Є сподівання, що Чилі та Аргентина, стануть активно підтримувати Україну на регіональному рівні. Про це пише Олексій Кущ, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. З текстом статті можна ознайомитися нижче.
В Аргентині завершились президентські вибори і перемогу несподівано здобув «економіст з бензопилою» та епатажний політик Хав’єр Мілей. Хоча, насправді, за маскою епатажу скривається досить глибокий інтелект. Він здобув ступінь економіста в приватному університеті Бельграно і отримав два ступені магістра в Instituto de Desarrollo Económico y Social (IDES) і приватному університеті Торкуато ді Телла. Мілей працював головним економістом у пенсійній компанії Máxima AFJP, головним економістом у фінансовому консультанті Estudio Broda та державним консультантом у Міжнародному центрі з урегулювання інвестиційних спорів. Він також був старшим економістом у HSBC.
З 2012 Мілей очолює відділ економічних досліджень Fundación Acordar, аналітичного центру національного масштабу. Він також є членом B20, групи економічної політики Міжнародної торгової палати (радник G20) і Всесвітнього економічного форуму. Новий президент Аргентини - фахівець з економічного зростання та був викладачем кількох економічних предметів в університетах своєї країни та за кордоном. Понад 21 рік Мілі є професором макроекономіки, економіки зростання, мікроекономіки та математики для економістів. Він є автором дев'яти книг….
Це зовсім не “простий хлопець”, який торує собі шлях на політичний Олімп. При цьому, робить це в країні, якою вже десятки років керують представники політичного клану Кіршнерів: Нестор Кіршнер, його наступниця – дружина Крістіна Фернандес де Кіршнер та їх ставленик Альберто Анхель Фернандес, який перебуває зараз на посаді президента і має передати свій пост Мілею.
Антиперонізм як нові ліки для Аргентини
Всі політики – кіршнеристи були продовжувачами політики Хуана Домінґо Перона (1946-1955). Це так звана політика перонізма, який ще називали хустисіалізмом (від іспанського Justicialism — буквально «справедливізм»). Це була аргентинська політична ідеологія, заснована президентом Хуаном Пероном та його дружиною Евітою. На певному етапі історичного розвитку перонізм призвів до зростання промисловості, освіти, медицини, соціального захисту населення.
На початковому етапі перонізм полягав в:
1. Використанні валютних резервів країни з метою розвитку.
2. Націоналізації залізниць (належали французьким та англійським компаніям), телекомунікацій, міського транспорту, газової промисловості (перебували у власності компаній США).
3. Інвестування доходів від експорту продукції сільського господарства у розвиток промисловості, інфраструктури та на соціальні програми (викорінення безробіття, дитячої праці, досягнення майже повної зайнятості населення, зростання середньої зарплати, пенсії та медицина, 13-та зарплата для робітників, оплата відпочинку тощо).
4. Соціальні ліфти: профспілки як паралельна структура управління країною. Загальна конфедерація праці як частина Пероністської партії.
Профспілки укладали колективні договори з державними органами та підприємствами. Було забезпечене динамічне зростання економіки, заморожування комунальних тарифів та низькі споживчі ціни (внаслідок надлишку товарної маси власного виробництва на внутрішньому ринку).
Населення стало учасником законодавчого процесу та системи державного управління: вимоги простих людей задовольнялися за допомогою їхнього розгляду на засіданнях Національного конгресу.
Але згодом перонізм деградував до звичайного соціального популізму. Адаптивність моделі було вичерпано.
За часів Кіршнерів податковий тиск в Аргентині зріс з 17% до 35%, а 75% видатків бюджету направлялось на соціальні програми. Тобто соціальна політика провадилась не на зростаючій економіці, а за рахунок збільшення податкового тягаря. Це призводило також до інфляції (150% на рік) та девальвації національної валюти песо.
До речі, Мілей прийшов до влади саме на обіцянках зменшити податки, скоротити чиновників та навіть відмовитись від песо на користь долару чи криптовалют із одночасною ліквідацією центрального банку країни.
Несподіваний майданчик для формули миру
Ще до свого обрання, Хав’єр Мілей висловлювався на підтримку України, в той час як клан Кіршнерів орієнтувався на Китай та не приховував своїх симпатій до Росії. Саме за часів попереднього президента Альберто Анхеля Фернандеса Аргентина прийняла рішення вступити до геополітичного блоку БРІКС. Але новообраний президент Хавєр Мілей одразу заявив, що він скасує це рішення, що вже викликало серйозні застороги з боку Пекіну.
Як би там не було, але у Латинській Америці з’явився ще один політик, який активно підтримує Україну. Окрім Мілея – це Габрієль Борич, нещодавно обраний президент Чилі. Тут треба згадати, що на різних регіональних форумах, слова підтримки України дуже важко «протискаються» у офіційні меморандуми та підсумкові декларації. Промоутером необхідних для України формулювань з підтримки територіальної цілісності та засудження агресії РФ виступав саме Борич.
Тепер є сподівання, що вже дві країни, Чилі та Аргентина, стануть активно підтримувати Україну на регіональному рівні. У контексті акумулювання підтримки Глобального Півдня – це дуже важливий фактор.
За словами представниці Мілея Діани Мондіно «Новий президент Аргентини Хав'єр Мілей запросив до своєї країни президента України Володимира Зеленського для проведення мирного саміту із країнами Латинської Америки щодо війни РФ проти України.
Раніше Зеленський провів телефонну розмову з новообраним аргентинським колегою, запросивши його в Україну. Але навіть якщо Мілей виконає свою заяву і заблокує вступ Аргентини до БРІКС – це вже буде вагомий удар по новому блоку, який активно просуває у світі, зокрема, і РФ. У підсумку, це може конвертуватись у більш сильну підтримку України з боку країн Південної Америки, які є вагомою частиною Глобального Півдня.
Джерело: Аналітичний центр "Об’єднана Україна"
Оригінал матеріалу: "The Gaze"
