Що таке "краще пізно, ніж ніколи"? Це Україна отримує другий транш програми МВФ (700 млн доларів) та продовжує дію самої програми до червня 2022 року. Ми мали отримати цей транш у вересні 2021 року. Але краще запізно, ніж ніколи. Це хороша новина. У будь-який інший час ринок би позитивно відреагували на цю новину, ціни українських єврооблігацій зросли б, Мінфін зміг би вийти і залучити єврооблігації. Але божевільний Путін на наших кордонах усе псує. І "експортери хаосу" не дають імпортувати цивілізацію, правила гри та фінансову стабільність в Україну. І розлякують інвесторів, які в моменті переоцінюють ризики дефолту України.
Згідно з меморандумом з МВФ, Україна зобов'язалася продовжувати реформи. Неспішно, зважаючи на все. Як завжди. Але куди нам поспішати. Куди ці реформи від нас подінуться? 30 років уже чекають. Зачекають ще.
Читайте також: Справжні реформи в Україні ще не мали: завжди є ті, кому вигідно
Ключове питання зараз "Чи є російська загроза стимулом для реформ?" Адже з одного боку, українська влада має розуміти, що зараз як ніколи потребує підтримки, передусім від США. А США завжди говорили, що їхня підтримка можлива лише якщо Україна сама допомагатиме собі, насамперед через роботу над верховенством права та боротьбою з корупцією.
А з іншого боку, українські великі геополітики можуть вирішити, що в поточній ситуації США нікуди не подінеться і буде змушений підтримувати Україну. Вони вже думали так по "Північному потоку 2", то чому б не подумати знову. Що в умовах, коли США повинні захистити свого союзника від Росії, щоб не спровокувати Китай спробувати напасти на американського союзника (Тайвань), сам союзник може робити що завгодно.
Спокуслива ідея. Приємна. Але тільки ставки в цій грі надто високі. Грати в цю гру і саботувати реформи заради нагальних інтересів, ставлячи на кон усе – це дуже небезпечна гра. Особливо коли Кремль усіма силами намагається показати, що він божевільний і "тримайте мене семеро". І з боку не дуже зрозуміло, чи можна так майстерно роками зображати божевілля та не піддатися йому. Втім, якщо ти хочеш, щоб тебе боялися і вважали неадекватним, адже адекватного ніхто не бояться, саме такі думки ти маєш продукувати.
Цікаво, що коли базікаючі голови Путіна, які говорять, розмірковують про те, що непогано було б експортувати трохи хаосу в Україну, в самій Україні є люди, які люблять Путіна.
Це дуже дивна історія. Навіть дивовижніша, ніж любов до української влади не виконувати взяті на себе зобов'язання.
Але це вже зовсім інша історія.
Читайте також: Бісить, що українські можновладці хваляться, наче царі
Текст автора зі сторінки Facebook публікується за його згодою
