2021-й став роком досить суперечливого відновлення економіки. Уряд активно стимулював внутрішній попит. Певною мірою зросли зарплати та пенсії, витрати на інфраструктурні проекти. Економіку підтримав безпрецедентний зовнішній попит на сировинні товари. Стрімке зростання валютної виручки рахунок с/г продукції, металів, хімічних продуктів стабілізував торговий і платіжний баланс. Істотно зросли обсяги грошових переказів з-за кордону, а несподіваний бонус від МВФ у $2,7 млрд. помітно підняв настрій чинній владі... Зростання золотовалютних резервів до $30,5 млрд. на тлі подорожчання гривні зняло напругу на валютному ринку. Втім Національний банк та уряд так і не змогли скористатися сприятливою зовнішньоекономічною кон’юнктурою для стабілізації цін. В результаті інфляція виявилася майже вдвічі вищою від запланованого, а дефлятор ВВП перевищив 20%.
Незважаючи на зростання доходів бюджету та великих експортерів, Кабмін Дениса Шмигаля так і не зміг збалансувати державні фінанси. На початку 2021 року уряд розраховував на зростання економіки більш як на 5% ВВП. За підсумками ж він прогнозується на рівні менше ніж три відсотки від валового внутрішнього продукту.
Разом з тим, сьогоднішній співрозмовник Realist-online, відомий економічний експерт та інвестиційний банкір Сергій Фурса переконаний, що серйозних ексцесів економічного ґатунку у прийдешньому році не буде, але при наявності певних умов.
Про які саме умови йде мова — далі в матеріалі.
- Україна, як власне й увесь світ, другий рік поспіль живе в умовах коронавірусної недуги — з різноманітними карантинними обмеженнями, тощо. Якщо порівняти нашу державу з пацієнтом, який потрапив у приймальне відділення лікарні, то в якому економічному стані вона заходить у 2022-й?
- У нас, починаючи з 2016 року, триває економічне зростання, тому макроекономічна ситуація в країні наразі досить сприятлива. Якщо ситуація ззовні не зміниться і не станеться якихось форсмажорів, то по такій колії ми будемо рухатися і в прийдешньому, 2022 році.
Чим обумовлено це економічне зростання? По-перше, певними реформами, які були проведені в 2014-2015 роках. По-друге, зовнішньою кон'юнктурою — дуже багато зараз грошей у світовій економіці і це, серед іншого, також сприяє економічній ситуації в Україні. Зараз ми є фактичними заручниками міжнародної кон'юнктури і у разі кризи в них — відлуння миттєво прилетить до нас.
- Чи бачите ви на горизонті якісь “ластівки”, які могли б сповіщати, що світова криза буде?
- В кризу зазвичай потрапляють стрімко і з розгону, тому побачити “ластівки” заздалегідь апріорі нереально. Чи є речі, які можуть спровокувати таку кризу? Так, це світова інфляція, яка може змусити центральні банки проводити більш жорстку монетарну політику. В умовах, коли всі звикли до фактично безкоштовних грошей, яких на ринку є дуже багато, це справді може спричинити негативні кризові наслідки. Є ще й локальний фактор, який стосується турецької економіки, де через недолугі кроки Ердогана зруйнована монетарна політика і офіційна Анкара, таким чином, є “чорним лебедем”. Втім, це стосується більше нашого регіону, аніж світу загалом.
Читайте також: Справжніх реформ в Україні ще не було: завжди є ті, кому вигідно
- Яким чином в контекст економічної стабільності вписуються зобов’язання офіційного Києва перед Міжнародним валютним фондом (МВФ) щодо встановлення ринкових тарифів на житлово-комунальні послуги, адже з високих владних кабінетів все частіше лунають голоси, що тарифи в сторону підвищення змінюватися не будуть?
- Представники влади, якщо конкретизувати, заявляють про те, що жодних підвищень вартості комунальних послуг не буде у цьому опалювальному сезоні. Так, у цьому, ймовірно, справді не буде. Але в наших зобов’язаннях перед МВФ йдеться про те, що тарифи нарешті потрібно привести до ринкового рівня і це абсолютно правильно, оскільки ми занадто бідна країна, щоб дозволяти собі дешеві тарифи, за які в будь-якому разі хтось має платити по повній програмі. А платимо ми з вами вже зараз, причому набагато більше, ніж платили б, коли тарифи були б ринковими і субсидії призначали б лише бідним, а не бідним та багатим, як є зараз.
Тому зобов’язання стосовно ринкових цін є абсолютно логічними і, більше того, відповідають нашим інтересам. Інше питання полягає в тому, а чи будуть ці документально зафіксовані зобов’язання реалізовані на практиці? Чітку відповідь на це запитання зараз надати дуже складно, тому що в Україні, на превеликий жаль, балом править популізм.
- В тому ж таки договорі з МВФ “зашито” чимало політичних питань, які стосуються, зокрема проведення галузевих реформ. Якщо відкинути “маски-шоу” з призначенням очільника Спеціалізованої анти корупційної прокуратури (САП), то тут ми як рухаємося в плані виконання взятих зобов’язань?
- Ні для кого не є великим секретом, що Україна, на жаль, має погану звичку систематично порушувати взяті на себе зобов’язання і це чудово видно на прикладі подій, які розгортаються навколо САП. Який висновок? Ми спостерігаємо відсутність політичної волі щодо втілення тих обіцянок, які, до речі, Володимир Зеленський особисто давав не лише Міжнародному валютному фонду, а й своєму американському колезі. Зокрема, нагадаю, український президент обіцяв Байдену, що конкурс по САП буде відповідати стандартам і буде проведений ближчим часом. Ні перше, ні друге на сьогодні не виконується і складається стійке враження, що люди, які прийшли до влади на лозунгах боротьби з корупцією, вперто не бажають з нею боротися і роблять все, щоб в Україні не з’явився незалежний антикорупційний прокурор. Це дуже і дуже погано впливає на рівень довіри до нашої держави з боку Заходу.
Читайте також: Україна отримує другий транш від МВФ: настав час припинити саботаж реформ
- Не хочеться виступати у ролі адвоката чинної влади, але факт залишається фактом: той же колективний Захід сідає за один перемовний стіл і тисне руку, наприклад, Путіну, який взагалі "мав на увазі" усі разом взяті міжнародні зобов’язання...
- Так, дійсно, з Путіним сідають і розмовляють, але роблять це лише тому, що в його руках знаходиться ядерна кнопка. Сьогодні незмінний господар Кремля нахабно шантажує світ великою війною, а світ, який цієї війни, м’яко кажучи, не хоче, змушений вести з ним діалог.
- Чи ефективною є санкційна політика Заходу по відношенню до Російської Федерації?
- Існуючі на даний момент санкції безумовно є дієвими, а ті механізми проти Путіна, про які зараз говорять на Заході (відключення системи SWIFT, тощо) взагалі є ядерними в економічному сенсі. Наразі Захід грає на випередження, говорячи про нові, більш жорсткі санкції у разі, якщо Путіну раптом заманеться бомбити Київ, Маріуполь чи Харків.
Чи вірю особисто я, що Путін нападе? Ні, я думаю, що ймовірність такого сценарію розвитку подій є невеликою. Але Путін повсякчас акцентує на тому, що готовий до такого нападу і не зважати на це не можна.
- Як ви вважаєте, Путіним рухають виключно політичні ідеологеми про “збирача земель”, чи існують якісь далекоглядні очікування іншої тематичної ніші?
- На моє переконання, жодних економічних причин, які підштовхували б Путіна до відвертої геополітичної нахабності, немає. Він керується виключно тим політичним кейсом, який ви згадали у своєму запитанні.
- Очевидно, що для ефективного протистояння РФ ми маємо бути міцні, передусім економічно. Війна на Донбасі триває вже восьмий рік поспіль, а ми як говорили раніше про необхідність проведення якісних реформ, так і продовжуємо про це говорити сьогодні. Нам що, даруйте, пороблено? Що заважає зробити реформи, перегорнути цю сторінку і очікувати результату?
- Знаєте, по справжньому крига скресне лише тоді, коли українське суспільство почне вимагати від влади проведення реформ. Зараз нашому суспільству байдуже і в результаті влада нічого не робить, бо її цілком влаштовує існуюча ситуація.
- А що може “розбудити” суспільну свідомість?
- Річ у тім, що наше суспільство просто хоче стати вмить багатим, але нічого робити для цього не поспішає. Вийти на емоційному підйомі на Майдан — це одна справа, а постійно і наполегливо домагатися проведення реформ — зовсім інша. Наші люди у переважній своїй більшості думають, що реформи — це миттєве збільшення зарплат і пенсій, плутаючи безпосередньо реформи зі стратегічним результатом їх проведення.
- Як українці переживуть цю зиму і чи варто боятися віялових відключень електроенергії, про які політики з різних партійних таборів кричать щодня хіба що ще не з праски?
- Насправді, вже 26% України відчуло віялові відключення. Тобто, це вже відбувається (і буде продовжуватися, оскільки вугілля не вистачає), але нічого страшного не сталося ж, чи не так? Тому, жодного комунального апокаліпсису не буде. Які є ризики? У лютому цілком ймовірний дефіцит газу. Яким чином влада буде вирішувати цю проблему — сказати складно. Можливо, постане питання відключення від опалення промислових підприємств, але не населення.
Читайте также: Україна взимку ризикує замерзнути без газу і вугілля: прості рішення не працюють
- Ви згадали про вугілля і тут зразу виникли певні актуально-політичні асоціації... Як вважаєте, який чином сприймається на Заході “вугільна справа” про державну зразу, де в якості підозрюваного фігурує екс-президент Петро Порошенко?
- Потрібно розуміти, що Захід може захищати нас від Росії як певний форпост демократії на кордоні з Російською Федерацією. Але як, запитується, пояснити західному обивателю, що у форпості демократії є місце політичним переслідуванням? А ця історія з Порошенком саме так і виглядає і, можливо, як фарс, а не трагедія повторює переслідування Тимошенко з боку режиму Януковича. До речі, днями у Financial Times вийшов матеріал про те, що коли біля воріт України стоїть ворог, усередині нашої держави розпочинають дивну війну з олігархами, яка більше нагадує розбірки між самими олігархами. Послаблюючи цим країну. Не потрібно мати радар, аби чітко вловити ключовий месседж цієї публікації, суть якої полягає в тому, що атака Банкової на Ахметова не є боротьбою з олігархатом, як класом, тому в умовах зовнішньої загрози з Боку Росії ці “ігри” доцільніше було б припинити.
- Якщо погода світової економічної кон’юнктури, від якої Україна також є залежною зміниться в не найкращий бік, то чи є у нас своя захисна парасолька?
- Ні, не має.
- І що робити?
- Думати... Знаєте, Україна мені зараз нагадує яхту, яка чудово йде по відкритому морю, бо вітер дме нам прямо у вітрила і, ми відчуваючи, які круті, вже викинули за борт шкіпера, боцмана, інших... І ось поки цей вітер є попутним, ми відчуваємо себе великим мореплавцями, але чи так це буле, якщо зміниться ситуація? Чи можна ходити проти вітру? Можна, але питання в тому, чи є сьогодні на судні хтось, хто чітко розуміє, як це робити step by step? На мій погляд, ні, такої людини біля владного керма наразі не має.
Читатйте також: Після заяви Зеленського ми станемо біднішими: не варто лякати інвесторів переворотами
