По російським телеграмам та соцмережам відбувається пошук винних у невдачах російської "спецоперації" в Україні. Звісно, постає і наступне питання, а що ж робити?
У пошуках балансу між тим "кто виноват" і "что делать", дописувачі неминуче приходять до похмурої постаті тов. Сталіна. От якби зараз в Росії керував тов. Сталін, то він би когось обов'язково розстріляв, когось посадив, а когось усунув з посади - і тоді справи в Україні пішли б набагато краще.
Читайте також: Прибрати Путіна: після перевороту росіяни шукатимуть собі нового тирана
Я вкотре дивуюсь, як всіляко культивуючи тему Другої світової війни, росіяни примудрилися не зробити з неї жодних висновків.
Так, Сталін був нелюдом, тираном, людожером, але він в жодному разі не був ідіотом. Він створив серед своїх генералів певну систему конкуренції, яка дозволяла обирати кращі проекти воєнних операцій, які може й часто, але далеко не завжди базувалися на простому закидуванні гарматним м'ясом. Це я не про толерування Сталіна (можна навести багато прикладів де я неправий) - це я про загальні рамки відносин.
Володимир Путін не створив нічого подібного. Він являє собою гіршу копію Адольфа Гітлера, з яким ніхто не хотів сперечатися. Систему "чего изволите", яка існує в оточенні Путіна, ми побачили під час пріснопам'ятного засідання радбезу РФ, де вирішувалося питання, щодо визнання "ЛДНР".
Але Гітлер, на відміну від Путіна, мав значно талановитіших генералів, мав просунуті на той час технології, мав ідеологію і мав чіткі плани ведення бойових дій. Тому якщо навіть прямо зараз поставити тов.Сталіна у якості консультанта для Путіна, нічого кардинально не зміниться. Система "чего изволите" - вона на клітковому рівні. Якщо тато наказав, то будемо робити будь що, йому ж видніше. Або, принаймні почекаємо, доки він остаточно розіб'є собі лоба, а солдатиків "баби нарожають".
Читайте також: Росія однозначно буде розгромлена, але Україні головне не прогаяти шанс
Але є ще один момент. Стало відомо, що Росія надсилає емісарів, зондуючи грунт до великих домовленостей із Заходом та Україною щодо завершення війни.
Треба розуміти, що Росії конче потрібне завершення бойових дій, адже тільки сліпий не бачить, що війну програно, бо основні її задачі, щодо зміни політичної влади в Україні не виконані.
Більше того, Росія програла дві важливі битви під Києвом та Харковом та поки що не спромоглася оточити українські війська на Донбасі. Міф про "другу армію світу" скасовано.
Але що вони хочуть за цей мир? Збереження коридору до Криму та Донбас в адміністративних межах.
Я взяв собі за правило - не закликати воювати до останньої краплі крові, якщо сам не сидиш в окопах під ворожими кулями. Але на фоні двох військових поразок Росії під Києвом та Харковом, на тлі західної військово-технічної, економічної та політичної допомоги, в жодному разі не можна погоджуватись на такий "Мінськ-3".
Тим більше на умовах збереження чинної лінії фронту із південним "коридором". Це неприйнятно, передусім, з точки зору історії. Надто велику ціну вже заплачено.
Треба бити ворога. І ще через два місяці він буде ще більш поступливим. Або нехай сам забирається геть і тоді будуть домовленості. По великому рахунку, будь-яка війна повинна закінчуватися за столом переговорів, але дуже важливо, на яких умовах.
Та я думаю, що всі це і самі розуміють.
Читайте також: Військова авантюра РФ дорого коштуватиме Кремлю на міжнародній арені