Вологі історії з російськими "вундерваффе" тривають. Не встигли російські ЗМІ відійти від екстазу від загалом банального пуску ракети "Циркон", яка оголошена Путіним гіперзвуковою, хоча реальних підтверджень цього поки немає, як тут нагодився глава "Роскомосу" Дмитро Рогозін, який в ефірі пропагандистської передачі "Соловйов Live" заявив про завершення наземних випробувань ракетного комплексу "Сармат". Далі його понесло, і він захлинаючись став розповідати про те, як незабаром ракета буде передана військовим для льотних випробувань і ось так прям відразу в 2022 році "Сармат" поставлять на бойове чергування.
Що це за зброя і чого воно варте на ділі, розбирався Realist.online.
Читайте також: "Кузькіна мать" Путіна: новітнє озброєння Кремля може виявитися черговим фейком
Мрії в кремлівських кабінетах
В принципі, чому Рогозін говорить про 2022 рік, цілком очевидно - саме до 2022 року закінчується гарантований 20-річний термін безпечної експлуатації комплексів типу "Тополь", УР-100Н УТТХ і Р-36M2 "Воєвода", продовжувати який український "Південмаш" поки точно не збирається. У підсумку ці ракети треба виводити з бойового складу або продовжувати експлуатувати на свій страх і ризик. У будь-якому випадку це призведе до різкого падіння боєготовності ракетних військ стратегічного призначення - основи "ядерного кийка" РФ.
Однак варто зазначити, що Рогозінські "хотілки" м'яко кажучи мало відповідають дійсності.
Розробка комплексу "Сармат", який, на думку російських військових, повинен замінити ракети виробництва українського "Південмашу" на бойовому чергуванні, почалася ще в 2011 році. Планувалося, що ракета з рідинним двигуном і стартовою масою понад 200 тонн зможе доставити більше 10 бойових блоків загальною масою до 10 тонн на 9000 - 10 000 км.
Уже тоді основний упор був зроблений на вітчизняних виробників. Так, розробку ракети доручили конструкторському бюро Макєєва, яке раніше мало досвід проектування і доведення до серійного виробництва ракет підводного базування, розробка двигунів для ракети велася на НВО "Енергомаш", а серійне виробництво рідинної рухової установки 1-го ступеня передбачалося розгорнути на пермському ПАТ " Протон-ПМ ".
При цьому про притягнення "Південмашу" - як основного постачальника ракетної техніки - на той момент вже не йшлося (нагадаємо, що до окупації Криму ще три роки), планувати тільки вкрай обмежено залучити українських фахівців на етапі випробувань.
Читайте також: "Страж" Україна: навіщо ВСУ потрібна бойова машина підтримки танків
Хотіти не шкідливо
Однак, у зв'язку з новизною для себе даного виду продукції, російські підприємства з самого початку мали серйозні труднощі. Перший же випробувальний пуск з наземної шахти виявив серйозні технічні неполадки в обладнанні пускової системи. Поки на початковому етапі були залучені українські фахівці, все йшло більш-менш гладко, але після 2014-го проблеми стали наростати, як снігова куля.
Так, льотні випробування ракети планувалися в 2018 році, після чого їх плавно перенесли спершу на 2019 рік, а потім - на початок 2020 року. Але фактично станом на початок травня 2021 року було проведено всього три кидкових випробування на космодромі Плесецьк в Архангельській області.
Причому навіть судячи з російських ЗМІ це був всього лише викид з шахтно-пускової установки мас-габаритного прототипу ракети на висоту, на якій, за ідеєю, буде включатися двигун першого ступеня. Примітно, що в тому ж Радянському Союзі від кидкових випробувань до появи дослідної ракети проходило чотири-п'ять років. А при загальній деградації оборонної промисловості і особливо без підтримки фахівців дніпропетровського "Південмашу", навряд чи варто говорити про терміни початку серійного виробництва, закінчення державних випробувань і постановку на озброєння як 2022 рік, швидше за це 2025-2026 роки.
Після подій 8 серпня 2019 року на 45-му державному морському полігоні ВМФ РФ в Архангельській області, коли стався вибух, в якому загинули як мінімум п'ять співробітників ВНДІ експериментальної фізики, нічого не чути про продовження робіт по міжконтинентальній ракеті нового покоління з ядерною енергетичною установкою 9М730 "Буревісник".
Читайте також: Ударні безпілотники: що може підійти для української армії
Майорить, але не гордо
"Буревісник" - це ще один зразок, який, на думку Путіна, здатний "поставити Захід на коліна" і який, як і інші "супер-ракети", вдає із себе продовження радянських робіт.
По суті російські інженери просто пристосували радянський твердопаливний ракетний двигун РД-0410 в корпус стратегічної крилатої ракети Х-101. Сам двигун унікальний - причому не за своїми характеристика, а по тому, що роботи по ньому велися в Радянському Союзі довгі двадцять років - з 1965 по 1985 роки. В результаті вклавши чималі державні кошти, вдалося створити зразок двигуна масою близько 2 тонн (з радіаційним захистом) питомою тягою близько тонни. Однак основною проблемою було те, що ресурс роботи такого двигуна становив лише одну годину. При цьому не вдалося вирішити глобальну проблему - радіаційне забруднення траєкторії польоту і місця попадання в разі застосування такої ракети. Ймовірно, в поданні російських генералів це буде "зброя судного дня", коли радіаційне зараження буде ще однією складовою вражаючого фактора нової ракети.
В цілому ж можна говорити про те, що, намагаючись розробляти нові зразки міжконтинентальних ракет, росіяни нині перебувають в серйозному цейтноті і після 2022 року Кремль може залишитися без одного з важливих складових своєї "ядерної тріади". Зокрема, на пару років точно.
Читайте також: Секретна зброя Кремля: чи є у Москви "мікрохвильова гармата"
