У світлі останніх подій, хочеться розкрити тему двох психологічних феноменів на прикладі росіян: заперечення і Стокгольмський синдром.
Читайте також: Московський театр жахів: "руSSкий мір" став чумою ХХІ століття, гіршою ніж COVID-19
Отже, перший психологічний феномен, а точніше захисний механізм, називається “denial,” тобто "заперечення". Це такий захисний механізм психіки, який сприяє дистанціюванню та розриву між реальністю та її сприйняттям. Саме те, чим зараз займається так багато росіян, коли чують новини про війну проти України. Вони не приймають цю реальність, заперечують її існування, заперечують свої воєнні злочини. Вони пишуть, що це все фейки, що не все так однозначно, що це просто інформаційна війна, і весь світ демонізує росію.
Нам ніколи не зрозуміти цього, тому що ми дійсно кардинально різні нації. Росіяни активно користуються захисним механізмом denial, тому що їм так зручно, це їхня зона комфорту. А там де зона комфорту - немає розвитку і немає місця для критичного мислення і персонального зростання. Для їхньої колективної психіки набагато безпечніше вдавати, що не все так однозначно, аніж асоціювати себе з армією, яка ґвалтує українських дітей, б'є ракетними ударами по школах і житлових будинках, і краде мікрохвильовки. Ось тут і вступає заперечення і доходить до абсурду. У них зараз повномасштабний національний психоз, і повірте, він тільки наближає падіння їхньої імперії. Чекати залишилося зовсім трохи.
А тепер поговоримо про наступний феномен у світі психології - Стокгольмський синдром. Здогадалися, як я збираюся його розкрити? Звичайно ж на прикладі путіна і його армії фанатів.
Для початку визначення: Стокгольмський синдром - це термін у психології, що описує захисно-несвідомий травматичний зв'язок, взаємну або односторонню симпатію, яка виникає між жертвою й агресором у процесі захоплення, викрадення і застосування погрози або насильства.
У цьому випадку це сліпа і неадекватна любов, і схиляння великого відсотка росіян перед путіним. Любов народжена з насильства, утисків, агресії та гноблення. Психіка не здатна пережити травму, в якій вона живе, і охоче переграє свій страх і обурення на повагу і захоплення своїм кривдником. Яка ж у росіян травма, що вони виробили Стокгольмський синдром стосовно свого диктатора?
Читайте також: Шоу одного актора: Слухаєш путіна і ти, начебто, знову бачиш Гітлера
Ну як мінімум, бідність (москва сіті і рубльовка не береться до уваги, ми говоримо про основну масу людей, які живуть за межею бідності) відсутність свободи слова, поліцейське беззаконня, фізичне та емоційне насильство в армії і в'язницях... і т.д. Парадоксально, але ніж визнати це і боротися за зміни - їм легше полюбити свого царя, та ще й нести цей посил у маси, щоб виправдати свій образ пригнічених. Вони краще стануть його відданими бійцями, ніж боягузами перед очима всього світу. Але ми то бачимо, що відбувається насправді. Кріпосне право, ти тут?
Тому не намагайтеся довести нічого цим людям, які клеять літеру Z на свої машини і пишуть гидоти в коментарях. Не вступайте з ними в суперечки та не витрачайте свої сили. У них повномасштабний національний психоз. Нехай перехворіють.
Натомість, давайте краще поширювати хештег #russiaisaterroriststate і ділитися з усім світом їхніми воєнними злочинами. Вони обов'язково будуть покарані. А ми заживемо по новому, в нашій вільній, незалежній Україні!
Більше цікавої інформації з психології читайте в профілі автора в Instagram
