Україна зламала всі "договорняки" Заходу та РФ, а ЗСУ поставлять крапку - інтерв'ю з Миколою Катеринчуком

Ми вже показали, що російська армія — це не армія, а купка мародерів, садистів і вбивць, які воювати не хочуть і не вміють

Крапку у цій війні поставлять не переговори, а українські солдати - інтерв'ю з Миколою Катеринчуком фото

Київська область звільнена від окупантів - таке повідомлення з’явилося днями на сайті Міноборони. Серед звільнених міст - Буча. ДСНСівці одразу взялися розміновувати там і в сусідньому, також розбитому вщент окупантами Ірпені дороги. На це, кажуть рятувальники, піде не менше двох тижнів, тож влада просить місцевих не квапитися з поверненням. Дорогами Бучі та Ірпеня нині справді майже неможливо проїхати- тут розкуйовджене техніка та залишки від снарядів і мін, а асфальт ніби килимом покритий розбитим склом з вікон обстріляних будинків...

Коли нарешті українські війська, медики та журналісти увійшли до звільнених міст, побачене приголомшило - окупанти влаштували справжній геноцид на території України. Інших формулювань тут не має і бути не може в принципі. Росіяни грабували будинки й влаштовували там безлад, палили оселі й автомобілі, морили голодом мирних громадян, катували їх, ґвалтували і вбивали. Лише у Бучі окупанти по-звірячому вбили більше 300 цивільних людей. Вражаючі усіма можливими відтінками жахіття фото і відео з Бучі та інших прилеглих до столиці містечок - з братськими могилами, тілами людей обабіч доріг з зав’язаними за спиню руками, понівеченими будинками з чорними дірами замість вікон шокували весь світ.

Бухарест, декларація саміту НАТО 3 квітня, 14 років тому. Був шанс запобігти. Щоб Росія не прийшла (тоді, нагадаємо, члени Північноатлантичного Альянсу відмовилися надати Україні План дій щодо членства - ред.). Буча, Київська область. Зараз. Росія прийшла. Раджу подивитися матерям російських військових. Подивіться, яких виродків ви виростили. Вбивці, мародери, палачі”, - написав у себе в Facebook президент Володимир Зеленський, доповнивши свій пост знімками зруйнованих населених пунктів із передмістя Києва.

Своєю чергою, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба зажадав запровадження більш жорстких санкцій проти Росії після виявлених звірств: “Ми розуміємо, що вони вбивали мирних жителів, відступаючи. Вбивали з гніву і просто тому, що хотіли вбивати. Для них не було ніяких вагомих причин. Це не були партизани, це не були люди, які протистояли їм. Росія - гірше ІДІЛ, це точно.  Росіяни прагнуть знищити якнайбільше українців. Ми повинні зупинити їх і вигнати. Я вимагаю нових руйнівних санкцій від G7 прямо зараз, зокрема: ембарго на російську нафту, вугілля та газ, закриття усіх портів для російських суден та товарів, відключення  усіх банків РФ від системи SWIFT”.

Читайте також: Гарантії (не)безпеки: чому нейтральний статус може стати фатальною помилкою для України

Заяви ряду європейських лідерів, які пролунали після оприлюднення шокуючих фото з Київщини свідчать про те, що світ врешті-решт прозріває.

Але...

А як же  Маріуполь, Чернігів, Харків, Херсон, Волноваха...? Що ми побачимо, коли остаточно звільнимо ці міста від путінських орків? Скільки ще населених пунктів мають перетворитися на руїни, щоб Захід нарешті остаточно зрозумів: стрілецької та переносної зброї замало і Україні терміново потрібен повноцінний ленд-ліз?

Ці та інші питання Relist.online адресував народному депутату Верховної Ради кількох скликань, кандидату юридичних наук, лідеру “Європейської партії України” Миколі Катеринчуку

- Україна та світ з жахом здригнулися, коли побачили фото і відео матеріали зі зруйнованих містечок та сіл Київщини. Під час “Помаранчевої революції” вас називали адвокатом Майдану. Якби ви сьогодні виступали у ролі захисника мешканців цих розбитих ворогом ущент населених пунктів, який юридичний діагноз всьому тому, що там відбулося поставили б?

- Юридичний діагноз цьому був даний ще після Другої світової війни. Це називається геноцид українського народу, який здійснює Російська Федерація. Причому, хочу підкреслити: здійснює свідомо і цілеспрямовано. Усі ті речі, в містечках,  про які ви говорите, підпадають під кваліфікацію злочинів проти людства. Такі злочини не мають терміну давності і всі, хто до них був причетний рано чи пізно будуть засуджені. Навіть коли вони помруть, коли їх вже не буде на цьому світі, все рівно будуть суди, де називатимуться усі імена тих, хто вчиняв ці звірства. Ось, візьмемо Ірпінь чи Бучу. Там же були так звані псковські десантники, і сьогодні вже є свідчення людей, які на власні очі бачили, як ці істоти на своїй бронетехніці навмисно наїжджали на трупи дітей, плоть яких намотувалася на гусениці... Таких свідчень є дуже багато, як дуже багато, на жаль, розстріляних, повішених цивільних людей. Описати це все суто в юридичній площині надзвичайно важко, бо це не люди робили, а якісь оскаженілі звірі. Разом з тим, світова практика притягнення таких злочинців до відповідальності існує. Вона була задіяна після війни в Югославії та інших країнах. І навіть якщо хтось не ратифікував якісь конвенції чи Римський статут, відбувалися трибунали і всі були притягнуті до відповідальності.

Переконаний, що над усіма злочинами, які вчиняються зараз росіянами, Україна буде працювати дуже ретельно. А усі ті, хто сьогодні дає свідчення, дуже допомагають державі, бо це сьогодні ми їх будемо ловити і вбивати, а коли  війна закінчиться нашою перемогою — кожного вбивцю, кожного гвалтівника та мародера притягнемо до юридичної відповідальності.

До речі, згадайте принагідно, що робила Росія в країнах Балтії? Ті десантники, що захоплювали в Литві телецентр і вбивали мирне населення, яке вийшло на протести, усі мають вироки. Їх шукають по всьому світу і вже знаходять, і з часом знайдуть усіх. Тому нам, по-перше, потрібно перемогти цю звірячу орду, а по-друге, якщо не на полі бою, то на юридичній арені “догнати” геть всіх і кожного.

-  Чи усі законодавчі та юридичні підвалини сьогодні закладені задля ефективної боротьби з країною-агресоркою у судовій  площині?

- Все те, що стосується кримінальної міжнародної юстиції, Генеральна прокуратура України робить. Що ж стосується подальших кроків по допомозі громадянам, які втратили рідних і близьких, житло, то це питання залежатиме від того, яка конкретно допомога нам буде надана на відновлення країни.

- Очевидно, що Буча та Ірпінь — це лише початок. Страшно собі уявити, що ми побачимо після деокупації Маріуполя та інших міст... На вашу думку, уся допомога — військова, фінансова, санкційна, яку Україні надають іноземні союзники співмірна з тим, що відбувається наразі на нашій з вами землі?

- Річ у тім, що колективний демократичний Захід не був готовий до того, що Росія отримає гідний супротив. Вони вже все прорахували, домовилися, що за кілька днів “проблема” вирішиться і Зеленський змушений буде підписати капітуляцію, а вони й надалі житимуть зі своїми цінностями та мораллю. Але український народ, захищаючи свою країну, проявив неабиякий героїзм і зламав усі “договорняки” Заходу з Російською Федерацією. А в тому що вони були, не має жодних сумнівів.

Сьогодні не можна одномоментно змінити їхню (іноземних держав — ред.) думку, але ситуація вже вимагає рішучих дій.

Читайте також: Геноцид українців готувався в РФ заздалегідь

- Від кого саме, і яких саме дій, конкретизуйте.

- Дій від європейських і американських політиків, які спочатку навіть зброю не хотіли нам давати. До речі, не дивлячись на те, що йде тиск колективного Заходу, Великобританія дає нам наступальну зброю.  Чому чиниться опір? Тому що Захід розуміє, що якщо ми отримаємо таку зброю, то Росія ніколи не зможе нас перемогти, що аж ніяк не вкладається у їхні з РФ “договорняки”. Але така позиція неодмінно зміниться, оскільки підтримка Зеленського серед американців сьогодні складає більше 74%, а це вимагає від тамтешніх політиків рішучих дій, в тому числі закриття неба над Україною. В Європейському Союзі підтримка України та її влади більше 65-ти відсотків. Тому нам потрібно показувати світові ці кадри з Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Харкова... Тоді ситуація буде змінюватися дуже динамічно і ми отримаємо все, що нам потрібно для того, аби перемогти цю фашистську гадину!

На превеликий жаль, сьогодні з’явилася терористична держава, яка погрожує не тільки нам, а й усьому світу. І всі повинні бачити “обличчя” держави-терориста та усі звірства, які вона скоює в Україні. Дуже-дуже добре, що нам вдалося пробити інформаційну блокаду і зробити війну в Україні питанням номер один світового порядку денного. Також надзвичайно важливо, що люди, які змушені були виїхати з нашої держави, не мовчать, а виходять з мітингами на вулиці різних європейських міст, не даючи тим самим світу “втомитися” від інформації з України.

- У ваших попередніх відповідях неодноразово лунала теза про певний “договорняк” між колективним Заходом та Росією. Хто конкретно домовлявся з РФ, на ваш погляд? 

- Якщо говорити відверто, то справді ніхто навіть уявити собі не міг, що у XXI столітті фашизму і геноциду в Європі може знайтися бодай якесь місце... Але це сталося, а перед цим Адміністрація Байдена, прибираючи з Києва своє посольство, говорила про якийсь локальний конфлікт. Вже весь світ побачив цю “локальність”! Саме від них (США — ред.) сьогодні багато чого залежить, а вони б’ють  по руках ті країни Європейського союзу, які хочуть нам передати С-300 ПВО, і багато чого ще. Тобто, чимало європейських країн, які є членами НАТО готові нам допомагати, але Білий дім робить все, щоб до битви на Сході ми не отримали наступальну зброю. І тільки Великобританія та Польща сьогодні сказали: “Ні, ми нічого не чекатимемо, а будемо вже зараз допомагати Україні”.

Переконаний, що потім Сполученим Штатам буде соромно за таку позицію, але про це вже зараз потрібно не просто говорити — кричати криком, щоб виправити ситуацію. Вашингтон, на жаль, проводить подвійну гру. Спочатку Байден називає Путіна м’ясником, а потім Білий дім вибачається, мовляв, це його окрема думка. Спочатку США кажуть, що допомагатимуть Україні, як тільки можуть, а потім блокують на рівні НАТО постачання для нас наступальної зброї. Безперечно, ми цінуємо усе, що нам дають США задля боротьби з російським ворогом. Але диявол, як відомо, криється в деталях. Так ось, з $13,2 мільярдів, виділених Сполученими Штатами Україні, військова підтримка складає лише вісімсот мільйонів. Ще раз: $800 млн! Це на три дні війни нам і це перед вирішальною битвою на Сході України! Як таке може бути!? Тому сьогодні потрібно бити у всі дзвони і вимагати (а ми вже знаходимося не в позиції прохача) належної військової допомоги. Якщо хтось зі світових політиків думає, що він “пропетляє” або ці домовленості з Путіним  потім не вилізуть на світ Божий, він глибоко помиляється, оскільки війна розкриває все і всіх. І мені сьогодні дуже соромно за представників Демократичної партії США. Вони- демократи лише на паперах, а коли йдеться про захист життя людей- головної демократичної цінності, вони сидять у кущах, трусяться і думають, якби це щоб Путін кнопку раптом не натиснув. Він і так її натисне, якщо повний ідіот, але ж ви поставте його на місце врешті-решт, бо у вас теж є кнопки, ще й побільші. Але нічого, час розставить усі крапки над “І”, а нам сьогодні, підкреслюю, дуже важливо, щоб до нового, 2023 року Україна стала членом Європейського союзу. Якщо це станеться, то  усі питання щодо допомоги громадянам, відновлення країни та інфраструктури відповідно до законодавства, яке існує в ЄС буде вирішуватися автоматично і легко за гроші Євросоюзу.

Читайте також: Втрата сенсу ОБСЄ: Москва побачила страх в очах європейських країн

- Ви вважаєте, що це реально, з огляду на те, що нам навіть небо закрити не спромоглися?

- Я вважаю, що до нового року ми будемо повноправними членами Європейського союзу.

- Ну, що ж,  як то кажуть, ловимо на слові, фіксуємо, а прийде час — неодмінно нагадаємо.

- Домовилися.

- Чимало експертів і варто зауважити, що небезпідставно, констатують, що Путін керується не логікою війни, а якимись символічними заморочками. Попереду 9 травня...чого чекати?

- Слід розуміти, що війна завжди була інструментом досягнення політичної мети. У Путіна на початку його авантюри була одна мета, але наш героїчний народ, об’єднавшись з владою, зламав ці плани і зараз він думає, як виходити з ситуації, запропонувавши своєму електорату з ватою в голові “перемогу”.  А ми до 9 Травня, коли вже отримаємо балістичні ракети, теж маємо подумати, який “привіт” їм надіслати, бо зараз їхня перемога лише у повітрі, звідки вони бомблять наші міста та інфраструктуру. Якщо тут баланс зміниться, то на суші ми їх проженемо геть, думаю, за кілька місяців. Ми вже показали, що російська армія — це не армія, а купка мародерів, садистів і вбивць, які воювати не хочуть і не вміють. Техніка їхня так звана — танки і таке інше — це ні про що. Їх рятує тільки хіба що авіація, яка, до речі, поступається авіації НАТО і ракети 60% з яких не долітають до цілі. Тому усі вже прекрасно побачили: розмови про другу у світі армію — пустопорожня маячня і не більше, аніж банальний блеф. І країни Європейського союзу, які щирі в нашій підтримці, вже все зрозуміли. Вони чітко усвідомлюють, що цей чобіт фашистської Росії обов’язково прийде в кожну столицю ЄС і їхнє класне життя, яке вони побудували після Другої світової війни перетвориться на такі самі руїни, які вони сьогодні бачать в Маріуполі чи Харкові.

- Харків, Маріуполь, решта міст та сіл України — всі вони представлені у єдиному законодавчому органі країни, де роками засідала проросійська гниль. Як не дати їй проростати в парламенті у поствоєнному майбутньому?

- Добривом цієї гнилі, усіх цих російських агентів та зрадників завжди була корупція. Усі вони за гроші Російської Федерації купували собі посади глав облдержадміністрацій, СБУ і так далі. Якщо ми переможемо корупцію, відженемо олігархів на дистанцію, щоб вони були просто багатими бізнесменами, а не власниками парламентських фракцій, все буде в державі працювати належним чином.

Будь-яке поствоєнне законодавство — репресивне і воно має бути таким. Тому на деякий час ми маємо забути про окремі демократичні речі, але після того, як наведемо порядок, дуже швидко повинні  рухатися у напрямку демократії, притаманній європейським країнам. Ми маємо відрізнятися від цієї російської орди не тільки законами, а й практикою їх застосування, тому що, приміром, наша судова система, на жаль,  мало чим відрізнялася від судової системи Російської Федерації.

- Коли кожен українець прокидатиметься не на 40-й, 41-й, 42-й день війни, а в перший, другий, третій і далі, далі, далі день перемоги?

- На моє переконання, остаточну крапку у цій війні поставлять все ж таки не переговори, а український солдат, офіцер і доброволець. А дипломатія наша й так працює досить потужно. Без дипломатичної роботи президента, військових аташе, у ЗСУ, Нацгвардії, територіальної оборони навіть половини не було б того, що зараз є у наявності.

Читайте також:   "З москалем не можна говорити, тому що він розуміє лише одну мову - мову гармат", - інтерв'ю з Іриною Фаріон

Читати всі новини