У 2025–2026 роках світ став свідком глобального тренду: уряди багатьох країн запроваджують жорсткі обмеження на доступ дітей до соціальних мереж. Австралія, Іспанія, Франція, Малайзія, Данія та Греція - це лише деякі з держав, де закони про заборону або обмеження акаунтів для неповнолітніх уже діють або ось-ось набудуть чинності. Ці заходи мотивуються турботою про психічне здоров'я молоді, захист від кібербулінгу, залежності та шкідливого контенту. Але чи є це щирою спробою захистити дітей, чи першими кроками до ширшого контролю над інтернетом? Чи це алармізм критиків, які бачать тут загрозу свободі слова та приватності, чи реальні "дзвіночки" цифрової диктатури?
Глобальний тренд заборон
Австралія стала піонером, запровадивши повну заборону на соціальні мережі для дітей до 16 років з 10 грудня 2025 року. Закон Online Safety Amendment (Social Media Minimum Age) Act 2024 зобов'язує платформи, як-от TikTok, Instagram, Facebook, YouTube та X, блокувати акаунти неповнолітніх, використовуючи перевірку віку через біометрію чи ID, без покарань для дітей чи батьків. Штрафи для компаній сягають 50 мільйонів австралійських доларів. За перші тижні заблоковано мільйони акаунтів, але критики зазначають, що діти легко обходять обмеження через VPN.
Іспанія приєдналася до тренду на початку лютого 2026 року, оголосивши про заборону для підлітків до 16 років. Прем'єр-міністр Педро Санчес назвав це боротьбою з "цифровим Диким Заходом", вимагаючи від платформ ефективної перевірки віку. Закон є частиною ширшої ініціативи, що включає кримінальну відповідальність для виконавчих директорів платформ за невидалення незаконного контенту. Опитування показують, що 82% іспанців підтримують заборону для дітей до 14 років.
Франція ухвалила закон про заборону для дітей до 15 років у січні 2026 року, з набуттям чинності у вересні. Національна асамблея проголосувала за нього переважною більшістю, а президент Емманюель Макрон назвав це "великим кроком" для захисту від залежності. Платформи мусять перевіряти вік усіх користувачів, а також заборона поширюється на мобільні телефони в школах.
Малайзія планує подібну заборону для користувачів до 16 років з липня 2026 року в рамках Online Safety Act. Уряд вимагає електронної перевірки клієнта (eKYC) з використанням офіційних ID, мотивуючи це захистом від кібербулінгу та сексуальної експлуатації.
Данія готується заборонити доступ для дітей до 15 років з середини 2026 року, з можливістю батьківського дозволу для 13–14-річних. Уряд називає це спробою "повернути дитинство", посилаючись на зростання тривоги та депресії серед молоді.
Греція близька до оголошення заборони для дітей до 15 років, використовуючи додаток Kids Wallet для фільтрації доступу. Це частина європейської "Коаліції цифрово готових", де країни координують зусилля.
Аргументи "за": реальний захист чи популізм?
Прихильники цих законів посилаються на наукові дані про шкоду соціальних мереж для дітей. Дослідження показують кореляцію між надмірним використанням платформ і зростанням тривоги, депресії, розладів харчової поведінки та самогубств. Уряди стверджують, що алгоритми платформ, як-от infinite scroll та рекомендації, спеціально "зачіпають" молодь, створюючи залежність. Наприклад, у Франції та Данії акцент на тому, що "телефони крадуть дитинство". Опитування в Іспанії та Греції демонструють високий рівень підтримки: 80–82% громадян за такі обмеження. Це не повна заборона інтернету, а "затримка" доступу до шкідливих платформ, без покарань для користувачів.
Аргументи "проти": slippery slope до цензури та нагляду
Критики, як-от Electronic Frontier Foundation (EFF) та ACLU, бачать у цих законах загрозу приватності та свободі слова. Обов'язкова перевірка віку через ID чи біометрію створює систему масового нагляду, яка стосується всіх користувачів, а не тільки дітей. Це ризикує витоками даних, хакерськими атаками та зловживаннями урядом. Закони можуть порушувати конституційні права неповнолітніх на вільний доступ до інформації, особливо для ЛГБТК+ молоді чи тих, хто шукає освітній контент. Експерти попереджають про "slippery slope": сьогодні - діти, завтра - цензура "шкідливого" контенту для всіх. Діти можуть мігрувати до "темних" платформ, де ризики вищі, а заборони не вирішують корінних проблем, як відсутність цифрової освіти.
Висновок
Чи є ці заборони першими дзвіночками цифрової диктатури? З одного боку, вони можуть бути щирою спробою захистити вразливих. З іншого - ризики для приватності та свободи слова реальні, і історія показує, як "захист дітей" стає інструментом контролю. Приклад Росії красномовний: у 2012 році запровадили "чорний список" сайтів нібито для захисту від дитячої порнографії, наркотиків та суїцидів. Але швидко це розширилося на блокування опозиційних ресурсів, незалежних ЗМІ та соціальних мереж без судових рішень. До 2022 року цензура охопила "дискредитацію армії" та масові блокування, перетворивши інтернет на інструмент пропаганди. Чи піде Захід цим шляхом? Питання відкрите, але уроки минулого закликають до пильності: регуляція повинна балансувати захист і свободу, а не відкривати двері для зловживань заради контролю.
Данило Єршов
