не веря ни своему праву мстить, ни успеху своего мщения и зная наперед, что от всех своих попыток отомстить сама выстрадает во сто раз больше того, кому мстит, а тот, пожалуй, и не почешется."
Читайте російську літературу! В ній багато одкровень про ірраціональну "російську душу", яку "умом не понять" та "аршином общим не измерить". Як казав один російський інтелігент, "врага надо знать в лицо, а бить в морду"...
Читайте також: Путіна стримає консолідація Заходу, а не істерика довкола України - інтерв'ю з Володимиром Фесенком
Текст автора зі сторінки Facebook публікується за його згодою
