Наразі, в нашому внутрішньому дискурсі присутні лише два варіанти.
Перший - тотальний розгром РФ.
Військова перемога, вихід на кордони 1991 року, репарації, дезінтеграція Росії.
Як підваріант - все те саме, але без останнього пункту.
В цьому підваріанті, ризик нової війни зберігається: російське суспільство охоплює ресентимент, як німецьке у 20-х роках минулого століття.
Що в історичному контексті народжує ресентимент, ми всі прекрасно розуміємо.
Питання безпеки в даному контексті можна вирішити гарантіями безпеки від наших союзників (на перехідному етапі) та потім - членством у НАТО (5 стаття, ядерна парасолька).
Ймовірність цього сценарію не аналізую, тут лише констатація.
У частини суспільства існує переконання у можливості "заморозки" конфлікту шляхом підписання угоди про перемир'я чи без письмових домовленостей - по факту.
У всіх цих варіантів є одне слабке місце - загроза нової війни і невирішеність ключової тези - чи буде Захід готовий напряму воювати за Україну з Росією у майбутньому.
Але існує і третій варіант, який у нас поки не розглядався.
Одними з гарантів миру можуть стати країни Глобального Півдня, які зараз активно формують свою геополітичну суб'єктність та формують проактивну міжнародну політику.
В останні роки, Глобальний Південь успішно долає дефіцит суб'єктності і позбавляється ментальних травм колоніального минулого, долаючи також і неоколоніальні пастки.
Країни Глобального Півдня зацікавлені в завершенні війни, адже потерпають від її наслідків:
зростання цін на продовольство, глобальна інфляція, обмеження постачання з України аграрної сировини, високий рівень невизначеності на світовому ринку палива внаслідок санкцій по відношенню до російської нафти та газу.
Коаліція країн Глобального Півдня у якості гарантів миру могла б підписати з РФ угоду про припинення військових дій, адже ні Україна, ані Захід таку угоди підписувати не стануть.
Потім - резолюція Ради Безпеки ООН та введення в зону конфлікту миротворчої місії ООН.
Коаліція Глобального Півдня (мир-система Валлерстайна), таким чином, здійснила би свою геополітичну "ініціацію".
Хто міг би сформувати сили "блакитних шоломів) ООН?
З точки зору, на кого найбільше зважає РФ - це Китай.
Але "зацікавлений нейтралітет" Китаю, робить такий варіант неможливим - він занадто багато видав росіянам геополітичних "авансів".
Тому, ключовим ядром формування миротворчих сил ООН могла стати Індія, яка має необхідні технічні ресурси.
Також в такі сили могли ввійти:
Бразилія - як найбільша країна Південної Америки.
Мексика - як найбільша країна іспаномовної Латинської Америки.
ПАР - як найбільш розвинута країна Африки.
Єгипет - ключова країна Північної Африки.
Саудівська Аравія - як центральна країна арабського глобального кластеру.
Індонезія - як одна з ключових країн Тихоокеанського регіону.
Вказана коаліція Глобального Півдня могла б успішно здійснювати геополітичний тиск на РФ з метою контролю мирного процесу.
По суті, для Глобального Півдня, а особливо для Індії, це могло стати першим колективним геополітичним проектом 21 століття.
Звичайно, це лише гіпотетична версія, один із конструктів мирного процесу.
Але такі варіанти варто проговорювати.
