Міністр закордонних справ Чорногорії (2004-06) Міодраг ВЛАХОВИЧ у провідному чорногорському виданні Gradski portal присвятив статтю Україні. Матеріал хорватською мовою вийшов під заголовком з одного слова українською - "Україна!".
Далі цитуємо статтю Влаховича.
Минулого тижня був у Відні і вже за звичкою ще з молодих років відвідав монумент радянським воїнам на Шварценбергплатц. Прикрашений великим фонтаном пам’ятник, чиє будівництво, на думку моїх австрійських друзів, був символом статусу нейтральності Австрії після Другої світової війни, але зараз має окрему історію. Позаду пам’ятника знаходиться паркан сусіднього будівництва, який офарбовано вже відомими у всьому світі синьо-жовтими кольорами. Послання зрозуміле : радянський пам’ятник мастодонтського характеру фактично оточений українським прапором, з кольорами жовтого - символом полів пшениці, і синього - як знак українського неба.
Читайте також: Цей досвід війни навчить воювати не лише Україну, а й увесь світ
Стільки вистраждана, але не здолана Україна і геройський український народ. Тут вони за пам’ятником і гарним фонтаном як символ однієї давньої перемоги. Перечитую золотими буквами викарбуваний текст на монументі, на який чесно кажучи раніше не дуже звертав увагу, але Україна і українці присутні тут як один з вимірів однієї трагічної історії. І це на головному полі експозиції, на її найважливішому місці.
Маршал Федір Толбухін командував підрозділами Третього Українського фронту, який визволив Софію, Белград, Будапешт і нарешті Відень. Хоча командувач росіянин, проте воїни українці, яких раніше якось не дуже згадували, але це все українські підрозділи. Герої – українці! І це історія.
Сьогодні 24 серпня, День незалежності України. Сьогодні також рівно півроку з початку злочинної російської агресії на незалежну і суверену державу Україну. Ця війна величезна трагедія і страждання українського народу. Вона змінила усю геополітичну ситуацію в Європі і не тільки. Вже давно стало зрозумілим, що путінський бліцкриг провалився. Російська агресія поламала зуби і війна перетворилася у виснажливі зіткнення. Українці тут платять найвищу ціну. Розорення цієї великої країни є катастрофічним і трагічним за своїми розмірами, і є злочинним за своєю сутністю і мотивам. Це зараз представляє найбільшу небезпеку глобальному миру після Другої світової війни.
Наслідки відчуває увесь світ, а справжні розміри катастрофи нам покажуть на порозі осінь та зима, і все що буде пізніше. Росія не може перемогти, хіба тільки якщо застосує апокаліптичний сценарій, що знову таки залишить усе без сенсу. Отже Росія веде програшну війну, що залишить величезну печатку сорому на її історії.
Можливості ефективної допомоги союзників мають обмежені обсяги, зумовлені реальностями повсякденного життя в якому ми живемо. Є і об’єктивні перешкоди – ядерні держави, а їм саме ім’я говорить про їх статус, мали політику компромісів щодо Кремля. Деякі з них для себе бачать навіть користь, щоб підтримати російського лідера. Поки він при владі, буде тривати і ця війна і позиція тих, які так і не визначилися.
З усвідомленням такого стану речей стає зрозумілим, що існуюча російська воєнно-політична та фінансово-економічна піраміда не переживе Путіна. Те що він матиме свій кінець говорить сама біологія, хоча не виключено, що можуть і раніше відбутися політичні зміни. Але треба розуміти, що якщо Путіна приберуть, так не сили, що хочуть продовження війні, а ті, які бажають її закінчення, або вимушені бажати це зробити.
Так що зараз ще буде боротьба за українські міста та багаті території. Але Захід не може собі дозволити, щоб Україна зламалася. З іншого боку, Росія не може вічно воювати. Закінчення війни ще не видно, проте її кінець один : України вистоїть. Розміри російської поразки важко передбачити, і ми тут можемо тільки якось гадати. Між тим, прийде той день, коли ми привітаємо визволену Україну! Тоді Росії побажаємо пройти шлях оновлення на новому фундаменті цінностей і ця надія вмре останньою.
Чорногорці усіх національностей та віросповідання добре розуміють, що трапилося у дружній Україні. Усе видно, що відбувається і усе зрозуміло. Тому сьогодні у День Незалежності України на святі хоробрих і гордих українців важливо нам усім підтримати справедливу боротьбу цілої держави та її народу за свободу, справедливість, самостійність і незалежність. Адже перефразовуючи Джона Дана (John Donne) – «дзвони в Україні зараз дзвонять для усіх нас», дзвонять вони і для Чорногорії!
Читайте також: Україна існує півтора тисячоліття, а місце російського фашизму у царстві темряви
