Російська агресія на Україну почалася зі спроби незаконної анексії Криму, потім була направлена на Донбас, а зараз Москва бажає захопити український схід та південь. Так що процес звільнення тимчасово окупованих територій України повинен іти такою ж логікою тільки у зворотному напрямку та закінчитися на Кримському півострові. Справжнє закінчення війни неможливе, поки Росія залишить під своєю окупацією навіть шматок української території. Така позиція абсолютно відповідає нормам міжнародного права, сучасним міждержавним відносинам та військово-політичним принципам. Російський агресор прийшов з мечем, щоб вбити український народ. Від цього меча він і має загинути.
Читайте також: Скринька Пандори: тепер ні Саратов, ні Бєлгород, ні Митіщі не спатимуть спокійно
Кремль останнім часом вигадував багато конструкцій для псевдо історичних фактів, які начебто несправедливі щодо Росії, або політичних мотивів, що буцімто штовхають Москву забезпечити власну безпеку. Але завжди Кремль замовчує головні причини, чому здійснює завойовницькі війни. Вони у агресорів не змінюються тисячоліттями. Це примітивний грабунок чужого майна. Вкладаєш у війну одну монету, а за рахунок грабежу чужої власності отримуєш десять. Це розрахунок для ведення загарбницьких походів.
Москва готова терпіти слабкі санкції Заходу та якусь форму бойкоту, але безкоштовно отримує величезні ресурси. Скажімо, після окупації Криму РФ отримала стільки коштів, скільки вартують дві невеликі балканські країни – Північна Македонія і Чорногорія. Для розуміння - це приблизно 2,7 млн. осіб плюс усе матеріальне добро цих двох держав. А це не мало. Автономна Республіка Крим (АРК) та місто Севастополь, що має окрему адміністрацію разом також мають 2,7 млн. осіб. Тому, якщо питаєте скільки Росія вкрала коштів шляхом намагання анексії Кримського півострова (АРК та Севастополь), то відповідь проста – стільки, скільки разом коштують Північна Македонія і Чорногорія.
Чи ці дві держави багато коштують, якщо оцінити вартість у грошах? Дуже багато. А вже не загадуємо нематеріальну культуру. Це астрономічні суми та культурний спадок. Стільки Росія вкрала в України, захопивши Крим. Додайте Донбас з величезними запасами коксового вугілля, нерозвіданими покладами газу та найбільшою кількістю індустріальних підприємств. А до цього додайте ще південь України, з величезною територією, покритою чорноземом, що вартує ще більше. Таким чином Росія тимчасово захопила українські території, що тільки за ресурсами оцінюються в 14 трильйонів доларів.
Москва говорить про якісь небезпеки НАТО, про неіснуючих нацистів в Україні, терпить якісь збитки від європейських санкцій, а сама вже прихопила українського добра на неймовірних 14 трильйони доларів. Це небачений після Другої світової війни грабунок. А ще Кремль планує вкрасти ресурси Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Литви, Латвії, Естонії, Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Таджикистану і Киргизстану плюс центральна, північна і західна Україна. Хитро придумано. Зовні начебто якийсь важливий геополітичний проєкт, а насправді привласнення величезних чужих ресурсів, щоб в Москві жилося краще.
Не всі колишні радянські республіки такі багаті як Україна, і можуть так легко бути приєднані до оновленого СРСР, тому Кремль має скорочений список країн, які першочергово планує захопити, які економічно, політично і ментально легше «інтегрувати» в руSSкій мір. Звичайно, що тут фактор присутності російської діаспори був би визначальним. Так що у короткому списку Україна, Білорусь, Казахстан і Молдова.
Кремль також дуже бажає прихопити Латвію, Естонію і Литву, але вони члени НАТО, тому їх анексія, яку в Москві називають «денацифікацією», коштувала б дорожче. Усі останні колишні радянські республіки навіть могли б залишитися самостійними державами, проте на короткому російському поводку. Киргизстан, Таджикистан і Вірменія і так надто залежні від Москви, тому через них можна додатково контролювати Узбекистан і Туркменістан у Середній Азії та Азербайджан на Кавказі. Грузію планують просто залишити без Абхазії та Південної Осетії, які з часом стануть частиною РФ. Так що тут один мега загарбницький план і поруч дещо менший і більш реальний, як бачать у Кремлі, щодо шляхів розширення Росії за рахунок сусідніх країн-колишніх республік СРСР.
Це плани зі сновидінь Путіна, які він хотів би їх реалізувати крок за кроком. Кремль буде йти до своєї мети вперто і до кінця, допоки його пустять ЗСУ та міжнародна спільнота. Москва зараз відчула страх європейців перед тим, як перезимувати, але ті навіть не усвідомлюють, що питання у тому, чи готові вони вступити в битву з російським агресором.
Хорошу армію і військові навички мають американська та турецька сторони, десь поруч британці та французи. Так що їх Москва хотіла б обійти без прямого зіткнення. Враховуючи, що Кремль має плани окупації Естонії і Латвії за один день, а Литви за два, то за такої динаміки війська НАТО не встигнуть навіть кліпнути оком, а не те, щоб допомогти балтійським державам. Тому офіційний Брюссель і вирішив, що треба зміцнити позиції Альянсу в цих країнах вже зараз, і перш за все, в Естонії та Латвії. І це добре. Не треба спокушувати долю. Посилено також угрупування НАТО в Польщі, яку Москва ненавидить, і хотіла б військово помститися. Білорусь зараз під повним контролем Путіна, але він добре розуміє, що як тільки оступиться в Україні, Лукашенко відразу може щось придумати, щоб вислизнути із залізних обійм Москви.
Так що в принципі усе залежить, як будуть іти справи в Україні. Якщо українська армія за допомогою військової та економічної допомоги союзників зможе витиснути окупаційні війська зі своєї території, тоді Росія взагалі нічого не зможе реалізувати зі своїх планів відновлення СРСР. А якщо Україна впаде, то це гарантія наступних російських завоювань.
Що стосується Києва, то тут усі єдині – ідемо до кінця звільняти свої території. Маємо усе закінчити в Криму. І треба розуміти прості речі – що потужна допомога Європи Україні сьогодні, це найкраща інвестиція у свій спокій і європейську безпеку завтра.
Читайте також: Від Рамштайну до Копенгагена: що дадуть Україні "донорські конференції" Заходу