Agenda Pública та Аналітичний центр «Об’єднана Україна» представляють щотижневу серію статей «Фокус Україна», в якій аналізують, як розвиватиметься військовий конфлікт в Україні та політична та економічна ситуація в країні. Автори статей – Ігор Петренко, Дмитро Левусь, Петро Олещук та Олексій Кущ, експерти аналітичного центру «Об’єднана Україна». З перекладом чергового матеріалу серії можна ознайомитись нижче.
Росія застосовує все більш потужну зброю та невибіркові обстріли для досягнення своїх цілей. Президент України здійснив низку звільнень та призначень в спробі частково перезавантажити менеджерів для формування адекватних відповідей на зростаючі ризики дестабілізації. Поновлений терор РФ проти енергетичних об’єктів в Україні загострює питання пошуку нового енергетичного балансу країни.
Нинішня війна проти України для Росії – спроба скасувати, як вони вважають, неправильну історію. Путін вважає, що Україна є «штучною». Тому Росія відверто заявляє, що в її розумінні України не повинно бути взагалі. І це проявляється в діях Росії. Кремль проголошує окуповані українські території областями Російської Федерації, абсолютно не приховує, що проводить депортацію із захопленої української землі тих, кого вважає небезпечними для окупаційного режиму. У затвердженому 27 березня Московським патріархом Наказі Російського народного собору міститься заява про те, що «спеціальна воєнна операція» є «Священною війною», а в результаті Росія повинна отримати винятковий контроль над Україною. Визначення війни як «священної» визначає і жорстокий характер ведення Росією бойових дій.
Росіяни не обмежують себе у засобах знищення, які вони застосовують проти України. Наприклад, по Великій Писарівці в Сумській області наприкінці березня вони, ймовірно, застосували так звану бомбу об'ємного вибуху вагою півтори тонни, ОДАБ-1500. З бомби випускається аерозоль, який потім підривається, що забезпечує ураження великих територій. Взагалі Росія значно розширила застосування керованих авіабомб великої потужності.
Росія не змогла вивести з ладу енергетичну систему України взимку. Але намагається зробити це зараз за допомогою ракет та «Шахедів». Внаслідок удару виведено з ладу Зміївську ТЕС у Харківській області. Компанія «Укренерго» змушена застосувати графіки аварійних відключень на період вечірнього максимуму споживання крім Харкова та Харківської області у Сумській, Полтавській та Донецькій областях. Крім того, аварійні відключення використовуються у Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях. Є відключення електрики у Кривому Розі та Одесі. Військового значення ці удари майже не мають. Метою є заподіяння страждань мирному населенню. Росія і не приховує цього. Зокрема, вбивця опозиціонера Литвиненка, співробітник ФСБ та депутат Державної Думи Андрей Луговой заявив у прямому ефірі «Росія 1»: «Харків треба знеструмити настільки, щоб він став нежиттєздатним. Щоб ці 800 тисяч людей, які там залишилися, сіли до машин, пішки, з пакунками, на візках – і на захід. Те саме треба зробити з іншими містами, у тому числі з Києвом». Крім того, росіяни завдають масованих ударів по наземній інфраструктурі підземних газових сховищ у Львівській області.
Приміром, з 18 по 24 березня РФ атакувала Україну 190 ракетами різних типів, 140 безпілотниками "Шахед" і 700 керованими авіабомбами, застосувала балістичну та гіперзвукову зброю, яка може досягати цілей надзвичайно швидко, залишаючи людям мало часу для пошуку укриття та порятунку. Атаки були спрямовані насамперед на об'єкти енергетичної та критичної інфраструктури та житлову забудову густонаселених міст, що призводить до значних жертв і руйнувань, а також до техногенних аварій у цілих регіонах. 27 березня вперше після 2022 року росіяни атакували Харків керованими авіабомбами. Одна людина загинула, серед 19 постраждалих тримісячна дитина. Атаку було спрямовано на багатоповерхову житлову забудову. Пошкодження отримали щонайменше 14 житлових будинків та загальноосвітня школа.
Також Росія не відмовилася від продовження наступальних дій. Окупанти намагаються просуватися за різними напрямками. Але, за словами головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника Олександра Сирського, «останнім часом кількість повернутих нами позицій перевищує кількість втрачених. Ворогу не вдалося суттєво просунутися на стратегічних напрямках, його територіальні досягнення, якщо вони є, мають тактичне значення. Цю ситуацію ми контролюємо». А «тільки за лютий-березень цього року (на 26 березня) ворог втратив понад 570 танків, близько 1430 бойових броньованих машин, близько 1680 артилерійських систем та 64 системи ППО». В інтерв'ю CBS News президент України Володимир Зеленський розповів, що Росія може готуватися до нового наступу наприкінці травня чи в червні. Наміри ворога ретельно відстежуються, його можливості аналізуються. Ситуацію на сході стабілізовано. Вона краща, ніж 2-3 місяці тому. Росія має значну перевагу у кількості озброєння, боєприпасів та особового складу. До речі, генерал Сирський також зазначив у своєму інтерв'ю, що «ще кілька днів тому перевага ворога за випущеними боєприпасами становила співвідношення близько 6:1». Саме це становить загрозу нових спроб прориву українського фронту. Україна інформує партнерів про ступінь загрози та актуальні потреби у озброєнні, військовій техніці та боєприпасах.
Моніторингова Місія ООН в Україні подала 38-й звіт про ситуацію з прав людини в Україні за період з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року. Внаслідок роботи нею зафіксовано розстріли російськими загарбниками щонайменше 32 українських військовополонених протягом останньої зими. Це набагато більше, ніж за будь-який із попередніх періодів. І це точно неповна цифра. За результатами опитувань звільнених із російського полону Місія ООН з'ясувала, що українці зазнають там насильства, зокрема сексуального. Побиття, тортури, загрози розстрілом, доведення до виснаження голодом і неналежні умови утримання з відмовою у наданні медичної допомоги складаються в систему, свідомо створену Росією для заподіяння страждань військовополоненим українцям. До військовополонених немає доступу. Росія свідомо та системно нехтує нормами міжнародного гуманітарного права щодо поводження з військовополоненими. При цьому російська пропаганда підступно закликає українських військових до добровільної здачі в полон, зображуючи оманливі переваги такого вчинку. Міжнародний Комітет Червоного Хреста, зрештою, має зайнятися своєю роботою або відкрито заявити про те, що Росія не дає її виконувати, а не підігрувати російським агресорам.
Одночасно, Росія під час повітряних атак активно тисне на сусідні країни, які є членами НАТО. Так, 24 березня російська ракета, яка завдавала удару українській інфраструктурі в наших західних областях, у своєму русі перетнула кордон України з Польщею і 39 секунд рухалася в повітряному просторі Польщі. Незважаючи на те, що ППО Польщі, яке інтегроване до ППО НАТО, було в бойовій готовності, а у повітрі були польські винищувачі, по ракеті вогонь не відкривався. Рішення це є суперечливим, оскільки очевидно, що ракета залетіла за програмою. Крім того, це не перший такий випадок. Наприклад, у районі польського міста Бидгощ у квітні минулого року вже знаходили російську ракету Х-55, що впала. Нині польська сторона абсолютно обґрунтовано викликала Посла РФ для пояснень, який не зʼявився у МЗС та поїхав з Польщі. Заступник міністра закордонних справ Польщі Анджей Шейна заявив, що в НАТО розглядають можливість знищення російських ракет поблизу кордонів Альянсу за згодою української сторони та з урахуванням міжнародних наслідків. Взаємодія систем ППО НАТО та України у прикритті Заходу України є логічною та правильною та посилить обидві сторони.
Для захисту України недостатньо наявних у нас систем ППО, зокрема Patriot, здатних збивати практично всі типи російських ракет, якими ворог атакує Україну. Актуальні потреби набагато вищі. Крім того, потрібно більше боєприпасів для ППО. Україна поки що єдина країна у світі, яка щодня зазнає ракетних ударів. "Patriot" потрібні тут і зараз для захисту людського життя. Так само є нагальна потреба у інших типах озброєнь, зокрема в артилерійських снарядах. Допомога союзників і, особливо, США є критично важливою для стримування росіян. Світ має розуміти, що Путін не планує зупинятись на захопленні України. Російська агресія може поширитись на інші країни, у тому числі – на членів НАТО. Щоб завадити їй, Росію слід зупинити тут, в Україні.
Масштабні перестановки в Офісі Президента України: людей публічних змінюють непублічні аналітики та адміністратори, котрі, очевидно, будуть зосереджені не на спілкуванні зі ЗМІ, а на реалізації конкретних проектів
Наприкінці березня у президентській вертикалі пройшла низка важливих перестановок. Ще 26 березня Президент Володимир Зеленський опублікував указ про звільнення секретаря Ради нацбезпеки і оборони Олексія Данілова. Його замінив ексголова Служби зовнішньої розвідки Олександр Литвиненко, який є відомим фаховим але не публічним аналітиком. Щодо причин цієї відставки, то називають різні передумови: від різких заяв Данілова на адресу китайського спецпредставника, і до того, що відставка готувалася досить давно. Водночас, необхідно відзначити, що і сам Данілов, і представники Офісу Президента заявляли, що екссекретар РНБО залишиться у команді президента. Ввечері 29 березня Зеленський оголосив, що погодив направлення Данілова послом до Молдови, мотивуючи це особистим бажанням самого Данілова. Необхідно відзначити, що ще на посаді секретаря РНБО Олексій Данілов активно коментував «молдовську тему» у контексті можливого поширення російської агресії. Зокрема, ще у лютому 2023 року він оголошував, що РФ планує здійснити в Молдові держпереворот і підготувала для цього групу чеченських бойовиків.
Увечері 29 березня Володимир Зеленський також провів зміни в керівництві Офісу президента. Своїх посад позбулися заступники голови ОП Андрій Смирнов і Олексій Дніпров. Смирнов відповідав за судовий напрямок і підготовку міжнародних трибуналів. Свою посаду займав з вересня 2019 року. На своїй посаді в ОП Андрій Смирнов останнім часом займався питанням створення Спеціального міжнародного трибуналу. Смирнов після звільнення написав, що для нього було честю працювати із Зеленським.
Олексій Дніпров – єдиний заступник голови ОП, який залишився Зеленському із команди попередника – Петра Порошенка. За каденції обох президентів Дніпров займався виключно бюрократичними процесами в ОП і був керівником апарату. Смирнова і Дніпрова в Офісі президента замінять Ірина Мудра і Олена Ковальська. Перша була з 20 травня 2022 року заступницею міністра юстиції, що відповідала за напрям міжнародних судів і конфіскації російських активів. Олена Ковальська тривалий час працювала в банківській сфері, а з 2021 року в Офісі президента очолювала головне управління стратегічних комунікацій, потім була керівницею кабінету голови ОП Андрія Єрмака і членом робочої групи при президентові зі створення трибуналу, що судитиме владу РФ за злочин агресії.
Також Володимир Зеленський звільнив Сергія Шефіра з посади першого помічника президента України, на якій він був з травня 2019 року. Указ про звільнення зʼявився на сайті президента 30 березня. Сергій Шефір – один з найближчих довірених людей в оточенні президента Зеленського і його особистий друг з часів юності та "Студії Квартал-95". Позбулися своїх посад і низка інших радників Президента.
Загалом, перестановки в оточенні Президента можна розглядати як продовження оголошеного раніше перезавантаження влади. Почалося воно з відставки міністра у справах ветеранів Юлії Лапутіної та Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Далі серйозні перестановки відбулися у Генеральному штабі. І тепер настала черга РНБО та Офісу Президента. Це цілком логічно, адже будь-які справді серйозні перезавантаження без змін в оточенні президента не виглядають можливими.
Ключова особливість нових змін – людей публічних заміщують непублічні аналітики та адміністратори, котрі, очевидно, будуть зосереджені не на спілкуванні зі ЗМІ, а на реалізації конкретних проектів. Власне, по результатах цих проектів і можна буде робити висновки про ефективність роботи.
Удари російських ракет по об’єктах української енергетики знову актуалізували тему енергодефіцитності економіки України
За останні дні найбільша генеруюча приватна енергетична компанія країни втратила 50% обсягів генерації.
Знищено Ладижинську та Бурштинську ТЕС на заході країни, які належали приватній компанії ДТЕК.
На сході країни суттєвих руйнацій зазнала Зміївська ТЕС, яка знаходиться в управлінні державної компанії Центренерго.
Внаслідок цього, ряд областей країни опинились у режимі віялових відключень електроенергії: Одеська, Харківська, Сумська, Дніпропетровська, Запорізька, Хмельницька області.
Росія завдає ураження саме так званій балансуючій генерації: тепловій та гідроенергетиці.
Удари нанесені по ДніпроГЕС, Канівській та Дністровській ГЕС.
В той же час, по базовій генерації у вигляді українських АЕС удари поки не наносяться.
Загалом дефіцит електроенергії торкнувся найбільш індустріально розвинутих областей країни.
Старий енергетичний сектор України, створений ще за УРСР, завершує свій операційний цикл. Що прийде йому на заміну? Відповідь на це питання має дати новий енергетичний баланс країни.
Одні з найглибших, системних ризиків, які зараз формуються для української економіки, пов'язані з перезавантаженням базової енергетичної моделі країни як у промисловому, так і соціальному спектрах цієї проблематики.
Крім того, існуючі ризики можна розкласти і за часовим вектором: виділивши найближче майбутнє та віддаленіше.
Соціальні енергетичні ризики в Україні пов'язані з тим, що у нас спостерігаються два парадоксальні явища: з одного боку, жахлива енергетична бідність, коли понад 10 млн домогосподарств, або 40% побутових споживачів, використовують на місяць до 100 кВт-год.
З іншого боку, навіть таке мізерне споживання електроенергії в Україні можливе лише на базі найнижчих у Європі тарифів.
Наразі за виконання функцій ПСО (покладання соціальних зобов'язань) щодо забезпечення населення електрикою за соціальним тарифом відповідають "Енергоатом" (85%) та "Укргідроенерго" (15%).
Але потужності атомних реакторів вимагають модернізації та продовження термінів експлуатації.
І процес реновації не вічний – рано чи пізно старі радянські реактори доведеться міняти на нові, а це мільярди доларів. Навіть десятки мільярдів.
Економічні енергетичні ризики: починаючи з оголошення незалежності Україна мала дешеву електроенергію як потенційний системний елемент нашої факторної конкурентоспроможності.
Ціни на електроенергію для промисловості – це один із базових факторів успіху концепції індустріальних парків: тут важливі не лише безкоштовні та достатні за потужністю точки підключення підприємств до енергетичної інфраструктури, а й прогнозованість цін на електроенергію у горизонті планування три-п'ять років (а краще – до 10 років).
Доступна електроенергія потрібна бізнесу для здійснення якісного та адекватного бізнес-прогнозування, особливо щодо створення енергоємних виробництв.
Наразі понад 50% генерації в Україні припадає на "Енергоатом", тобто перспективи його розвитку визначатимуть базовий спектр і соціальних ризиків, і економічних.
З погляду розміщення продуктивних сил наш енергетичний комплекс формувався свого часу під зовсім інші параметричні дані промислового та соціального сектора, від яких зараз залишилося 60-70%.
Відповідно і сама енергетична система має бути збалансована під нові параметри базису, ось тільки зробити це в автоматичному режимі чи форматі природного відмирання зайвого не вдасться.
Енергобаланс країни чітко показує, які механізми Україна ще має для формування його на профіцитному, а не хронічно дефіцитному рівні.
По-перше, ми не маємо іншого виходу, крім як знижувати роль вугільної теплової генерації.
По-друге, потрібно збільшити частку атомної генерації у загальному балансі.
По-третє, прискорити процес повної інтеграції нашої ОЕС із європейською ENTSO-E, зокрема за рахунок функціонування енергетичного мосту Україна – ЄС (Хмельницька АЕС – Жешув).
Паралельно з цими кроками потрібно вирішити проблему низької маневреності енергосистеми країни за допомогою добудови існуючих проектів ГАЕС та запуску сучасних акумуляторних станцій (система, що запасає електроенергію).
Зрозуміло, що потрібно розвивати й відновлювані джерела енергії, і не тільки сонячну та вітрову енергетику, а й біогазову, що базується на біомасі (солом'яна та деревна пелета).
Але суттєвий вплив цих джерел можливий лише у перспективі 20-30 років (за цей час вони подешевшають).
Але ключовий фактор вирівнювання нашого енергетичного балансу з дефіциту у профіцит – це розвиток атомної енергетики.
Для цього, перш за все, необхідно збільшити вироблення електроенергії за рахунок добудови «заморожених» атомних енергоблоків: запуск енергоблоків №3 і №4 на Хмельницькій АЕС. Цей проєкт може бути реалізований уже в найближчої перспективі.
В цьому контексті, добудова двох атомних енергоблоків на Хмельницькій АЕС має стратегічне значення для енергетичної безпеки держави, адже це дозволить вирівняти наш енергобаланс, подолавши його хронічну дефіцитність.
Два енергоблоки потужністю 1000 МВт кожний не тільки перекриють рівень нинішнього імпорту електроенергії з ЄС, але й дозволять збільшити стелю економічного зростання нашої промисловості, яка зараз не може розвиватись внаслідок обмеження джерел електроенергії, особливо в зимовий період.
Джерело: Аналітичний центр «Об’єднана Україна»
Першоджерело: "Agenda Pública"
