Військкор одного з пропагаднистських видань Кремля, який приїхав з Росії в гості до окупантів, запропонував в Донецьку прийняти закон про те, що досить жити минулим. Тому що має місце розчарування ситуацією, постійна ностальгія по ситому життю, коли не стріляють, коли можна вільно пересуватися, брати кредити і т. д. Люди, бачте, не відчувають реальність!
Це настільки не жарт, що страшно. Ось це кілька днів тому на повному серйозі сказав громадянин Росії, який іменує себе військовим кореспондентом, - Юрій Котьонок. Сказав в ефірі телеканалу, хоч і місцевого, і не в жартівливій, а в офіційній розмові.
Читайте також: Донецьк став бандитською глушиною, де змушують голосувати за "русскій мір": розповідь городянина
У соцмережах палахкотить досі, тим більше що посилення кризи змушує все частіше думати про минуле сите життя, проклинаючи всіх "Котьонків" сотовариші. Найпристойніше, що написали в коментарях до слів, вибачте, військкора, - це пропозиція забиратися в РФ і не відсвічувати, поки не затихне.
Особливо солодке виття тих, хто в 2014 році з піною у рота доводив, що люди знову не відчувають реальність, адже Росія тільки й чекає, щоб відчинити обійми багатостраждальному народу Донбасу. Ну або грошима компенсувати. Що реальність така, що все навколо - це Росія, а те що в Таганрозі сто років тому говорили українською мовою - це чиста випадковість, і не варто ностальгувати за колишнім життям. Відчувайте реальність!
Нині ж реальність відчувається так, як Котьонку і не снилося. В "постійній ностальгії по ситому життю" донеччани раптом згадали, як у 2011 році подорожчала гречка - і тиждень влада держави розбиралися, що за дурниця діється. Коли в 2021-му в Донецьку ціни на картоплю за тиждень виросли в два з половиною рази до 60-75 рублів, і місцями і до 100 (29-36 грн), то приголомшених свідків, що виклали фото з цінниками, провладні підлабузники назвали виродками і запропонували забиратися "на Україну".
"Так з радістю", - подумали в Донецьку і показали цінники на картоплю в магазині чи то Слов'янська, то чи Києва - 8 гривень за кіло звичайної, 10-12 гривень - красивою і митої.
[Telegram post = "itsdonetsk/6109" desc = ""]
У Донецьку подумали і сказали, що спекулянти є скрізь, і з ними особисто "владі" дуже важко домовлятися.
"Що-що?" - здивувалися громадяни, віддаючись злочинній ностальгії про те, що подібні висловлювання не дозволяли собі навіть найзлодійкуватіші чиновники з того, "ситого життя". Розписатися в тому, що влада не може вмовити перекупників скинути ціни... Втім, іншого-то ніхто і не очікував.
Важко забути, як можна було вільно пересуватися і брати кредити. Мабуть, у Котьонка щось вискочило з підсвідомості - чи то прострочений внесок по іпотеці, то чи додому захотілося виїхати зі страшною силою. Про кредити згадав, про пересування. Хоча розуміє військкор: з нього можуть і запитати. Раз люди пам'ятають, як вони вісім років тому жили, то довго не забудуть і слова росіянина.
Не стріляли... Так, майже тридцять років в Україні не стріляли і не збиралися. Але "спасибі" одноплемінникам військкора Котьонка - нагадали, чи хочуть росіяни війни. Тепер і стріляють, і вбивають, і полонених беруть, і заручників катують на "Ізоляції". "Братський" же народ...
Читайте також: Парад ЗСУ повинен пройти в Донецьку: в окупації по-своєму відзначали День Незалежності України
Розчарування ситуацією має місце, говорить Котьонок. Дуже гарне визначення для того, що відбувається зараз в одному тільки Донецьку. Абсолютний хаос з коронавірусом - в лікарнях немає місць, немає медиків, немає ліків. Ціни злетіли так, як не робили цього в лихі 90-і. Лізуть вгору комуналка і проїзд в транспорті. Комунальний колапс, до речі, дає про себе знати - комунікації рвуться і ламаються вже не поодинці, а в складі організованої групи. Кілька районів міста відразу можуть цілодобово сидіти без води або без світла, а на непідконтрольній частині Луганської області з 8 по 10 жовтня обіцяють повний блекаут в декількох містах. Комендантська година знову ж, аварії на шахтах (ті, що ще працюють), розвалюється транспорт...
Розчарування? Так тут сказ на підході!
Пасіонарні маси вже вирують, але до дій ще далеко. Страшно - навколо неадекватні люди зі зброєю. Плюс залишилося трохи істинно віруючих в те, що вони ну хоч скілечки потрібні Росії - і не тільки як безіменний плебс для виборів або недорога робоча сила.
Адекватних поки небагато, але їх полку прибуває. І вони дуже-дуже злі. І здається, ось-ось хвиля народного гніву вихлюпнеться на вулиці, змете автомати і танки за колючкою на колишньому м'ясокомбінаті.
Але - ні, не кінець. Ні Котьонку, ні пеклу, яке не без його допомоги тут організувалося. Донеччани ще поностальгують - офіційної заборони на спогади поки не ввели.
[Telegram post = "itsdonetsk/6025" desc = ""]