Забезпечення української армії бронетранспортерами, як бойовим транспортом для піхоти, сьогодні - на восьмий рік війни - все ще далеко від вирішення. І це при тому, що підприємства військової промисловості мають всі можливості для виробництва власної легкої бронетехніки. Ще до 2014 року на експорт було налагоджено виробництво двох моделей - БТР-3 і БТР-4. Правда, не можна не відзначити, що по суті в БТР-3 перероблялися з БТР-80, що з початком війни на Донбасі викликало великі проблеми у військах. Настільки великі, що у стрій поставили не тільки старенькі БТР-70, на навіть зовсім вже стародавні БТР-60.
Як змінилася ситуація за останні роки і яким чином генерали будуть намагатися вирішити «бронетранспортерну» проблему, проаналізував Realist.online.
Ситуація 2014 - 2020 рр.
Отже, БТР-3 почав надходити в армію з квітня 2014 року, коли в Національну Гвардію стали передавати машини з так званого тайського замовлення.
Однак для того, щоб ці машини стала купувати армія, потрібно відмовитися від російських комплектуючих. В результаті з'явився варіант БТР-ЗЕ1У з двигуном УТД-20 і механічною коробкою передач. Був розроблений і варіант з використанням корпусу серійного бронетранспортера БТР-70 - БТР-3ДА/70.
З 2016 року для ЗСУ були куплені як мінімум 50 БТР-3ДА, але напевно в Державне оборонне замовлення 2019-2021 років вони не потрапили. Нині всі БТР-3 зібрані в складі 95-ї десантно-штурмової і 25-ї окремої повітряно-десантних бригадах.
Набагато більші надії армійське командування покладає на БТР-4, який потрапив в оборонне замовлення і нині закуповується для ЗСУ. Сама модель була розроблена Харківським конструкторським бюро машинобудування на початку «нульових» і являє собою великий крок вперед в порівнянні з радянськими БТР-70/80.
Так, харків'янам вдалося вилікувати головну «хворобу» радянських машин - для екіпажу зробили окремі двері, а для десанту (від 7 до 10 осіб) - вихід з корми. Мало того, спочатку була передбачена можливість застосування різноманітних бойових модулів.
Ще однією особливістю стала модульна конструкція рухової установки - тобто ще на етапі проектування була передбачена можливість установки на БТР-4 як вітчизняного дизельного двигуна 3ТД, так і західних - Deutz або Iveco Cursor 10.
Природним для України того періоду був і подальший шлях машини - вона пішла на експорт. Саме завдяки цьому в найважчий початковий період війни на Донбасі вона значно посилила бойовий потенціал нашої армії. Справа в тому, що перед самою війною Ірак з різних причин відмовився від партії машин, і тоді було прийнято рішення відправити їх на фронт.
На гребені війни
З 2014 року БТР-4 став купуватися і для армії. При цьому тривав процес імпортозаміщення - так, якщо в БТР-4 зразка 2014 року кількість деталей з РФ становило 45%, ще 45% були українськими, а 10% імпортувалися, то до 2017 року Україна змогла самостійно виробляти вже 88% агрегатів і вузлів для БТР-4, імпортуючи лише 12%.
Всього на сьогодні армією закуплено як мінімум 80 таких машин в різних модифікаціях. Однак подальші закупівлі зіткнулися з виробничими проблемами - справа в тому, що за станом на 2014 рік все виробництво БТР-4 залежало від одного виробника бронекорпусів - приватного підприємства «Лозовський ковальсько-механічний завод». Причому виробництво йшло (і йде) за вкрай застарілою і трудомісткою технологією, освоєною ще за часів Радянського Союзу.
У підсумку, коли Міністерство оборони України «дозріло» до замовлення бронетранспортерів досить великими партіями (як люблять говорити генерали - «батальйонними комплектами»), то виявилося, що в Лозовій просто нема кому виконувати ці мега-замовлення.
Зараз це питання вирішується за рахунок закупівлі другого комплекту обладнання. У грудні 2020 року воєнні уклали контракт з «харків'янами» на поставку 75 бронетранспортерів БТР-4Е (цікаво, що нібито 60 - у версії для морської піхоти), одного командирського БТР-4К і однієї броньованої ремонтно-евакуаційної машини БРЕМ-4РМ.
Новинки від приватників
І нарешті ще одна новинка - вже від приватного виробника НВО «Практика» - «Отаман».
Спочатку машина позиціонувалася як недорога базова платформа на базі окремих агрегатів і механізмів БТР-60 для створення машин спеціального призначення - командно-штабні, медичні, самохідні міномети.
Однак уже в березні 2020 року на випробування «Практика» викотила повноцінний бронетранспортер «Отаман-3» з бойовим модулем «Штурм-М», який є стандартним для БТР-3. Трохи раніше в ході київської збройової виставки осені 2019 ця машина позиціонувалася як основна для озброєння підрозділів морської піхоти Військово-морських сил України.
Тоді ж стали відомі і основні технічні характеристики - автоматична коробка передач Allison 4500 SP, дизельний двигун від компанії Deutz, керамічна броня і т. д.
При цьому «Отаман» має набагато більш сучасну конструкцію, ніж більшість аналогів. Тут і передньомоторна компоновка через що відсік десанту розташований ззаду, що створює захист корпусом бронетранспортера при виході десанту на поле бою, наявність повноцінного протимінного захисту, високий рівень бронезахисту.
У той же час військові скептично ставляться до того, що «Отаман» набагато вище «радянських» машин, що вважається відчутним «мінусом» в умовах масового насичення бойових порядків військ противника протитанковими засобами - РПГ і ПТРК.
Перспективи
На тлі проблем з масовим насиченням армійських частин новими БТР-4 Генеральним штабом судячи з усього прийнято принципове рішення після проведення державних випробувань «підстрахуватися» «Отаманом».
Найсерйозніша конкурентна боротьба розгорнулася навколо питання переозброєння частин морської піхоти - головною умовою була плавучість машини. Серйозною заявкою для успіху були «морські» варіанти БТР-4. Однак спроби вийти на ринок Індонезії з модифікацією БТР-4М зазнали фіаско, в принципі не вразили військових і випробування БТР-4 з додатковими поплавками, які пройшли в кінці 2020 року.
В результаті нині прийнята така концепція: мотопіхотні і моторизовані частини ЗСУ отримують БТР-4 і «Отаман», десантно-штурмові частини - БТР-3, а ось частини морської піхоти здадуть свої БТР-7 і БТР-60 і отримають БТР-80, які будуть зібрані з усіх збройних сил. Таке рішення виправдано, так як нині тільки «восьмидесятки» потрапляють в розряд плаваючих.
Таким чином, зараз необхідно якомога швидше прийняти на озброєння «Отаман» і розгорнути його серійне виробництво. А там на тлі запущеного в серію БТР-4 перспективи переозброєння новими бронетранспортерами вітчизняних збройних сил виглядають не так вже й сумно.
