Під час війни від партнерів необхідні швидкі політичні рішення щодо передачі зброї у повній комплектації для ефективності зі зняттям обмежень на її застосування, без хибних міркувань щодо можливої ескалації у відповідь. Про це інформує Дмитро Левусь, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у статті для The Gaze. Дана версія публікації є перекладом українською мовою.
У контексті заяв президента США Дональда Трампа про ту підтримку у військовій сфері, тільки завдяки якій, за його словами, Україна існує, необхідно неупереджено поглянути на ту допомогу, яка надавалася Україні. При цьому варто поглянути і на ту зброю, яку надавали інші партнери, а не лише США. Це обумовлюється, у першу чергу, тим, що обсяги озброєнь, надані Україні іншими партнерами, були не меншими ніж американські і там теж була та зброя, що стала знаковою для найбільшої війни у Європі після Другої світової війни.
В усьому цьому обсязі допомоги велику роль у протистоянні з Росією відіграли ті види озброєнь, які збільшували бойові спроможності Сил оборони України, змінювали правила гри на полі бою на якийсь час, сприяли успіху. При цьому ми однозначно можемо стверджувати, що майже в усіх випадках втручалася політика і ніколи повною мірою не були використані ті переваги, які створювалися цими game-changer. І причини ці полягали, головним чином не в Україні.
Навпаки, поява для деяких видів озброєнь статусу game-changer зʼявилася завдяки українським військовим, які на повну використали їх потенціал, підійшли нестандартно та креативно до їх використання.
Артилерія
У першу чергу йдеться про ствольну та реактивну артилерію. Виявилося, що 155-мм британсько-американські гаубиці М-777 (або як їх жартома назвали українські каноніри «три сокири» через подібність форми сімки та сокири) працюють набагато точніше ніж російська та радянська артилерія, яка перебувала на озброєнні і російської, і української армій. При чому важливу роль відігравала і якість снарядів, які постачалися з гаубицями, їх номенклатура за призначенням.
Справжнім відкриттям та game-changer стали РСЗО Хаймарс. Слід зазначити, що в радянські часи Хаймарси за радянською військовою концепцією сприймалися як аналог РСЗО радянського типу. Війна РФ проти України продемонструвала, що за своєю якістю та бойовими спроможностями Хаймарси – зброя геть іншого класу за точністю. Саме Хаймарси стали чинником, який сприяв літньому і осінньому наступу першого року великої війни, у ході якого було визволено правобережжя Херсонщини та сам Херсон.
Регулярні обстріли 777 та Хаймарсами Антонівського мосту з його пошкодженнями наочно показали, що пастка захлопується і примусила російське командування вивести війська на правий берег, рятуючи їх від остаточного розгрому. Саме Хаймарси завдавали ударів літом 2022 по складах та логістичних базах РФ на Донбасі. І таких бойових епізодів безліч.
Українські артилеристи та командування зуміли виробити свої методи стрільби та застосування натовської артилерії, які примусили західних фахівців поглянути на них по іншому. Можна стверджувати, що українське командування вміло застосовувало Хаймарси на оперативному рівні з впливом на стратегічну обстановку. При цьому точно можна сказати, що для росіян удари Хаймарсів були дуже дошкульними. Тому вони влаштували на них справжнє полювання.
Кумедниим виглядав той факт, що у цій гонитві вони вдавалися до відвертої брехні. Так, на брифінгах такого собі керівника департаменту інформації та комунікації МО РФ Конашенкова повідомлялось, що кількість знищених Хаймарсів перевищувала у рази взагалі їх реальну кількість у ЗСУ. При цьому командування ЗСУ усвідомлювало їх цінінсть та тривалий період проводило успішну операцію з їх приховування і дезінформації супротивника для чого широко використовувалися макети, по яких і завдавали ударів в абсолютній більшості випадків росіяни.
Успіхи Хаймарсів могли б бути набагато більшими у разі, якби для них були надані балістичні ракети АТАКМС, які дозволяють завдавати удари на більшу відстань на оперативному рівні. Але, дотримуючись концепції «контрольованої ескалації» американська сторона тривалий період не надавала їх, потім обмежувала використання, зокрема по території РФ, і вони не зіграли тієї ролі, як могли б у боротьбі з аеродромами РФ.
Необґрунтованість побоювань американської сторони була доведена під час курської операції. Коли АТАКМСИ завдали ударів по низці обʼєктів до рівня штабів угруповань включно і це не призвело ні до якої ескалації з боку РФ.
Протиповітряна оборона
Війна Росії проти України прогнозувалася фахівцями усього світу як війна, де Росія має однозначну перевагу у повітрі. Ця перевага сприймалася настільки однозначно, що експертам здавалося, що Україна просто приречена у перші ж години отримати настільки критичні удари крилатими та балістичними ракетами, керованими та навіть вільно падаючими бомбами й НУРСами, які призведуть до втрати організованого опору та керованості військ, до знищення авіації та ППО.
Такі висновки ґрунтувалися на декількох припущеннях. РФ має такий клас авіації та авіаційного озброєння, що його абсолютно немає в України – йдеться про стратегічні бомбардувальники Ту-22М3, Ту-95МС та Ту-160, основним призначенням яких є завдання ударів ракетами з ядерними боєголовками, але у нашій війні вони використовуються для ударів крилатими ракетами із звичайною бойовою частиною.
Наближеними за призначенням до стратегічної авіації є ударні літаки МіГ-31К, носії аеробалістичних ракет «Кинджал», які подавалися як диво-зброя. Тактична авіація РФ, навіть незважаючи на те, що широко розрекламовані проекти нових літаків на кшталт Су-57 представлені за великим рахунком одиничними екземплярами, все ж мала і величезну чисельну і якісну перевагу. І перші два-три дні російська пропаганда дійсно була заповнена переможними, але як зʼясувалося – відверто брехливими реляціями про повний успіх окупантів в ударах з повітря по Україні.
Однак, ППО України та Повітряні Сили ЗСУ у цілому, озброєні технікою радянського зразка, витримали цей перший удар та зуміли організувати сталу протидію РФ. Згодом, весною 2023, після тривалого періоду узгоджень та зволікань, а також цілком зрозумілого підготовчого періоду, повʼязаного з навчанням розрахунків та забезпечення взаємодії з усією системою ППО країни, Україна отримала ЗРК Patriot. При чому у тій модифікації, що дозволяє збивати балістичні ракети.
ЗРК виробництва США надходили з кількох країн НАТО. Patriot в Україні мають низку здобутків по знищенню бойової авіації РФ, але головне їх завдання – прикриття міст та інфраструктурних обʼєктів, вони інтегровані у систему ППО України разом з іншими комплексами радянського та західного виробництва, що також було доволі складним завданням. Саме Patriot збили уперше в історії аеробалістичні «Кинджали», а також гіперзвукові крилаті ракети «Циркон», які подавалися російською пропагандою як невразливі та балістичні північнокорейські KN-23.
З осені 2022 року РФ почала масоване застосування дронів-камікадзе іранської розробки «Шахед-136». Приблизно у цей період на озброєння Сил оборони України надійшли ЗСУ «Гепард» німецького виробництва, розробки 70-х років з декількома модерінзаціями. Подібно до Хаймарсів, за радянською класифікацією вони сприймалися як аналог ЗСУ Шилка радянського виробництва. Але практика застосування показала, що це зброя іншого класу, більш технологічна та високоякісна за рахунок відповідних РЛС, прицілів та програмованих боєприпасів.
Саме «Гепарди» у перший період стали тими засобами, що почали ефективно боротися з Шахедами. При чому, незважаючи на свою відносно високу вартість Гепарди набули великого значення через надійність ураження БПЛА малою кількістю боєприпасів (близько 6 снарядів на один дрон-камікадзе). Згодом було вироблено системне рішення щодо протидії масованим атакам дронів у вигляді взаємодії ЗСУ, МВГ та РЕБ, і Гепард вже не виглядає як однозначний чемпіон.
Зброя, що не виправдала очікувань
Серед іншого треба згадати і про ті озброєння, які могли стати game-changer, але цього не сталося. Чому? У першу чергу через політичні причини. Зокрема йдеться про танкову та іншу броньовану техніку.
Анонси говорили про те, що німецькі танки Леопард-2, британські «Челленджер» та особливо американські «Абрамси» мали стати чинником, який сприятиме у прориві російських ліній оборони влітку 2023 року. Очікувалося, що німецький БМП «Мардер» і особливо, американські «Бредлі» стануть тим засобом, що будуть розвивати успіх після проривів ліній оборони росіян.
Відповідно, значною мірою цією технікою і озброювалися ті частини, які мали наступати. Але варто зазначити, що у такій війні, як іде наразі, із насиченістю ПТРК, FPV-дронами, при глибоко ешелонованій обороні з великою кількістю фортифікацій, які необхідно долати, бронетехніка для свого успіху мала б надійти у відповідній кількості. Коли ж британських Челенджерів налічувалося близько 20 одиниць, Абрамсів надійшла 31 одиниця, до того ж не у повній захисній комплектації, Леопард-2 також до 100 одиниць загалом у різні періоди та різних модифікацій, то, природно, це не може стати передумовою для виключної ролі.
При цьому екіпажі в основному відзначають високі бойові якості цієї техніки, так само як і БМП «Бредлі» та «Мардер», які, застосовуються для безпосередньої підтримки дій піхоти, але через обʼєктивні причини вони не можуть стати game-changer.
Наблизилася до статусу game-changer ракета повітряного базування Storm Shadow/Scalp відповідно британського або французького виробництва. За допомогою цих ракет завдано низку потужних ударів по російських обʼєктах у глибокому тилу. Серед них штаб Чорноморського флоту в тимчасово окупованому Севастополі у Криму. При чому, з огляду на відсутність носіїв для цих ракет, українським фахівцям вдалося адаптувати з цією метою літаки Су-24 та Су-24МР. Однак ракет не надто багато.
Так само не став game-changer і ударний літак F-16. Вони значно посилили Повітряні Сили України. Але надійшли вони не в нових модифікаціях для того, щоб впевнено протистояти російським літакам, які до того ж мають чисельну перевагу.
Минуща природа технологічних переваг
Російсько-українська війна продемонструвала, що відтинок часу, коли якась зброя може працювати як Wunderwaffe є, зазвичай, коротким. Противник застосовує комплекс заходів щоб уразити цю зброю та зменшити її вплив. Це тим більш актуально, якщо у ворога є відповідна наукова та виробнича база, високий рівень мілітаризації. Зʼявляється протиотрута.
Так сталося з керованими снарядами Екскалібур, які використовувалися гаубицями М-777. Спочатку точність влучань була до 70%, пізніше стала 7% у звʼязку з використанням росіянами РЕБ для прикриття обʼєктів. Те саме відбувається і з Хаймарсами, запуск АТАКМСів тепер не забезпечує влучання. Заборони на удари по території РФ призвели до того, що був втрачений час для ударів по аеродромах, авіація з яких тепер розосереджена. І це також є свідченням того, що під час війни від партнерів необхідні швидкі політичні рішення щодо передачі зброї у повній комплектації для ефективності зі зняттям обмежень на її застосування, без хибних міркувань щодо можливої ескалації у відповідь.
Подібне гальмування вже далося взнаки у період 2022-2024 років. Наразі, коли адміністрація Трампа демонструє готовність призупиняти постачання озброєнь з помилкових міркувань, що це може наблизити укладання мирної угоди, надання зброї від європейських партнерів набуває особливого значення. І воно не може повторювати минулих помилок, оскільки це призведе до проблем з безпекою для Європи.
