У Росії з'явилися плани перемістити Чорноморський флот до Новоросійська. Вибухи на російських військових базах у Криму та атаки українських безпілотників на штаб флоту у Севастополі, підривають плани Росії щодо атаки на південь України. Розвал мыці флоту стався зненацька. Було потоплено флагманський крейсер "Москва" і ще кілька суден, і флот втратив значну вогневу міць. Російським військам довелося залишити острів Зміїний — не лише символ українського опору, а й найближчу точку до Одеси, а також плацдарм, з якого можна було б підтримати наступ. А 9 серпня на аеродромі Саки, більш ніж за 200 км від передових українських позицій було знищено дев'ять бойових літаків.
Читайте також: Демократія на межі анархії: чому удари по "центрам ухвалення рішень" не здолають Україну
"Якщо можна вдарити по Саках і Севастополі, це все змінює, - сказав The Wall Street Journal Джон Спенсер, директор з вивчення військових дій у міських умовах Madison Policy Forum. - Ці удари підривають постачання, оперативне управління і, зрештою, можливості самого Чорноморського флоту ".
Після ударів ЧФ є флотилією для берегової оборони, яка зрідка завдає ракетних ударів. Завдані втрати також практично позбавляють Росію шансів організувати висадку морського десанту в Одесі. Всі ці події змусили флот перейти до оборонної тактики та триматися біля кримського берега.
Безпеку флоту забезпечували радари і літаки, тепер вона підірвана, і в Кремлі задумалися про те, щоб перебазувати кораблі, що залишилися, кудись ще. Куди? Куди й планували раніше – до Новоросійська.
Знаєте, що найяскравіше продемонструвала ця війна? Перебільшене значення великотоннажного військового флоту та авіації.
Здавалося, що маючи значну перевагу в повітрі, Ерефія за лічені години (дні) придушить основні військово-стратегічні точки України. Але в перші дні війни ЗСУ допотопними засобами збивали за день майже по десятку російських літаків і гелікоптерів вартістю десятки мільйонів доларів, "яким аналогів немає". А зараз росіяни як вогню бояться залітати в зону дії не найдосконалішої української системи ППО. А що буде, коли ми отримаємо ті ж Iris-T SLM?
По кораблях приблизно така сама ситуація. Як пишався їх хвалений і неприступний флагман "Москва" з нібито трьома рівнями протиповітряної оборони! І де він зараз? Слухає концерт Кобзона серед рибок та водоростей, пущений на дно всього двома українськими ракетами ВІТЧИЗНЯНОГО виробництва! А якби не тупе рішення Тарана скоротити ракетну програму, схвалене вищим керівництвом країни, на дні моря лежала б більша частина російського ЧФ.
І якщо з десяток "Хаймерсів" і тактика вибивання комунікацій, ППО і б/к противника в глибокому тилу докорінно змінюють розклад сил, то концепцію ведення воєн, що не змінювалася з часів Другої світової, потрібно кинути в грубку разом із листуванням енгельсу з каутським. І всією російською зброєю, якій "аналогів немає".
Москітний флот, високоточні РСЗВ, протикорабельні ракети, дрони-камікадзе... відносно дешево, але настільки сердито, що зводить нанівець всю громіздку і неповоротку армаду Ерефії. А якщо оборону зміцнити мережею передової ПРО і кількома десятками "Абрамсів", то не знадобляться багатомільярдні авіаполки та флотилії. Тим більше, що Україна ніколи і ні на кого не збирається нападати.
Все вищезгадане легко замінити однією фразою: "вступ до НАТО". Але поки ми не там, доведеться створювати свою концепцію оборони, побудовану на досвіді цієї війни. На досвіді, який вчить воювати не лише Україну, а й увесь світ, спостерігаючи за тим, як українці, у десятки разів поступаючись за кількістю бойових засобів, стримують тиск і мають шанси на перемогу, використовуючи не кількість і навал, а якість та оперативну кмітливість.
З кожним місяцем ми воюємо все сучаснішими засобами, вони дістають із загашників Т-62. Наші ресурси будуть поповнюватися, їх – ні. У нас є мотивація, у них – ні. Ми переможемо, вони – ні.
Читайте також: Скринька Пандори: тепер ні Саратов, ні Білгород, ні Митищі не спатимуть спокійно
