Вже найближчим часом у Верховній Раді у другому читанні та в цілому буде розглянуто законопроект, який поставить хрест на кар'єрі членів із десятка партій, які мають ознаки про російськість. Таким політсилам та їхнім представникам планують заборонити балотуватися до будь-яких органів влади, починаючи від сільради, закінчуючи парламентом. У разі остаточного прийняття документа, буде розширено список підстав для заборони проросійських політсил у суді.
Зокрема, за виправдання та заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом подання збройної агресії РФ проти нашої країни як внутрішнього конфлікту чи громадянської війни. Також заборонити партії можна буде і за виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які чинять чи озброєну агресію проти офіційного Києва.
Читайте також: Тектонічні зміни до ЄС: чого очікувати від шостого пакету санкцій проти РФ
Водночас, законопроект не передбачає припинення мандатів депутатів, які входили до ОПЗЖ або іншої політичної сили, яка співає оди Кремлю. Наразі рішенням РНБО діяльність тієї ж ОПЗЖ та ще 11 партій призупинено. Закон про воєнний стан дозволяє державі це робити, але лише на час війни.
Сьогодні лише у Держбюро розслідувань відкрито понад двісті кримінальних справ за державну зраду та кількість викритих колаборантів при владі зростає у режимі реального часу. У цьому плані й цікава дискусія про посвоєння люстрації, оскільки такого в країні ще не було, коли за причетність до низки політичних партій може бути закрито шлях до політики. Зрештою, під забороною можуть опинитися не лише однопартійці путінського кума Медведчука, а й, наприклад, "нашисти" Мураєва, який весь час транслював російський наратив про те, що провиною повномасштабного вторгнення РФ є "неправильні рішення України". Втім, можлива заборона партій – це більше, ніж одіозні особи цих політсил. У разі ухвалення законопроекту заборонять обиратися тисячам власників партійних квитків по всій країні. Відповідь на запитання, наскільки виправданим є такий крок "гарячими" військовими слідами Realist.online шукав разом з відомим політологом, керівником служби "Український барометр" Віктором Небоженком.
- Вікторе Сергійовичу, як ви оцінюєте законодавчу ініціативу про встановлення табу, виходячи з партійної приналежності?
- Поки йде війна, це все є цілком доцільним. А потім, коли пройде один-другий політичний цикл, до цього все одно повернуться на більш серйозному рівні. Як повернуться до пам'ятників, перейменування вулиць, книг, культури тощо… Ось зараз триває дуже жвава дискусія щодо вулиць у Києві. Я вважаю, що це суто емоційна і трохи сумбурна історія. Потрібно, щоб пройшов час, щоб до будь-яких змін підходити виважено і акуратно. Крім того, я бачу в цьому корисливий інтерес невеликої групи людей, які просто почнуть заробляти на табличках.
- А наскільки взагалі доцільно проводити партійну люстрацію на законодавчому рівні, адже очевидно, що вона де-факто відбудеться на електоральному полі під час найближчих виборів?
- Ну, поки всі ці люстраційні ідеї тримаються на потужному емоційному маятнику. Незалежно від того, є закон чи ні, реакція людей диктує правила… Пам'ятаєте, так звану сміттєву люстрацію у 2014 році? Вона мала місце, і лише потім було прийнято закон, що передбачає вже інституційну люстрацію. Тобто все спрацювало раніше ухвалення закону, хоча, звичайно ж, краще діяти в законодавчій площині. Але давайте відверто говорити, що в цьому випадку йдеться не про цього нещасного Медведчука...
- Ви про "нещасного" говорите з іронією?
- З іронією, тому що нам СБУ показала старого, що глибоко страждає. Це так огидно на тлі картинок із позолоченими вагонами з його будинку. Тобто, було якесь просто жахливе споживання та нахабна демонстрація своєї влади та можливостей, а тут повне падіння… Це дуже незвичайно і ми, до речі, даремно на це не звертаємо належної уваги. Тим більше, що всі ті, хто оточував Медведчука, непогано влаштувалися, починаючи від тележурналістів, закінчуючи представниками бізнесу. Словом, тут є досить багато морально-психологічних проблем, що стосуються, у тому числі реакційної "відповіді" суспільства.
– Частина якого свідомо зробила ОПЗЖ другою за парламентським представництвом фракцією.
- Саме і це теж окрема проблема. Як і те, що зараз, поки припинено на час війни діяльність фракції Медведчука, багато його соратників перевзуються у повітрі, підуть на фронт тощо. Знаєте, є така хитра політична схема, що виникла зовсім недавно. Називається ця схема "Територіальна оборона". Ви ж подивіться - там є хто завгодно, весь наш політичний зоопарк там влаштувався і працює. Безумовно, там є маса добрих людей, але є й не менша маса таких, які просто намагаються здобути алібі на майбутнє своєю участю у війні, щоб потім мати шанси брати участь у великій політичній грі. Це теж дуже складне насправді питання. З одного боку, вони справді поливають своєю кров'ю поле битви, ходять з автоматами, фотографуються... З іншого ж боку, їхня вина у тому, що ця війна сталася теж є. Втім, про це доведеться говорити вже після закінчення війни та процес, я вам скажу, теж буде досить кошмарним. Уявіть собі, що всі ОПЗЖ під іншою вивіскою залишається і повертаються так звані ветерани. У всьому світі ветеранський рух — це надзвичайно потужна сила, яку активно використовують у політичних інтересах. І я не уявляю, як вони всі зможуть сидіти під одним куполом на Грушевського… там справа дійде до дуже глибокого криміналу. Але це буде завтра. А сьогодні, якщо говорити про ті ініціативи щодо заборони промосковських партійних груп у нас в Україні, треба сказати, що це пов'язано аж ніяк не з Медведчуком, а з майбутнім Порошенком.
- І тут ще цікавіше, оскільки під дію заборони балотуватися до владних органів на всіх рівнях справді може потрапити і п'ятий президент. Якщо згадати історію – він взагалі один із співзасновників партії "Трудова солідарність України", яка пізніше й змінила назву на "Партію регіонів". Тобто, ви вважаєте, що представники "Слуги народу" намагаються у такий нехитрий спосіб усунути ключового політконкурента?
- Так, я так вважаю. Політична боротьба має свої закономірності і це проявиться після закінчення війни. Зараз у Зеленського рівень підтримки просто зашкалює. Однак, давайте не забувати про те, що був великий Черчілль, який переміг фашистів, але програв на виборах 1951 Еттлі (Клемент Еттлі - на той момент ватажок лейбористів - ред.).
Загалом війна, як не крути, вносить свої корективи і вже сьогодні можна розмірковувати про те, хто з "довоєнних" політиків залишиться, а хто вирушить на звалище історії. Тож ще раз наголошую — так званий люстраційний законопроект спрямований не стільки проти СДПУ(о) чи ОПЗЖ, як вони зараз називаються, скільки на те, щоб звузити рамки політичних перспектив Порошенка — як лідера партії та кандидата у президенти.
Читайте також: Щоб посадити Порошенка, треба бути Шарлем де Голлем, а не "Кварталом 95"
- Кому після війни, на вашу думку, буде наглухо закрито вхід до будівлі єдиного законодавчого органу країни, а хто навпаки, має шанси піднятися з електорального дна?
- Електоральні "вершки", безперечно, збиратиме партія президента. Не думаю, що це буде "Слуга народу", яка повністю себе дискредитувала корупцією та некомпетентністю. Назву, думаю, придумають нову, більш актуальну. Стовідсотково пройде до нового парламенту "Європейська солідарність" Порошенко та "Батьківщина" Тимошенко. Звичайно, будуть спроби зліпити щось із залишків ОПЗЖ, і, до речі, я думаю, що цей мікс теж пройде до Верховної Ради під гаслом відновлення південно-східної України. Ну, а далі з'являться нові політичні утвори, що складаються з волонтерів, активістів і не лише.
- Коли, як вважаєте, відбудеться парламентське "перезавантаження" - у жовтні 2023-го, як прописано в Конституції чи раніше?
- Тут все залежатиме від Єрмака та Зеленського. Якщо вони хочуть формувати другий термін, то їм потрібно проводити вибори негайно, оскільки укладання миру обмінюватиметься у громадській думці на другу каденцію чинного президента.
- Зрозуміло, що будувати прогнози в наших умовах — справа невдячна, проте який із усіх існуючих пазлів відіграє ключову роль у ході майбутніх президентських виборів?
- Ми з вами – журналісти та експерти, безумовно, матимемо якийсь вплив, як і суспільство. Але мушу розчарувати: процес відновлення України буде виключно зовнішньою подією. І йдеться тут не лише про фінансове чи інвестиційне "донорство", а й про політичні дивіденди. Отже, справа тут не в Зеленському чи якійсь іншій постаті, а в тому, що Захід, захистивши Україну, вважатиме повним правом спрямовувати нашу країну в потрібному напрямку. Але цей сценарій для нас не є катастрофічним. Ось, скажімо, десять років тому була страшна криза в одній гарній країні, де не було війни. Страшною була криза і проблему з одного боку вирішував уряд і парламент Греції, а з іншого — якась анонімна трійка. Ось так у новинах і писалося тоді: "До Афін прилетіла трійка, яка приймає ключові рішення". Тобто іноземні чиновники, які мають колосальні повноваження, приймали рішення щодо долі цілої країни. Ось так приблизно буде і з Україною, яка вже за тиждень бойових дій з РФ була банкрутом. А те, що це не було офіційно названо дефолтом, це, скажімо, технічний нюанс, бо є інше визначення форсмажора — війна.
Загалом, політичне життя в нас буде, і буде воно дуже бурхливим. Проте будь-хто, хто прийде до влади або залишиться біля її керма, буде змушений зважати на те, що у нього не буде жодних індивідуальних економічних важелів. Розпоряджатися грошима буде умовна анонімна трійка, сформована під час глибоко інтимного міжнародного процесу.
Читайте також: Ленд-ліз для України: США вбивають відразу кількох зайців і багато чого отримують
