Програма FREYJA цього тижня знову в новинах: 8–9 вересня 2026 року в Осло Володимир Зеленський і премʼєр Норвегії Йонас Гар Стьоре зустрілися з керівниками оборонних компаній і, за словами президента, домовилися, «хто саме що робить» у антибалістичному проєкті. Тло для цієї зустрічі невтішне: у липні росія випустила по Україні 198 балістичних і гіперзвукових ракет, а це максимум року, а міністр оборони Євген Хмара на «Рамштайні» просив партнерів про 300 ракет для Patriot зі складів. FREYJA обіцяє зламати цю залежність: дешевий європейський перехоплювач замість американського за $5 млн. Розбираємо, що це за програма, яка ракета в її основі, чому це не заміна Patriot і коли вона реально може запрацювати.
Що таке FREYJA простими словами
FREYJA (у частині українських медіа – «Фрея») – це спільна програма України і девʼяти європейських країн зі створення системи протиракетної оборони, здатної збивати балістичні ракети. Ідея проста: українська ракета-перехоплювач, європейські радари, командні пункти й гроші, спільне виробництво в кількох країнах.
Програму запустили 14 липня 2026 року в Парижі за участю Зеленського, Емманюеля Макрона, Фрідріха Мерца і Кіра Стармера. Тоді ж президент України сформулював, навіщо це все: «Удари балістичними ракетами стали останньою ставкою росії». Логіка така: дрони Україна вже збиває масово й дешево, крилаті ракети теж, а от проти балістики працює фактично одна система, Patriot, і ракет до неї на весь світ виробляють менше, ніж потрібно одній Україні.
Мета, поставлена президентом, – відчутний результат до кінця 2026-го або на початку 2027 року.
Десять країн і дванадцять компаній: хто що робить у програмі FREYJA
Учасники коаліції: Україна, Британія, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія і Швеція. Це майже вся оборонна промисловість Європи, і саме в цьому сенс: жодна країна поодинці такий проєкт не потягне.
Головний підрядник – українська Fire Point, яка робить ракету і пускову установку. Німецька Hensoldt відповідає за радари TRML-4D, норвезька Kongsberg за командний пункт, німецька Diehl Defence за систему наведення. У списку також Thales, Saab, Weibel, Leonardo, Sener, MBDA, Eurosam, Safran і Destinus.
Ключова ідея – відкрита архітектура. Система будується так, щоб радар можна було взяти в однієї компанії, командний пункт у другої, а ракету в третьої, і замінити будь-який елемент без перебудови всього. Це протилежність Patriot, де всі складові виробляє один американський концерн.
В Осло 9 вересня Зеленський повідомив, що лідери «домовилися, хто конкретно має що робити на своєму рівні, а виробники на своєму». Деталей розподілу не оприлюднили.
FP-7.x: яка ракета в основі і що вона вміє насправді
Перехоплювач FREYJA називається FP-7.x. Fire Point показала його в липні, а повніші характеристики оприлюднила згодом: швидкість до 2200 м/с, висота перехоплення 20–25 км, дальність до 80 км. Ракету зробили на базі власної балістичної FP-7 і з використанням напрацювань по 48N6, ракеті радянсько-російського комплексу С-300/С-400, з європейських комерційних компонентів.
І тут найважливіша деталь, яка губиться в захоплених новинах. FP-7.x має осколково-фугасну бойову частину, тобто підриває заряд поруч із ціллю. Кінетичне перехоплення прямим влучанням, як у PAC-3 MSE, лише в планах: для нього потрібна система бокового маневрування, якої в першій версії немає. Defense Express прямо пише, що за можливостями FP-7.x «ближча до PAC-2 GEM-T для Patriot», ніж до PAC-3 MSE, і в кращому разі відхилятиме балістичну ракету від цілі, а не гарантовано знищуватиме її в повітрі.
Це не робить програму безглуздою. Але це означає, що першу версію FREYJA треба оцінювати як масовий засіб проти С-400 у балістичному режимі й частини «Іскандерів», а не як універсальну відповідь на все, що летить.
FREYJA проти Patriot: чому це не заміна, а доповнення
Головний аргумент FREYJA – ціна. Мета програми – перехоплювач дешевший за €1 млн, тоді як ракета до Patriot коштує $4–6 млн. За гроші однієї PAC-3 можна отримати чотири-пʼять FP-7.x.
Але дешевизна купується точністю. Проти найскладніших цілей, маневруючих «Іскандерів» і північнокорейських KN-23, PAC-3 із прямим влучанням лишається єдиним надійним засобом. Тому реалістична модель на найближчі роки виглядає так: Patriot береже дефіцитні PAC-3 для найнебезпечніших ракет, а FREYJA бере на себе масу, насамперед ракети С-400, яких, за оцінкою ГУР, у росії в запасі близько 400 і які вона випускає по Україні десятками щомісяця.
Тому в Осло Зеленський обговорював FREYJA і ракети до Patriot на одній зустрічі. Це не конкуренти, а дві частини одного розрахунку: скільки перехоплювачів потрібно на одну ніч ударів.
Коли FREYJA запрацює: серія в серпні, перехоплення в липні 2027
Заявлений графік такий. Серійне виробництво FP-7.x мало початися в серпні 2026 року, перші перехоплювачі – до кінця року. У першій половині 2027-го має зʼявитися прототип системи в мінімальній конфігурації, а перше перехоплення реальної балістичної цілі заплановане на липень 2027 року.
Гендиректорка Fire Point Ірина Терех описала масштаб завдання так: «Ми намагаємося втиснути програму, яка зазвичай займає 20 або 30 років, у пару років».
Це і є головний ризик. Усі дати FREYJA – заявлені плани компанії, яка два роки тому не існувала в публічному полі, а сьогодні має один серійний виріб, крилату ракету «Фламінго». Перенесення строків у таких програмах радше правило, ніж виняток: навіть американський PAC-3 від концепції до бойового застосування пройшов понад десять років. Показник, за яким варто судити про FREYJA, – не заяви, а перше успішне перехоплення. До нього програма лишається обіцянкою.
Навіщо це Європі: монополія одного заводу і 620 ракет на рік
Для Європи FREYJA важливіша, ніж здається з Києва. У 2025 році Lockheed Martin виготовила 620 ракет PAC-3 MSE на всіх операторів Patriot у світі, від армії США до Польщі й Німеччини. Пріоритет у цій черзі мають американці, які самі витрачали перехоплювачі на Близькому Сході.
Тобто європейська протиракетна оборона сьогодні залежить від одного заводу в Арканзасі й від рішень у Вашингтоні. Саме тому в коаліції Франція та Італія, які не платять у програму PURL за американську зброю через принцип «стратегічної автономії». FREYJA дає їм те, чого не давав PURL: європейські гроші на європейське виробництво.
Це пояснює і швидкість, з якою зібралася коаліція. Україна дає єдине, чого немає в Європи: готову ракету, полігон, на якому балістика летить щоночі, і мотивацію не переносити строки.
Що FREYJA означає для України: 198 балістичних ракет за місяць
Перше. На зиму 2026/27 FREYJA не вплине. Перше перехоплення заплановане на липень 2027 року, і навіть за ідеального графіка системи в достатній кількості зʼявляться не раніше 2028-го. Цю зиму закриватимуть Patriot, PAC-2 з німецьких резервів і 300 ракет зі складів, про які просив Хмара.
Друге. Масштаб загрози зростає швидше за будь-яку програму. У липні росія випустила 198 балістичних і гіперзвукових ракет, при цьому ГУР оцінює виробництво «Іскандерів-М» у 60–65 на місяць, а КНДР передала ще 40 KN-23 і KN-24. ISW у липні констатував: росія витрачає резерви понад виробництво, щоб утримати темп ударів. Це означає, що навіть у 2027-му FREYJA стартуватиме в умовах ще щільніших атак.
Третє. FREYJA – перший випадок, коли українська розробка стає основою європейської оборонної програми, а не навпаки. Незалежно від того, чи полетить FP-7.x у липні 2027-го, Україна вже отримала місце за столом, де вирішують, як виглядатиме протиракетна оборона Європи. Для країни, яка чотири роки просила ракети в інших, це зміна ролі, і вона важить не менше за саму ракету.
Ігор Петренко – доктор політичних наук, професор кафедри політичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засновник аналітичного центру «Обʼєднана Україна».
