У день відновлення Української Незалежності усі ми її громадяни вважаємо, що проходимо тяжкі життєві випробування в обороні її територіальної цілісності, демократії і свободи, людяності і терпіння. Над Україною опустився туман небезпеки російського знищення нашої нації та держави, і ця розпочата Москвою війна є екзистенційного характеру, коли Кремль реально вирішив кинути у провалля минулого усе українське, примітивно заявивши, що воно не має права на існування.
Читайте також: Злочинний план ПУТІН - Проєкт Узурпації Територій І Націй - приречений на провал
Щось схоже теоретично пояснювали нацисти наприкінці тридцятих - початку сорокових років минулого століття, коли говорили про повне фізичне знищення євреїв та ромів. У планах Третього рейху було знищення цих двох народів, повне поневолення усіх слов’ян, підтримка усіх німців, що проживали по цілій Європі, та народів германського походження – голландців, шведів, норвежців, данців.
Російські фашисти – рашисти пішли ще набагато далі у своїй не людяності та жорстокості від теоретиків Третього Рейху. Вони також бажали б знищити націю українців, але, схоже, що і білорусів, але ті до цього часу не усвідомлюють небезпеки. Лукашенко балансує на небезпечній лінії знищення білоруської державності, думаючи, що стратегічне партнерство і об’єднання з Москвою принесе йому особисто спасіння персонального владарювання, що триває з далекого 1994 р. Він не наївний і знає, що Путін готовий його знищити, тільки побачить підходящий момент.
Лукашенко грає гру, щоб Путін не програв, бо тоді і він впаде, але щоб Путін і не переміг, інакше пропаде і він сам. Путін – переможець точно його усуне з довгого політичного життя. У цьому досить вузькому проміжку маневрує Лукашенко, тільки щоб він залишився на позиціях особистісного виживання і в даний момент його практично не хвилює політичне майбутнє білоруського народу.
У планах рашистів знищення державного суверенітету Казахстану та Молдови. Москва розуміє, що це важко буде зробити щодо Астани, але точно спробує підкорити цю велику за територією та природними ресурсами країну. Тут повністю буде використаний фактор існування численної російської діаспори, який особливо впливовий на півночі та сході країни. Тому не виключено, що якщо Астана зможе упертися, то там за українським сценарієм будуть формуватися тимчасово окуповані території як в Криму та Донбасі.
Що стосується Криму, то російська агресія проти України почалася на цьому півострові і тут має завершитися. Це підтвердив Другий саміт країн-учасниць Кримської платформи, який відбувся 23 серпня ц.р. в Києві. У цьому саміті брали участь більше 60 міжнародних організацій з багатьох континентів. Минулого року їх було 46. Тут було багато глав держав, зокрема президенти Франції, Польщі, Естонії, керівники урядів – німецький канцлер, прем’єр-міністри Великобританії, Канади, Японії, Генеральні секретарі НАТО, Ради Європи, керівники низки інших міжнародних організацій.
Після Першого саміту країн-учасниць Кримської платформи Володимир Путін зрозумів, що це серйозний політичний шлях до деокупації українського півострова, прийнявши рішення напасти та воєнно знищити Україну, чим на його думку, і зняв би з міжнародного порядку денного це болісне для Кремля питання. Але не зміг. Зараз більшість міжнародного співтовариства, за виключення нечисельних союзників РФ та її політичних васалів, вимагає повернення Криму його законному власнику – Українській державі. Це абсолютно вірно у політичному і правовому сенсі та у людському вимірі. Крим має стати тим тягарем, що потягне на дно Чорного моря Путіна та його політичне оточення, де їм базою стане потонулий крейсер, декласований у ранг підводного човна - «Москва». Там, у царстві темряви є справжнє місце для теоретиків і практиків російського фашизму. Демонам у людській формі нема місця у Царстві Небесному.
Але таке руйнування режиму Путіна можливе тільки, коли Україна військово витримає російську інвазію і відправить додому російську армію добровільно або «в останню путь». Це не легко, а дуже важко та вимогливо, тому український народ і українські оборонці Вітчизни не мають вибору. Або рашисти нас знищать, або ми їх. Це питання виживання українського народу, а для росіян тільки повернення до своїх загарбницьких традицій. Тут велика різниця. Для українців це питання життя та смерті, а для росіян тільки відмова від ненависті та загарбань. Це велика цивілізаційна межа і характеристика російської агресії. Царство темряви, диктатури і ненависті до свободи має бути переможене, інакше вільна Європа сама потоне, а не Путін. Вашингтон, Брюссель, Париж, Лондон та Берлін мають дати точну відповідь, чи готові вони з українцями боротися до кінця з імперією темряви, що зараз має місце базування у Російські Федерації. З деяких інших світових столиць ми чуємо, що війна в Україні це початок кінця західного впливу. Маємо їх розчарувати, дух свободи ще живий. Диктатура та рашизм у Європі не пройдуть.
А отже радісний тобі День відновлення Незалежності, мила Україно! Ти існуєш більше півтора тисячоліття і побажання ще багато разів по стільки за початок продовження твоєї державності!
Читайте також: Демократія на межі анархії: чому удари по "центрах прийняття рішень" на здолають Україну
