Грудень на фондових ринках закінчується найтихішим тижнем року. На торгових десках залишилися лише ті, хто витягнув короткий сірник, або комусь зовсім нікуди втікати, чи то ні з ким, чи тому, що весь світ давно набрид і життя їх рухається тільки жадібністю. Додатково в Лондоні та Нью-Йорку ряди спекулянтів та торговців вичистив "омікрон", який там розповсюджується з неймовірною швидкістю. Щоправда, не перевантажуючи поки що медичну систему, що завжди було ключовим ризиком коронавірусу. А ті, хто залишилися, хлопчики, що вижили, і деякі дівчатка з ними (як не крути, а Уолл-стріт поки залишається місцем чистого нічим не замутненого сексизму) закривають цей рік поблизу історичних максимумів, нехай і трохи відійшовши від них.
Читайте також: Україна отримує другий транш від МВФ: настав час припинити саботаж реформ
Ранок 31 грудня, п'ятниці, індекс S&P500 відкриє на позначці 4778 пунктів. Напевно, немає сенсу казати, що так високо рік не закривали ніколи. У повітрі, навіть київському, витає аромат 2007 року, а пузирі роблять щасливими спекулянтів, від тих, хто зовсім недавно пізнав смак жадібності та торгує біткоинами, до тих, хто все життя возиться з якісними акціями. Не такий райдужний був рік для боргів ринків, де вже відчули на собі подих інфляції і майбутнього зростання ставок. Світ боргів ринків, що розвиваються, взагалі міг порівняти себе з Гаррі Поттером, якому ще не виповнилося 11 років, чарівник на блакитному вертольоті МНС ще не прилетів і ти чужий на цьому святі життя. Турецька ліра, цей центр тяжіння уваги, цього тижня вирішила, що настав час знову знижуватися, нехай ще далека від рівнів початку минулого тижня. Але коли лікуєш симптоми, а не причини хвороби, то зазвичай так і буває. Але й лікуватися від синдрому Ердогана під керівництвом самого Ердогана якось важко.
Український сегмент єврооблігацій залишався під тиском геополітики. У четвер поганий хлопчик Путін, який весь рік погано поводився, знущаючись як над сусідами, так і над власними громадянами, таки заслужив собі дзвінок із дідом Байденом. Але, на відміну від Діда Мороза та путінського дитинства, той прийшов не з мішком подарунків, відмовившись поділити мир із Путіним навпіл, або хоча б частину його, віддавши Путіну Україну, а з погрозами відключити Свіфт.
Путін у відповідь кричав, валявся на підлозі, тупав ніжками, показуючи, що він за себе не відповідає, і якщо що, має ядерну кнопку і квитки в рай, але навряд чи це йому допомогло. Нехай його посіпаки і заявили, що Путін домігся від Байдена, що той не розміщуватиме в Україні ядерну зброю. Наче хтось збирався це робити. У будь-якому разі домовилися домовлятися.
Але зовнішні ринки для українського Мінфіну залишаються закритими і навряд чи миттєво відкриються на початку січня, навіть коли трейдери повернуться на роботу, борючись із зайвою вагою і похміллям. У цій ситуації Україна знову посилює свою залежність від МВФ, особливо на тлі необхідності купувати дорогий газ уже в січні-лютому. Адже свого, мабуть, не вистачить. Нехай і сам газ уже торгується близько 1000 доларів за кубометр, впавши в ціні вдвічі на тиждень, після того, як американські танкери розвернулися і пішли не до Азії, а до Європи.
Читайте також: Справжніх реформ в Україні ще не було: завжди є ті, кому вигідно
Та й у Європі зима принесла бурю, буря принесла вітер, а вітер приніс додаткову енергію. Втім, таке різке падіння вартості газу не заважає українським промисловим споживачам зафіксувати у своїй голові вартість 2000 тисяч доларів і вимагати від держави допомоги. Мабуть, український бізнес ще не навчився хеджувати ризики, хоча що взяти з пекарів, які не закупили газ влітку наперед, якщо сам Нафтогаз не захеджував свої ризики, продавши газ за річною ціною.
На цьому фоні треш та чад навколо виборів антикорупційного прокурора виглядає вкрай деструктивно, адже такий процес не лише підриває довіру, а й закриває доступ до грошей. Поки що Мінфін перебивається на внутрішньому ринку, зайнявши цього тижня за рахунок гривневих ОВДП 15 млрд грн, але обсяги зовсім не ті, що були минулого року.
А наступний рік на українському фондовому ринку, зважаючи на все, пройде під знаком зовнішніх ринків і появи технічних можливостей потрапляти туди в один клік. І то приємно, адже до зовнішніх ринків не дістанеться рука українського податківця чи СБУшника, а навіть олігарха, від яких змушені втікати навіть канадські інвестори, у яких інвестиційною нянею підв'язався бути президент.
Тож для українського простого інвестора, який має вільні гроші, набагато безпечнішим і перспективнішим виглядає перспектива (вибачте за каламбур) торгувати українськими єврооблігаціями або американськими акціями. Не кажучи вже й про штучні історії з українськими акціями, які можна торгувати у Варшаві та Лондоні. Ну не все ж таки квартири купувати, погрожуючи забудувати будинками вже кожен сквер у Києві.
Читайте також: Ігри влади з олігархами, криза та попутний вітер в економіці на 2022 рік: інтерв'ю з інвестбанкіром Сергієм Фурсою
