Військові маневри «Запад-2025» спонукають НАТО до превентивної стратегії та інтеграції України для захисту Східного флангу. Про це пише Антон Кучухідзе, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
«Запад-2025» — спільні російсько-білоруські стратегічні військові навчання, які пройшли з 12 до 16 вересня 2025 року. Офіційно заявлено, що вони мали перевірити обороноздатність союзників. Серед ключових моментів: участь нових ракетних комплексів «Орешник», які можуть нести як звичайні, так і ядерні боєголовки; відпрацювання дій стратегічної авіації, ракет, флоту; тренування здатності до управління інформаційними розвідданими та дроновими підсистемами. Реакція НАТО почалась швидко. Серед заходів — запуск операції «Eastern Sentry», посилення авіаційної, морської та наземної присутності на Східному фланзі. НАТО оголосило про нову ініціативу для підвищення бойової готовності та оборонного потенціалу країн-членів, які межують з Росією або Білоруссю.
Які кроки НАТО вже зробило на Східному фланзі в умовах «Запад-2025»
НАТО ввело оперативну присутність («Eastern Sentry») на територіях східних членів альянсу — Польщі, Балтії — з метою швидкого реагування на порушення повітряного простору, дронові атаки та інші форми гібридної загрози. Повітряний прикордонний контроль посилений, літаки патрулюють кордони, підсилюється логістична та командна інфраструктури. Естонія, зокрема, зафіксувала порушення її повітряного простору трьома російськими літаками MiG-31, які ігнорували сигнали з боку НАТО-перехоплювачів. Країна звернулась до консультацій за статтею 4 Північноатлантичного договору. Польща також збільшила боєготовність через дрони, які проникали у її повітряний простір. Крім військової присутності, НАТО переглядає оборонну доктрину, зокрема ставлення до районів підвищеної гібридної загрози, до використання дронів, до реагування на порушення кордонів та повітряного простору нижче порогів, які раніше могли ігноруватись.
Що має змінитися в безпековій архітектурі Європи після «Запад-2025»
Одна з ключових змін — перехід від реактивної до превентивної стратегії. НАТО має не лише відповідати на провокації (наприклад, порушення повітряного простору, дронові атаки), але й будувати можливості, які дозволяють виявляти загрози заздалегідь, реагувати тілом та засобами у місцях, які є вразливими. Це передбачає зміцнення систем ППО, посилення розвідки, бойових груп високої готовності, розгортання “якорних” сил у ключових країнах Східного флангу.
Друге — перегляд правових і політичних механізмів реагування. Частіше застосовуються консультації за статтею 4 договору НАТО, Це ще не стаття 5, але зростає тиск для того, щоб порушення кордонів чи повітряного простору, чи гібридні дії мали чітко визначену відповідь. Також можливе посилення нормативної бази щодо гібридних загроз, кіберпростору, використання дронів та інформаційної війни.
Третє — поглиблення військового співробітництва та інтеграції між державами Східного флангу, підтримка оборонної промисловості, створення спільних підрозділів, логістичних мереж, які працюють у тісній взаємодії з НАТО. Це також означає збільшення оборонних витрат, кращу взаємодію із союзниками, зменшення залежностей (енергетичних, матеріально-технічних).
Яке місце України в оновленій безпековій архітектурі і чому вона важлива для НАТО
Україна має кілька конкретних ресурсів і спроможностенй, які можуть стати ключовими для зміцнення Східного флангу. Перше — досвід ведення оборонної війни, який дає знання про сучасну гібридну війну, про використання дронів, ракет, ІТ-атаки. Партнери України можуть інтегрувати цей досвід у навчання, в планування оборони, у розробку тактик реагування.
Друге — оборонна промисловість України, яка стрімко розвивається і здатна виробляти або підтримувати ремонт та модернізацію озброєння, особливо в межах партнерств. Спільна робота може скоротити логістичні ланцюги, полегшити постачання через кордони Східного флангу, підвищити самодостатність.
Третє — територіальна та геополітична логістика: Україна межує з кількома країнами НАТО, має вихід до Чорного моря, може бути плацдармом для переміщення союзних сил, постачань, техніки. Її включення у плани оборонного розгортання дозволяє збільшити глибину оборони, зменшити час реагування та створити буферні зони за умов загрози з боку Росії чи її союзників.
Четверте — політичний і символічний аспект: демонстрація спільного опору агресії, довіра до здатності країн під ризиком брати участь у системі безпеки. Включення України посилює легітимність заходів НАТО і тиску, підсилює міжнародну координацію санкцій, дипломатичних відповідей.
Які кроки має здійснити НАТО за участі України щоб оновлена безпека стала ефективною
НАТО має офіційно запропонувати Україні статус партнера із спеціальними оборонними функціями на Східному фланзі — не просто співпрацю в навчаннях, а участь у плануванні розгортання сил, у спільних командних центрах із країн-членів. Це включає обмін розвідданими, участь у системах раннього попередження (повітряного, повітряно-космічного, кібер), розгортання спільних підрозділів, які можуть швидко реагувати на загрози в регіоні.
Необхідно забезпечити значне збільшення підтримки — фінансової, логістичної, матеріально-технічної — для України з боку НАТО і держав-членів, щоб вона могла підтримувати власну обороноздатність на рівні, який відповідає загрозам. Це передбачає модернізацію озброєнь, систем ППО, протидронної інфраструктури, кіберзахисту.
Також має бути чітка політика стримування «сірої зони» агресії — тобто коли порушення повітряного простору, дронові атаки чи інформаційні провокації використовуються як інструмент тиску, але без оголошення війни. НАТО повинно встановити правила реагування навіть на такі дії, в тому числі — штрафні заходи, оперативні відповіді, санкції.
Крім того, потрібно інтегрувати Україну більш глибоко в оборонну логістику Східного флангу: бази, маршрути постачання, забезпечення матеріалами. Це включає сумісність стандартів, транспорту, ремонту, спільних складів та гармонізацію процедур.
Які є потенційні ризики і обмеження в імплементації нової архітектури безпеки
Основною перешкодою лишається політична воля всіх союзників — деякі країни бажають уникати ескалації, інші — обмежити власні витрати. Внутрішні дебати в НАТО (про фінанси, про баланс між обороною і соціальними витратами) можуть гальмувати прийняття жорстких кроків.
Другий ризик — провокації, які залишають простір для виправдань з боку Росії, що використовує навчання як прикриття або для тестування оборони союзників, але не достатньо, щоб викликати пряму відповідь. Це створює сірі зони, щодо яких НАТО має ухвалювати рішення бути реактивним чи ініціювати втручання, але при цьому ризик ескалації залишається високим.
Третій ризик — логістичні та ресурсні обмеження: підтримка України, розгортання сил, модернізація, поповнення запасів — все це вимагає часу, фінансів, матеріальних потужностей. Якщо внутрішні бюджети держав-членів НАТО будуть менш готові, то ризик зросте.
Без України оновлена безпекова архітектура НАТО буде неповною
Отже, реакція НАТО на «Запад-2025» вже включає підсилені оборонні ініціативи на Східному фланзі, а також перегляд доктрин і реагувань на дрони й порушення повітряного простору. Проте жоден із цих кроків не може бути повноцінним без активної участі України у плануванні, логістиці, обміні інформацією, модернізації оборонної інфраструктури. Україна – постачальник бойового досвіду, критичних ресурсів. Без її включення будь-які зміни будуть мати прогалини, які Кремль неодмінно використовуватиме.