Забезпечення автомобільним транспортом для швидкозростаючих після весни 2014 року Збройних сил України стало справжнім головним болем практично відразу після вторгнення військ РФ на Донбас. Але особливо яскраво ця проблема проявилася останнім часом. І хоча Україні після розвалу Радянського Союзу дісталася досить велика кількість автомобільного транспорту і його було більш ніж достатньо для невеликих збройних сил, але затребуваність на цивільному ринку була більш ніж велика, що в підсумку призвело до масового практично неконтрольованого процесу продажу як самих машин, так і запчастин з тих зразків, які були відправлені на зберігання.
У підсумку, як тільки з'явилася необхідність, то справних машин у військах був вкрай невеликий відсоток.
Як йдуть справи з автотранспортом в ЗСУ сьогодні, розбирався Realist.online.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Страж" Україна: навіщо ЗСУ потрібна бойова машина підтримки танків
Питання назріло
Втрати автомобільної техніки відчули в ході активної фази війни на Донбасі 2014 - 2015 рр. Уже в 2015 році постало питання - що робити далі з різномастим автомобільним парком, основу якого складали радянські зразки, які прослужили 30-40 років. І якщо підтримувати в строю хоч якось допомагали волонтери, то для нових зформованих частин була потрібна нова техніка.
Варіантів було небагато і на той момент було визнано найбільш оптимальним налагодити "викруткове" складання зарубіжного зразка. Спроби домовитися із західними партнерами ні до чого не привели, і тоді на допомогу прийшла сусідня Білорусь.
Перші зразки
У березні 2016 року було підписано міжурядову угоду про збірне виробництво білоруських вантажівок МАЗ-6317 під найменуванням "Богдан-6317" в Черкасах - на дочірньому підприємстві корпорації "Богдан" "Автоскладальний завод № 2". Сам зразок, що являє собою класичний "радянський" зразок техніки - повинен бути прийнятий на озброєння радянської армії в 1991 році. Його серійне виробництво було запущено в 1996 році і поставляється не тільки в білоруську армію, але і в Росію та Азербайджан.
Перші зразки, які надходили на озброєння армії, мали російські двигуни, потім відбувся перехід на китайські (варіант "Богдан-63172" без російських комплектуючих). Такі машини масово закуповувалися армією до 2019 року, потім з політичних причин від їх закупівлі відмовилися. Якийсь час Міністерство оборони України намагалося купувати на цивільному ринку, а потім з'явилися і санкції проти Білорусі. В результаті зараз армія залишилася що називається "біля розбитого корита" - без можливості підтримувати парк цих машин з періодичними закупівлями у цивільних дилерів запасних частин, яких з кожним місяцем на складах стає все менше.
Ще в 2014-2015 рр. були спроби закупівель вантажівок і у єдиного вітчизняного автовиробника - Кременчуцького автомобільного заводу. Однак після масових скарг на технічний стан техніки від них відмовилися. Причому радикально - нові і модернізовані зразки спеціальної техніки перестали навіть проектувати на базі КрАЗа.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ударні безпілотники: що може підійти для української армії
Вартість "реанімації"
Розуміючи, що така ситуація загрожує серйозними проблемами, військове відомство зайнялося спробою реанімації парку радянських вантажних автомобілів - масово були підписані контракти на ремонт і навіть якусь модернізацію окремих зразків на досить пристойні суми - 235 автомобілів за 280 млн гривень.
Найбільший "шматок пирога" дістався ДП "Харківський завод спеціальних машин". Перш за все йдеться про контракти на капітальний ремонт до 30 листопада 2021 року 110 автомобілів КАМАЗ різних модифікацій (КамАЗ-4310, 43101, 43105, 43106, 5320, 53212, 5410, 54112 і 5511) на 110 млн грн. При цьому за умовами контракту підприємство має гарантувати справну роботу автомобілів протягом 2 років після ремонту, гарантійна напрацювання - 25000 км або 1000 годин в межах гарантійного терміну експлуатації за умови дотримання правил експлуатації і зберігання, або 5 років зберігання в неопалюваних сховищах і усунення несправностей в протягом дії гарантійного терміну.
У ці ж терміни має вкластися і ДП "Черкаський автомобільний ремонтний завод", капітально відремонтувавши 25 автомобілів КрАЗ-255, 260, 257, 250, 256, 258 (контракт на 22 млн 700 тис. грн).
Дивацтва ремонту
Однак більш цікавим видається інший контракт все того ж ДП "Харківський завод спеціальних машин": підприємство має за 49 млн 500 тисяч гривень провести капітальний ремонт і модернізувати 35 шасі Урал-375 з приведенням їх до виду Урал-4320. Тобто військові вирішили силами вітчизняних підприємств почати переоснащення радянської автомобільної техніки з бензинового на дизельний двигун, адже саме це основна відмінність Урал-4320 від лінійки машин Урал-375.
При цьому, здавалося б, здорова ідея впирається в одне питання - який двигун ставитимуть. Судячи з тексту договору - це КАМАЗ-740.10 російського виробництва, що не може не викликати масу питань.
Тобто можна підвести проміжний підсумок - фактично за чималі гроші (не на жарт - капітальний ремонт старої вантажівки коштує $40 тисяч, в той час як "ушатані" машини на цивільному ринку коштують максимум $20 тисяч) нас повертають до ситуації 2014 року. Адже на сьогодні очевидно, що купувати запасні частини для техніки радянського/російського виробництва, в тому числі і двигуни безпосередньо у виробника можливості просто немає. "Сірі" схеми поставок, які успішно працювали до 2019 року, на догоду політиці повністю знищили певні ЗМІ, щоб привести до влади нового президента (в Росії регулярно проходять судові процеси над людьми, які були задіяні в цих схемах).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Управління вогнем: як в Україні модернізують старі РСЗВ "Град", "Ураган" та "Смерч"
Питання вибору
Який же вихід з ситуації, що склалася? Цілком очевидно, що перш за все якимось чином потрібно вирішити питання з технічною підтримкою парку МАЗ-Богдан - машини нові і набагато більш затребувані ніж старий радянський мотлох. В якій формі це буде зроблено для армії - вже точно не важливо.
Другий важливий момент полягає в тому, що військовим потрібно врешті-решт визначитися з одним стандартним армійським вантажівкою як це практикується в усіх арміях світу. Зрозуміло, що на сьогодні про вітчизняну розробку можна навіть не говорити - школа вже втрачена, відновлення буде коштувати часу і грошей.
Тому все питання як бачиться стоїть у виборі прийнятного західного зразка. Якщо не хочуть розмовляти німецькі виробники, то, наприклад, може згодиться та ж Польща зі своїми досить непоганими машинами STAR.
Потім варто націоналізувати або викупити у власника поки що цілісний комплекс Кременчуцького автомобільного заводу і вже на його базі розгортати виробництво з максимальною локалізацією і залученням вітчизняних підприємств.
Іншого виходу немає - інакше так і будемо викидати сотні мільйонів гривень щороку на підтримку морально і фізично застарілого парку радянського металобрухту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нелегка броня: на восьмий рік війни генерали намагаються вирішити «бронетранспортерних» проблему ВСУ
