У Росії існує армія фанатів президента володимира Путіна, які сліпо й неадекватно люблять його навіть попри насильство, утиски, агресію та придушення з боку влади. Їхня психіка не здатна пережити травму, в якій вони живуть, тому в їхніх головах спрацьовує захисний механізм і вони охоче переводять свій страх і обурення у повагу та захоплення своїм кривдником. Яка ж у росіян травма, яку вони переробили на Стокгольмський синдром стосовно свого диктатора? Про це на сайті Realist.Online пише психолог Анастасія Шкода.
Для початку визначення: Стокгольмський синдром – це термін у психології, що описує захисно-несвідомий травматичний зв'язок, взаємну чи односторонню симпатію, що виникає між жертвою та агресором у процесі захоплення, викрадення та застосування загрози чи насильства.
Читайте також: Шоу одного актора: Слухаєш путіна і ти, здавалося б, знову бачиш Гітлера
"Ну, як мінімум, бідність (Москва-Сіті та Рубльовка не береться до уваги, ми говоримо про основну масу людей, що живуть за межею бідності), відсутність свободи слова, поліцейське свавілля, фізичне та емоційне насильство в армії та в'язницях... тощо. Парадоксально, але аніж визнати це і боротися за зміни – їм легше полюбити свого царя, та ще й нести цей посил у маси, щоб виправдати свій образ пригноблених. Вони краще стануть його відданими бійцями, аніж боягузами перед очима всього світу. Але ми бачимо, що відбувається насправді. Кріпацтво, ти тут?" - ставить резонне запитання Анастасія Шкода
Тому не намагайтеся довести нічого цим людям, які клеять літеру Z на свої машини і пишуть гидоту в коментарях. Не вступайте з ними в суперечки і не витрачайте свої сили. Вони мають повномасштабний національний психоз. Нехай перехворіють, робить висновок психолог.
Більше про психологічні проблеми суспільства в Росії читайте на Realist.Online у статті: "Це їх зона комфорту, або Про повномасштабний національний психоз рашистського суспільства".
