Путін не збирається припиняти війну в Україні. Разом з тим, катастрофічні втрати російської армії, що продемонструвала світові свою асиметричну слабкість, - це іміджеві втрати путіна, як лідера країни, яка до лютого поточного року претендувала на передові позиції серед інших впливових держав.
Свого часу путін особисто запевнив Сі Цзіньпіна, що Україну буде захоплено "блискавично і безкровно", і що Китаю не буде соромно підтримати росію на міжнародній арені після того, як Україна увійде до її сфери впливу. Кривава бійня, у яку перетворилося повномасштабне вторгнення російських військ і кінцеве фіаско росії на фронті було, з одного боку, шоком для Китаю з іншого – змусило переглянути своє ставлення до росії як до партнера.
Чому Китай нейтральний до росії?
На цьому тлі риторика КНР стосовно підтримки дій рф стає дедалі нейтральнішою та обережнішою.
"Китай ніколи не схвалював російське вторгнення і не пожертвує своїми інтересами, порушуючи санкції США. Однак Пекін, як і раніше, прихильний до розширення економічної співпраці та поглиблення стратегічних зв'язків з Москвою як противаги впливу Заходу на міжнародний порядок" – вважали аналітики консалтингової компанії з питань політичних ризиків "Eurasia Group" на чолі із Закарі Уітліном.
Проте ситуація стрімко міняється. З урахуванням величезної поразки росії, політика Китаю у міжнародному плані набирає нових обертів та орієнтована на біполярний світ, де основними "гравцями" залишаться США та КНР.
Під час виступу на ХХ з'їзді КПК голова Китайської народної республіки Сі Цзіньпін заявив:
"Ми працюватимемо швидше, щоб модернізувати військову теорію, підготовку військовослужбовців та озброєння. Ми наростимо стратегічний військовий потенціал".
Читайте також: Кремль програв: Китай натякнув, що росія має закінчувати війну
"Китай досягне технологічної самодостатності та могутності за рахунок розвитку освітньої системи та запрошення іноземних експертів", - наголосив голова Китаю за матеріалами Bloomberg.
Тобто одними із стратегічних напрямів для нових позицій Китаю стануть: докладання зусиль для технологічного розвитку та необхідність пришвидшення темпів розвитку армії.
Піднебесна дала гучний ляпас кремлю
Яка мета переслідується при цьому? Події, що відбулися в подальшому, на мою думку, частково надають відповідні роз’яснення.
27 жовтня путін виступив з промовою в рамках щорічного Валдайського форуму, яку багато дослідників вже називають "тотальним розпачем і випрошуванням переговорів з Заходом".
Того ж дня Сі Цзіньпін зробив гучну заяву: висловив готовність до співробітництва з Заходом (тобто із США). Це безпрецедентна подія, яка є логічним наслідком ослаблення та деградації росії.
Зазначена заява про наміри початку діалогу із Заходом – ляпас кремлю та неофіційний сигнал перегляду Китаєм свого ставлення до росії.
З того моменту, коли путін розпочав безглузду криваву війну з Україною, немислиму для ХХІ століття, Китай уважно стежить за процесом падіння росії, яке відбувається у геометричній прогресії. Західні санкції поступово але нещадно виснажують російську економіку та перетворюють росію на "бананову республіку" без бананів.
Путін зруйнував все, чого досяг за багато років
До 24 лютого росія була максимально наближена до свого політичного та економічного тріумфу на міжнародному рівні (саме це стало ключовою передумовою початку інтенсивного діалогу між Пекіном та Москвою).
Після зазначеної дати, путін зруйнував усе, до чого йшов так багато років. росія опинилася у повній міжнародній ізоляції, втратила близько половини ринків збуту своїх енергоносіїв і дорожить кожним союзником. Китай це чітко відчуває, і поки що дозволяє Москві вважати себе союзником.
Разом з цим, риторика Сі Цзіньпіна засвідчує, що путін для нього вже не рівноцінний партнер, а кривавий тиран, який стрімко та невпинно наближається до свого безславного фіналу.
На даний час союз з росією став повністю токсичним і навіть ганебним. Натомість Китай позиціонує себе як велику державу з 5000-літньою історією. Тому заяву генсека КНР варто розцінювати, як анонс подальшого курсу на зближення з США. Оскільки прорахунки кремля призвели до того, що Китай об’єктивно розглядає росію, як дику нецивілізовану територію, яка незаслужено володіє значними ресурсами.
З історії відносин: Китай давно поглядає на ресурси Сибіру
Слід пригадати, що історія розвитку відносин росії з Китаєм доволі складна. Китайська економічна експансія в росію – це реальність, яка триває багато років, приналежність окремих прикордонних земель також, можна так сказати, спірна (спільний кордон між цими двома країнами складає 4209 кілометрів). В Китаї навіть існують карти, які прямо позначають частину Сибіру та Далекого Сходу як території, тимчасово окуповані росіянами. Росіяни в цих краях є фактичними окупантами, які витіснили (асимілювали) аборигенів.
Нарощування Китаєм "стратегічного військового потенціалу" може передувати тому, що окремі (значні) території Сибіру стануть китайськими.
Певний досвід уже мав місце. Так, у березні 1969 року між СРСР та Китаєм стався прикордонний конфлікт через острів Даманський (тоді на кордоні загинули сотні військових з обох боків). В подальшому відбулася низка переговорів у Пекіні та Москві, і в 1991 острів Даманський (Чженьбао-дао) та ряд сусідніх островів відійшли до Китаю.
Що кажуть аналітики?
Крім того, окремі аналітики вважають та обґрунтовують думку про те, що головною зовнішньоекономічною ціллю КНР, наразі, є не Тайвань, а російський Сибір.
Зокрема експерт програм Global China Hub і Digital Forensic Research Lab в Atlantic Council Ширлі Марті Харгіс зауважує, що Сі Цзіньпін вдався до досить звичної риторики про захист принципу єдиного Китаю, критикуючи "зовнішні сили", які намагаються вплинути на Тайбей. Це, на її думку, свідчить, що "немає підвищеного відчуття невідкладності питання Тайваню".
"Прямої загрози захоплення Тайваню військовою силою з боку Китаю немає", - переконана Харгіс.
Найбільш вірогідно, що Сибір є об’єктом зацікавленості для Китаю. Окрім енергоносіїв Пекін хоче отримати доступ до російської деревини та запасів прісної води (Байкал).
"Азіатська росія, поряд із величезними просторами, багата на ресурси, що здатні підживлювати підйом Китаю протягом майбутніх десятиліть. З урахуванням того, що військова репутація Росії перетворилась на дрантя, а російська армія змушена випрошувати постачання в Ірану та строкатої групи колишніх радянських республік, у конвенційному російському арсеналі мало що залишилося для стримування китайської експансії" - переконаний політолог Крейґ Гупер.
Ціль Китаю не Тайвань, а Сибір
Сучасний Китай зрозумів, що він часто може перемагати без бою. Нині верховний лідер Сі має достатню силу, щоб підтримати навіть найпровокаційніші територіальні претензії. Таким чином, Китай не потребує і не хоче війни як в Україні. Нині зачистка цілком вмираючої Росії могла би забезпечити значно більшу віддачу від інвестицій, ніж бойові дії на Тайвані.
Безумовно, погрозливе ставлення до Тайваню – корисний інструмент. Агресивна позиція уряду об'єднує Китай, водночас постійний військовий тиск забезпечує добру оперативну підготовку китайських військ.
У конкурентній боротьбі із Заходом Тайвань є надзвичайно корисним відволікаючим фактором, підживлюючи тактичну одержимість Америки і водночас відволікаючи її стратегічну увагу в інших критично важливих сферах.
На думку Крейґа Гупера, якщо Китай посуне на Тайвань найближчим часом, широкомасштабний конфлікт неминучий. Але якщо Китай підніме напруженість на кордоні, успішно розігруючи російські територіальні концесії на півночі, він отримає доступ до нових ресурсів, нових "протеїнових запасів". Сі Цзіньпін може навіть заслужити деяку заздрісну міжнародну повагу за те, що допоміг прибрати зі сцени російського лідера-ізгоя.
Таким чином, прагнення Китаю повернути собі азіатську росію має сенс. Тайвань пропонує Китаю трохи більше, ніж суперечку. Водночас тиск – дипломатичний чи інший – з метою витіснення росії з Азії відкриває значно вигідніші можливості для голодної й експансіоністської китайської держави.
Можливо саме цей зовнішньополітичний вектор мав на увазі Сі Цзіньпін, відкриваючи історичний ХХ з’їзд КПК, коли говорив про те, що Китай має бути готовим до "сильних вітрів і високих хвиль і навіть небезпечних штормів" у міжнародній політиці?
Читайте також: Сі Цзіньпін переобраний керівником Китаю на третій термін: у що це обернеться та чого очікувати Україні