Використання у військовій справі супутників, які перебувають на навколоземній орбіті, на початку ХХІ століття є досить повсякденною справою. Жодна з сучасних ударних систем не розробляється без використання систем глобальної супутникової навігації, а супутникові знімки земної поверхні з різним ступенем дозволу вже доступні не лише військовим, а й цивільним користувачам (з певними обмеженнями, проте). І це вже не кажучи про численні системи космічного зв'язку та метеосупутники. Тому цілком природно, що та країна, яка перша отримає реально діючу супутникову зброю, отримає й серйозну перевагу у разі повноцінного глобального конфлікту.
Як використовуються "військові" супутники сьогодні , розбирався Realist.online.
Читайте також: Космічні мрії Кремля: "супутникові війська" РФ практично марні
Супутникова "загроза" РФ
Не дивно, що іноді з'являються повідомлення про випробування досвідчених зразків протисупутникової зброї. Останніми за часом стали події 15 листопада 2021 року, коли росіяни під час чергового етапу випробувань ракетою із землі на висоті 400 (за іншими даними – 500) кілометрів збили супутник радіоелектронної та радіотехнічної розвідки "Космос-1408". Апарат масою 2200 кг був запущений ще у вересні 1982 року радянською ракетою-носієм "Циклон-3" із майданчика космодрому Плесецьк і вже давно не функціонував.
Яку саме систему випробовували росіяни - достеменно невідомо, оскільки офіційно Москва нічого не повідомляла. Проте західні фахівці говорять про комплекс А-235 "Нудоль". При цьому про нього відомо дуже мало, а те, що є у відкритому доступі, судячи з усього, несе великий наліт російської пропаганди. Так, росіяни стверджують, що це гіперзвукова ракетна система та її основне завдання - знищення бойових блоків міжконтинентальних балістичних ракет на підлітних траєкторіях, а знищення супутників на геостаціонарних орбітах просто "приємний бонус".
А начебто є в Росії ще й комплекс С-500, який розробляється з початку 2010-х років і призначений для перехоплення аеродинамічних цілей та балістичних ракет середньої дальності, а також міжконтинентальних носіїв та їх бойових блоків.
Окремо варто сказати про небезпеку таких випробувань у космосі, де нині перебувають сотні, якщо не тисячі супутників багатьох країн. А є ще й пілотований апарат – станція МКС. І ось вона мало не була збита.
За оцінками американського космічного командування, внаслідок попадання російської ракети в супутник утворилося щонайменше 1500 уламків, які реально могли завдати серйозних пошкоджень орбітальній станції. Тому з ініціативи НАСА, яка не мала даних про походження уламків, було віддано наказ про закриття люків між модулями та розміщення екіпажу МКС (четверо американців, двоє росіян та один німець) у космічних капсулах на випадок екстреної ситуації, щоб мати можливість швидко повернутися на Землю, якщо зі станцією зіткнуться уламки.
Читайте також: Секретна зброя Кремля: чи має Москва "мікрохвильову гармату"
Бомбити космос
Це вже не перший такий теоретично дуже небезпечний випадок у світовій практиці. Натурні випробування протисупутникових ракет також проводили США, Індія та Китай. Причому завжди існувала реальна небезпека у космосі. Так, китайські військові в 2007 році збили метеорологічний супутник "Феньюнь-1C", що не функціонує, що призвело до утворення близько 3400 осколків, один з яких пошкодив російський мікросупутник "Бліц".
А в результаті випробувань індійської протисупутникової ракети у березні 2019 року утворилася хмара з більш ніж 100 уламків завбільшки понад 10 сантиметрів, які розійшлися орбітами заввишки від 200 до 1600 кілометрів.
США провели два таких тести, вразивши два власні апарати у 1985 та 2008 роках. До речі, американці першими почали розробляти прототипи протисупутникової зброї, причому ще наприкінці 1950-х років. В результаті військові дійшли висновку, що найкращим способом знищення супутників є доставка та детонація в космосі потужного ядерного заряду, який впливатиме за допомогою радіомагнітних хвиль. При цьому планували використовувати як спеціальні балістичні ракети, так і ракети повітряного пуску (з бомбардувальника B-47 Stratojet).
Роботи продовжувалися й надалі. Широко відомий випадок реальної поразки в 1985 мети в космосі двоступінчастою ракетою на твердому паливі ASM-135 ASAT, запущеної з винищувача F-15.
Читайте також: "Кузькіна мати" Путіна: новітнє озброєння Кремля може виявитися черговим фейком
Бійка за орбіту
Сьогодні головні войовничі країни світу намагаються не поступитися одна одній перевагою здатності збивати супутники. Нині у розпорядженні американських військових є одразу кілька комплексів, розроблених у рамках ініціативи НУО (Національна Протиракетна Оборона). Це комплекс наземного базування GDMB, система Aegis Ballistic Missile Defense System із озброєнням у вигляді корабельних ракет SM-3 та мобільний комплекс тактичної ПРО THAAD. Нині за деякими даними як протисупутникова розвивається і програма перспективного орбітального літака Boeing X-37.
У Росії ж крім уже згаданої системи "Нудоль" та С-500 на озброєнні, судячи з усього, є протисупутникова ракета, яка запускається з винищувача МіГ-31 (принаймні на момент розпаду Союзу ця ракета знаходилася на етапі озброєння).
Цікавим російським проектом є створення спеціальних супутників-перехоплювачів на кшталт камікадзе. Однак усі відомості у "відкритій пресі" уривчасті і не дозволяють створити цілісну картину протисупутникової зброї РФ. Цілком може виявитися, що все знаходиться на стадії зачатка і далеко до створення реальних серійних зразків. Адже навіть рішення набагато простіше у технологічному плані завдання, як, наприклад, створення танка "Армата" вже затяглося на десятиліття і кінця і краю не видно.
Китайська програма протисупутникової зброї стартувала на початку 2000-х років. Але відомостей про неї ще менше, ніж про російську.
2010 року індійський радник міністра оборони з науки В.К. Сарасват заявив, що відтепер Індія має у своєму арсеналі зброю, здатну знищувати ворожі супутники як на низькій навколоземній, так і полярних орбітах.
Наймолодшою державою володарем протисупутникової зброї станом на 2021 рік є Ізраїль. Спільний американо-ізраїльський проект ракети "Хец-3" ("Стріла-3") є двоступеневим ракетоносієм, створеним для перехоплення супутників і балістичних ракет. За деякими даними, з 2017 року ракета перебуває на бойовому чергуванні.
Читайте також: Гіперзвукові мрії Путіна: що відомо про ракетні комплекси "Кинжал" та "Циркон"
Таким чином, можна говорити, що дуже скоро космос може стати справжнім полем бою і від створення протисупутникової зброї провідні країни перейдуть до розміщення на навколоземній орбіті засобів поразки. Хоча ще "Договором про космос" 1967 року розміщення ядерної зброї у космосі заборонено.
