Концентрація російської армії на кордонах України досі викликає масу питань про те, яким чином вона буде використана. Адже цілком очевидно, що тримати таку масу живої сили і техніки фактично в чистому полі більш ніж два тижні дуже дорого і не має ніякого стратегічного сенсу. Тим більше, що зустріч президента США Байдена і Путіна, яка якимось чином може змістити акценти, відбудеться, судячи з усього, не раніше літа. А значить російському військово-політичному керівництву вже буквально в найближчі дні доведеться вирішувати непросту проблему - під зручним приводом починати згортання операції або ж провести локальну операцію.
І тут є тільки один варіант - підтримка «корпусів» проксі-формувань на окупованій територій Донеччини та Луганщини, які можуть спробувати провести операцію по виходу на адміністративні кордони областей, про що вони мріють ще з часів підірваного невідомими месниками Захарченка.
Зрозуміло, що в цьому випадку ні про який фланговий удар в Харківській області мови йти не може: в наступ можуть піти тільки «іхтамнєти» із зірваними шевронами і зафарбованими номерами на військовій техніці.
Головні напрямки
Про стан «народних міліцій Л/ДНР» ми вже не так давно писали. Повторюся: там відчувається брак всього - від мотивованого особового складу до сучасної техніки. Однак все-таки спробуємо пофантазувати і чисто гіпотетично описати сценарій можливого проведення наступальної операції цими вкрай обмеженими силами при такій же обмеженій підтримці російської армії.
При цьому перш за все варто сказати, що згідно з військовою наукою для подальшого розвитку операції противник повинен створити, крім ударних кулаків, ще й як мінімум подвійну перевагу в силах і засобах. На практиці це може означати збільшення угруповання на окупованих територіях, а при нинішньому стані інфраструктури в короткий час таке завдання майже нездійсненне. Але все ж таки...
Отже, оскільки ЗСУ за останні роки реально створили три лінії оборони, завданням противника стане їх прорив і вихід на оперативний простір принаймні на трьох напрямках - інакше загальний наступ не має сенсу і може бути легко зупинений як шляхом підтягування резервів з другої і третьої ліній, так і перекиданням підрозділів з інших напрямків (благо розмір театру бойових дій вкрай обмежений в просторі).
Судячи з подій останніх років і постійні спроби захопити «нейтралку», перспективним для наступу російські куратори гібридної армії розглядають волноваський і маріупольський напрямки. І це цілком очевидний вибір - рельєф тут майже плаский, а відсутність великих населених пунктів (виняток Маріуполь і Волноваха) дозволяє тут розгорнути танковий наступ.
Варіант з Вугледаром
Ще одна очевидний напрямок для атаки «корпусів» - Вугледар, який розташований за лінією протистояння і, на думку російської розвідки, менш укріплений, ніж та ж Волноваха. Цей локальний наступ повинен створити так званий «Вугледарський виступ», до якого увійдуть, окрім власне Вугледара, - Новомихайлівка, Ольгинка і Новотроїцьке.
У разі такого розвитку подій наше командування буде змушене відволікати сили на деблокування такої важливої дороги, як Новотроїцьке - Велика Новосілка - Павлоград. Крім того, звідси противник може почати наступальні дії в напрямку Волновахи з можливістю блокування тут нашого угруповання.
Крім того, взяття під контроль противником двох висот (кургану «Могила-Кирилівка» і висоти «228» північніше Ольгинки) дозволить контролювати вогнем все переміщення в північних околицях Волновахи.
Подальшим напрямком для удару будуть селища Рівнопіль та Іванівка. Практично одночасно противнику потрібно завдати удару по умовній лінії «Мирне-Андріївка-Донське» для виходу на контроль ще однієї важливоі висоти - кургану «Могила-Косач» висотою 257 м. З його взяттям стане можливий вогневий контроль над стратегічно важливою рокадною трасою «Донецьк- Маріуполь».
Далі наступ, за канонами військового мистецтва, має йти на південь в напрямку Бугасу і Волновахи, з тим, щоб організувати умовний «котел» в районі Гранітного укупі з допоміжним ударом з-за Кальміусу.
Однак варто зазначити, що через вибудувану оборону та при мотивованих захисниках бойовики тут можуть загрузнути в боях на тижні.
Головні цілі
Основною ж метою такого удару для противника мають бути північні та північно-західні підступи до Маріуполя - Малоянисоль, Кременівка, Кальчик і Володарське, падіння яких буде означати і падіння приморського міста.
Одночасно з цим «армія ДНР» повинна буде провести наступ на двох напрямках - в районі Донецька з метою відтискання наших військ хоча б на лінію «Тарасівка-Селидове-Курахово» і в районі Горлівки.
Нечисленна «Народна міліція ЛНР» не здатна самостійно вести наступальні бойові дії, а тому «звільнення» Луганської області взагалі неможливе без прямого удару "з-за поребрика" на Станицю-Луганську і Щастя.
Загалом всі сили «луганських міліціонерів» повинні бути сконцентровані на двох ударах - в напрямку Бахмута і Лисичанська. Однак з огляду на реальний стан «2-го корпусу» без «підпирання» «іхтамнєтами» - це нереальне завдання. Остаточним акордом такої операції могло б бути взяття Слов'янська і Добропілля.
Що в реальності
Всі ці чисто теоретичні викладки розбиваються об реальність - в нинішньому стані «армія ДНР» не здатна вести бойові дії більш ніж на одному оперативному напрямку. Тобто фактично такий наступ перетворюється просто в серію послідовних локальних ударів, що робить загальний наступ майже безглуздим.
Але якщо під личиною «армії Новоросії» виступатимуть російські підрозділи, сконцентровані на нашому кордоні в Ростовській області, то такий сценарій цілком реальний, хоча і пов'язаний з величезними втратами, особливо на початковому етапі прориву двох ліній оборони. Адже не секрет, що прифронтові території щільно заміновані, пристріляні, а Генштаб ЗСУ має в запасі кілька планів розвитку ситуації, в тому числі і контрнаступального характеру з оголошенням воєнного стану, чергової хвилі мобілізації та підтягуванням додаткових сил як ЗСУ так і НГУ.
Як уже повідомлялося, раніше все було схоже на те, що Путін не зважиться на повноцінну війну. Адже у ЗСУ вистачить сил для захисту, а Захід задавить санкціями.