Приємно бачити, що Україна перемогла корупцію, або Без надії - ніяк!

Потрібні лише бажання змін, компетентні і не в крадіжці люди у владі, політична воля і підтримка громадянського суспільства

Приємно бачити, що Україна перемогла корупцію, або Без надії - ніяк! фото

Все ж ми дивовижні і приголомшливі! Приємно бачити, що Україна перемогла корупцію, а корупціонери не змогли відкупитися і масово шиють рукавиці і труси на спецзоні. Приємно усвідомлювати, що вони тепер рідкість, а не правило. Дуже приємно бачити, що агентуру ФСБ все ж вичистили з держструктур і інституцій. Люстрація успішно проведена і це забезпечило очищення держорганів від тих, хто грабував і допомагав грабувати Україну. Особливо за останні 2 роки. Нарешті бачу, що перестали працювати технології по підкупу виборців. І не тільки тому, що різко зріс добробут українців, а й тому що почуття громадянської відповідальності не дозволяє продавати свій голос, майбутнє своє і своїх дітей.

Приємно констатувати, що суди працюють суто в правовому полі. Відрадно розуміти, що це досягнуто за рахунок судової реформи, масового оновлення суддівського корпусу і інституту громадського обрання суддів. І те, що МО якісно забезпечує українську контрактну армію, давно зняло тягар волонтерської діяльності з українців і не має заборгованості перед військовими не може не радувати.

А особливо тішить те, що Україна повернула собі не тільки титул "Житниця Європи", але і заслужено завоювала титули "Житниця Близького Сходу" і "Житниця Азії". Ось чого ми змогли домогтися коли уряд перестав заважати бізнесу.

До речі, саме після зниження фіскального навантаження на бізнес і скасування пакету законів Гетманцева, скасування Мінекономіки і припинення контрабанди контрольованої високопоставленими чиновниками, змогла піднятися економіка України.

Мені подобається, що такі монополісти як Енергоатом більше не збагачують наближених до ОП, а давно працюють виключно на державу. Особливо радує те, що приватизація проходить не за принципом - продати задешево своїм, а гроші скримздить.

Мені подобається, що в Україні працюють десятки лоукост компаній і в Одесу можна іноді злітати за 9 євро, як я літав з Талліна до Франкфурта. Тепер є такі ж можливості і в Україні, адже монополія МАУ давно зруйнована.

Те, що тарифи нарешті стали прозорими і обґрунтованими, а видобуток газу в Україні повністю задовольнив потреби по забезпеченню і зняв градус напруги в суспільстві - викликає в мені гордість за правильний вибір стратегії, коли не тільки говорять, а й реалізують всі цілі з енергобезпеки України.

Звичайно, деякі громадяни обурюються тим, що під амністію потрапили Зеленський і Баканов, Бойко і Медведчук, Арахамія і Стефанчук. Так, вони не відсиділи повністю весь термін, але треба не забувати, що Бойко повернув не тільки гроші за горезвісні вишки, а й розповів про всі схеми з виведення грошей з України і допоміг їх повернути в бюджет.

Баканов і Стефанчук покаялися і були головними свідками звинувачення на процесі проти Зеленського. А сам Зеленський не тільки розкаявся і визнав провину в узурпації влади в епізоді з Конституційним судом, але і сам все розповів про те, хто злив інформацію по вагнерівцям. До речі, саме завдяки його показанням Єрмак сидить і не підпадає під амністію.

Забавно, що Медведчук не тільки став автором збірки віршів "Люблю Україну несамовито та палко", але і веде ютуб-канал "Ганьба наймитам Кремля". І все це зарахували їм, як пом'якшувальні обставини.

А ось Трухін під амністію не потрапив, адже його зафіксували знову п'яним в процесі управління тачкою з піском. І в цей раз його не зміг відмазати від відповідальності колишній міністр МВС Монастирський, який є сусідом по ліжку Трухіна.

Особисто мене радує, що в Києві прибрали 60% рекламних площ, очистили Київ від засилля МАФів, побудували масу муніципальних парковок і пустили повноцінний муніципальний громадський транспорт. Приємно, що програма реставрації старого Києва реалізується на 100%. І це вже всіма сприймається, як даність, а не як революційні зміни. Хоча і це теж забезпечило повернення Києва з 18-го місця на перше, в рейтингу розвитку міст і комфорту проживання в Україні. Столиця, все ж.

Читайте також: Борислав Береза: Україна все ближче до державної кризи

Я щиро сподіваюся, що коли-небудь я зможу написати про все це не як про мрію, а як про доконану реальність. А поки... Поки це лише надія. Але саме нею живе людина. І я знаю, що всього цього можна домогтися. Потрібні лише бажання змін, компетентні і не в крадіжці люди у владі, політична воля і підтримка громадянського суспільства. Без цього ніяк!


Текст автора зі сторінки Facebook публікується за його згодою

Читати всі новини