Війна в Україні щодня обертається проти путіна, і, схоже на те, що сам "послідовник політики Пєтра Вєлікого", ще не до кінця розібрався у всій трагічності моменту, який складається далеко не на його користь. Мріючи про відновлення колишньої імперської могутності, він запустив незворотні процеси розпаду своєї країни, повністю втратив позиції на міжнародному рівні, дав поштовх до внутрішньої конфронтації.
Читайте також: Диктатор, який здувся: США почали загрожувати путіну особисто
Розпочинаючи повномасштабну війну, путін навіть не сподівався, що Україна, за підтримки союзників, розвінчає міф про велич російської армії не тільки в воєнному, а й в політичному плані. Складається враження, що він і сам остаточно не розумів, що справи у його державі настільки кепські, що корупція і клановість замінила в країні майже усі державницькі інституції, що покірність народу тримається на страхові та репресіях режиму.
Радикально змінилося положення Кремля і на міжнародному рівні.
Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) стала першою міжнародною організацією, яка визнала (13 жовтня) "нинішній російський режим терористичним". Як наголошується в резолюції, "російський режим" своїми діями поза межами країни та всередині самої росії має на меті створити атмосферу терору серед населення, аби досягти власних політичних цілей.
З трибуни ПАРЄ, як вирок, прозвучали слова іспанського депутата Пауло Піско, який, звертаючись особисто до російського диктатора, заявив: "Пане путін, ви брехали своєму народу і казали, що ця війна - спеціальна воєнна операція, але ви маєте десятки тисяч убитих, моральний дух вашого війська низький, бо воно не хоче гинути заради ваших імперський амбіцій. Ви хотіли відновити велич росії, натомість ви руйнуєте майбутнє вашого народу, який ви насправді зневажаєте".
Звернення емоційне і сильне по суті – було залишене Кремлем поза увагою…
Мабуть ще була надія у путіна на саміті "росія – Центральна Азія" продемонструвати світові, що Кремль не ослаб, що він продовжує домінувати над своїми союзниками у регіоні. Та не склалося… Президент Таджикистану Емомалі Рахмон піддав путінський режим нищівній критиці та вимагав поваги до центрально-азіатських народів.
Незалежність від політики "ерефії" відкрито демонструє і Казахстан. Для країн Середньої Азії росія, унаслідок зовнішньої ізоляції, уже не являється вікном на Захід (ці позиції впевнено займає Казахстан).
Війна в Україні остаточно підірвала підвалини непереможності путіна. Ослаблення режиму щодень посилює внутрішню боротьбу у керівництві московії, як результат, все гучнішою стає критика дій воєнного-політичного командування. Розпочалася "публічна гонка наступників"…
Кремлівський диктатор дистанціюється від Шойгу, пропаганда уже давно "кидає в нього каміння" через прорахунки у веденні так званої "спецоперації" і шквал "незручних запитань" продовжується.
Путін розраховує, що розпочата кампанія по звинуваченню вищого командного складу надійно приховає той факт, що, в усіх поразках російської армії на півдні та сході України, найбільшу відповідальність має нести саме він.
На фоні невдач, так званої, "партії Шойгу", активізувалися більш радикально настроєні гравці, особливо Кадиров та Пригожин. Їх вплив все більше посилюється.
Російські топ-чиновники намагаються найбільш ефективно використовувати зміни у політичному ландшафті. Спалахи публічного інакомислення з боку представників так званої "російської еліти", включаючи чеченського лідера Кадирова та воєнізованого боса Пригожина – безпрецедентні за змістом.
Натомість Кремль випади Кадирова з Пригожиним на адресу військового керівництва сприйняв як належне. Навіть після заяв Кадирова щодо необхідності подальшої ескалації бойових дій в Україні, прес-секретар путіна Пєсков м’яко зазначив, що глави регіонів мають право висловлювати свою точку зору.
Однак, дедалі більше стає очевидним, що тандем Кадиров-Пригожин розпочав процес зміни політичної системи рф. Боротьба за владу в середині "ерефії", чистки в російському міноборони розхитують човен російської влади і ослаблюють росію.
Глава Чечні Рамзан Кадиров та засновник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин уже заявили про себе, і сприймаються, як самостійні публічні гравці, оскільки отримали право надавати моральні оцінки вищому воєнному керівництву рф.
Кожним своїм публічним проявом Кадиров підкреслює, що він не якийсь там глава суб’єкту федерації, а керівник незалежної держави, що саме він знаходиться у особистому союзі з путіним, і лише ця "особиста унія" зв’язує його з Кремлем.
Також не варто залишати без уваги останнє призначення на посаду командуючого, так званого "СВО" в Україні Сергія Суровікіна означає, що Кадиров та Пригожин фактично захватили контроль над міністерством оборони "ерефії". У росії готують змову, унаслідок якої власник ПВК "Вагнер" Євген Пригожи глава Чечні Рамзан Кадиров і командувач російських військ в Україні Сергій Суровікін планують обійняти високі посади. Про це написав у своєму Facеbook російський правозахисник Володимир Осєчкін (13 жовтня).
"Усі троє нещадні, віроломні, могутні й мають у своєму розпорядженні втрьох найсильніше силове угруповання, здатне за лічені години здійснити захоплення влади. Тому одні отримають у руки владу, інші відправляться на нари або на той світ", - зазначає Осєчкін.
За його словами, замовники планують, що Суровікін стане міністром оборони рф, Пригожин – директором ФСБ, Кадиров – директором Росгвардії.
Водночас ці плани відомі ФСБ, і оперативники служби вже зібрали відповідний компромат, у тому числі щодо причетності до "теракту" на Кримському мосту осіб, наближених до "одного із змовників".
Поки що паритет зберігається, однак події продовжують свій розвиток.
Так, нещодавно новий головнокомандувач окупаційними військами Суровікін, на тлі успішного контрнаступу Збройних сил України на Херсон, змушений був визнати, що через ситуацію на фронті можливі "непрості рішення". Як результат, в російському інформаційному просторі запанували настороженість та зневіра. Проте промова Суровікіна може мати ще один контекст – російська армія деморалізована, розукомплектована та неспроможна вирішувати поставлені завдання. З такою "спадщиною" непросто поширювати та захищати "руський мір". І цю думку Суровікін умисно заздалегідь доводить до "путінського режиму".
З ким надалі буде Суровікін: з Кадировим та Пригожиним, чи з ФСБ та іншими силовиками, покаже час.
Тим не менше, на сьогодні в росії сформувались дві найсильніші групи: "партія війни" (на чолі з Кадировим та Пригожиним) та протиборча фракція у складі представників органів безпеки та міноборони росії. Вони уже формують поточну повістку та приймають окремі контрольні рішення.
Саме унаслідок значного посилення політичного та силового впливу в країні груп, які контролюють приватні армії, після завершення війни на території України, в росії спалахне "війна за владу". А наближення до влади Кадирова ( і тих, хто його підтримує) неминуче призведе росію до розпаду.
Наразі, "закулісна боротьба" - у розпалі. Хто ж переможе?
Читайте також: Доріжкою Каддафі: Путін між "палацовим переворотом" і публічною розправою