Намагання зарегулювати діяльність бізнесу періодично виникають навіть в економічно розвинутих цивілізованих країнах Заходу. Але там подібні ініціативи окремих партійних чи урядових лобістів зазвичай маскуються під «реагування на вимоги громадськості».
Не став винятком із загального правила і ринок азартних ігор, розвиток якого впродовж двох років пандемії бентежить представників інших галузей індустрії розваг, до якої належить гемблінг.
Наприклад, у британській юрисдикції, де азартні ігри не лише давно легалізовані, але й досить суворо регулюються державою, легальний гемблінг постійно атакують так звані «Anti-gambling prohibitionists». Саме з 2020 року тамтешні активісти вигадали нову схему нападу на ринок азартних ігор, підіймаючи в ЗМІ тему про потребу додаткового регулювання реклами гемблінгу, використавши для неї такі самі правила, які діють для реклами тютюнових виробів.
Проте на заваді «хотєлкам» антигемблінгових активістів стає… саме громадська думка, дослідження якої у Великій Британії регулярно проводять різні профільні бізнес-асоціації, самостійно або замовляючи у відомих соціологічних або маркетингових компаній.
Так, восени цього року найбільша профільна гемблінгова асоціація країни – Betting and Gaming Council (BGC) провела дослідження, згідно з результатами якого 71% респондентів чітко зазначив: якщо вживати рекламні обмеження тютюнової галузі до гемблінгу – то це буде просто неефективно.
Водночас майже половина опитаних (47%) вважає, що заборона популярних рекламних акцій, таких як «безкоштовні ставки», також не допоможе впоратися з проблемними показниками азартних ігор. Лише 3% респондентів вважають, що застосування обов’язкових попереджень про здоров’я на продуктах для ставок було б «дуже ефективним». І тільки 8% впевнені в тому, що заборона безкоштовних ставок була б «дуже ефективною у запобіганні проблемам із азартними іграми».
Багато це чи мало? Тут слід зазначити, що щорічно близько 22,5 мільйонів дорослих британців (це майже 33% від усього населення Великої Британії і близько 50% від дорослого населення у віці понад 21 рік) купують лотерейні квитки, грають у бінго, роблять ставки в казино, користуються послугами букмекерів та/або грають в онлайн-ігри. А до тих, хто активно «бореться» із легальним гемблінгом, себе відносять лише 0,3% учасників соціологічних опитувань.
Проаналізувавши результати опитувань, виконавчий директор BGC Майкл Дагер зазначив: «Рівень проблемних азартних ігор у Великій Британії низький і впав, але все одно лобі, які виступають проти азартних ігор і просто хочуть їх заборонити, наполягають на драконівських заходах. Подібні заходи, якими б добрими намірами вони не були викликані, лише виводитимуть гравців із регульованого сектору у небезпечний, нерегульований чорний ринок азартних ігор, де за останні роки кількість ставок подвоїлася, а сума ставок обчислюється мільярдами. Прихильники заборони азартних ігор сповнені рішучості ставитися до ставок, як до тютюну, а до гравців – як до курців, але ці дві речі є різними світами, і їх слід регулювати зовсім по-різному».
Нагадаю, що саме заборона легального гемблінгу в Україні в 2009 році призвела до того, що понад 11 років у країні працював лише чорний ринок, держава втратила десятки мільярдів гривень податкових надходжень, зріс рівень злочинності, а до гри були залучені діти та підлітки. Саме до цього призводять дії активістів, якщо вони стають підґрунтям для ухвалення владних рішень. Варто розуміти, що майже усі подібні активісти, незалежно від країни, де вони протидіють роботі легального бізнесу, це лобісти чорного ринку, які отримують гроші від незаконної бізнесової діяльності.