"Локдаун! "Удальонка!" Школи закривають! Всіх змушують сидіти по домівках! Бідні діти!" Видихаємо! Паніка ні до чого доброго не приведе. Тим більше, коли мова йде про те, щоб зберегти психіку дітей (так само як і всіх членів сім'ї) в повному здоров'ї.
Врахуйте: все, чого ви боїтеся, від чого приходите в несамовитість, що вас дратує або виводить з себе, все, на що ви реагуєте, не помічаючи присутності дітей, - все це "всотується" дітьми і приростає в їхній підсвідомості в геометричній прогресії, екстраполюючи на сім'ю.
"Мама боїться локдауна?" - значить це найстрашніший період у житті родини.
"Батько лає роботу через "удальонку?" - значить тато може втратити роботу...
І так далі і тому подібне…
Тому, як би вам не хотілося виплеснути свої емоції (це потрібно робити обов'язково, інакше рано чи пізно вас накриє депресія, про що ми говорили раніше) - постарайтеся це робити так, щоб ваші діти не були свідками цього вибуху.
"Але як же тоді бути, якщо діти практично завжди поруч?" - запитаєте ви.
Якогось єдиного рецепту немає. Але є певний універсальний набір психологічних порад, які допоможуть вам і вашій родині уникнути внутрішньосімейного стресу і захистять дітей від непотрібних руйнівних ударів по психіці.
Перше, що важливо у відносинах з дитиною, - це стабільність. Якщо ви кричите - дитина не може сприймати вас серйозно.
Дорослі люди в очах дітей - стійкі і послідовні. А значить їм можна довіряти. Саме так думає дитина. І в першу чергу, що потрібно запровадити (для всіх членів сім'ї, інакше дитина не відчує своєї значущості) - це графік.
Він може бути відносно умовним, але допоможе зробити дні більш продуктивними.
Отже:
- підйом
- сніданок
- годину-дві на ігри
- прогулянка
- уроки
- час разом (фільми, ігри)
Ці пункти можуть мінятися місцями залежно від днів, можуть бути прописані у вигляді якогось розкладу. До речі, запропонуйте дітям самостійно скласти і намалювати цей графік. Якщо старші діти вже користуються гаджетами - запропонуйте завантажити додатки з такими графіками і нагадуваннями. Це повинна бути дуже серйозна гра, що переходить в виконання певних завдань.
Наступний крок - почніть використовувати новий вільний час з користю. Більше говоріть зі своєю дитиною, слухайте її. Робіть спільно домашні справи: готуйте, прибирайте, робіть перестановку. Щоб привернути увагу дитини до сімейних справах, потрібна мотивація. Природно, під час локдауна, її мало. А заборони на користування гаджетами або перегляду мультфільмів ні до чого доброго не приведуть. Можна обговорити з дитиною час їх використання або перегляду, але і це не завжди працює.
Вихід? Він є. У дитини повинен бути вибір. Але це не вибір "робити або не робити". Це вибір з двох "робити". Наприклад, ви пропонуєте: "Ти допомагаєш мамі мити посуд чи татові прибирати в кімнаті". Заохочення і мотивація - важливий момент. Але якими вони мають бути - теж непогано б запитати у дитини. В результаті сімейні справи перетворюються в спільну психологічну практику, коли всі члени сім'ї разом вивчають один одного, вчаться заново спілкуватися, дізнаються один про одного все більше цікавого, допомагаючи один одному знаходити виходи із ситуацій.
Звичайно, нам дорослим нелегко, всі ми розуміємо причину, пандемія обрушилася як сніг на голову. Але діти позбавляються прямого спілкування, нормального розвитку своєї юності, дитинства.
Тому будьте терпиміше, більше взаємного розуміння і любові, обіймів.
- Не треба говорити з дитиною постійно про вірус, постарайтеся просто відповісти на її питання.
- Обговоріть з нею, що їй так цікаво в телефоні.
- Разом порадьтеся, скільки часу дитині буде досить для виконання якогось завдання.
- Поясніть, що уроки - це її відповідальність.
- Встановіть найкращу оцінку для вас.
- Приділіть час перед сном, щоб обговорити, щоб разом помріяти, що буде після локдауну і чим ви займетеся.
PS: Корабель ніколи не потоне, якщо він на воді. Але якщо вода потрапить в нього - може статися непоправне. Бережіть свій сімейний корабель і тоді ніякі бурі вам не страшні.
Читайте також: Не плутайте з мріями: синдром відкладеного життя і чим він небезпечний
