Російські окупанти залишають Херсон, розуміючи, що кремлівський ядерний шантаж не спрацював, а ЗСУ націлено на повну зачистку від рашистів територій на правому березі Дніпра, де окопалося близько 25 тисяч ворожих солдатів. Щоб не допустити повного розгрому і швидкої втечі, як це було в Харківській області, міністр оборони рф сергій шойгу віддав принизливий наказ про відхід. Незважаючи на те, що путін знову звалив усі погані новини на військових, таке рішення свідчить про політичну поразку особисто кремлівського диктатора та стійкість Києва, який не піддався ядерному шантажу та московським вкиданням щодо "брудної бомби".
Чому ядерний шантаж путіна з самого початку був приречений на провал, читайте у матеріалі Realist.online.
Боягузтво путіна
Згідно з даними, здобутими New York Times, путін не брав участі в обговоренні потенційного застосування ядерної зброї проти України, цим нібито займався лише російський генералітет. Незважаючи на це, як зазначає видання, адміністрація президента Байдена була стурбована такими повідомленнями, які опосередковано вказували на готовність міноборони росії до ядерної ескалації.
Водночас вкрай сумнівно, що путін взагалі не брав участі у розмовах щодо перспектив використання ядерної зброї.
"Типова тактика путіна - переносити відповідальність на інших. Ми це спостерігаємо з 2014 року з окупації Криму та частини Донбасу. У разі відкритого вторгнення він змушував усю кремлівську верхівку буквально на камеру підтримувати рішення щодо "визнання" так званих "ЛДНР", початку "спецоперації". І зараз у хворобливих для нього питаннях - мобілізація та тема ядерної зброї - путін намагається перекласти відповідальність на військових. Мовляв, усе це їхня ініціатива, хоча всі розуміють, що рішення в кремлі приймаються негласно путіним і його найближчим оточенням", – розповідає Realist.online політичний експерт Петро Олещук.
Російський диктатор може бути зацікавлений у таких витоках у західних ЗМІ через банальний страх бути ліквідованим. Враховуючи його параноїдальний страх, побоювання, що на нього чекає доля Муаммара Каддафі, кремль в останні роки кілька разів розпускав чутки про нібито смертельну хворобу путіна.
"Російське керівництво, в якому першу скрипку грають вихідці з радянського КДБ, мислить категоріями спецоперацій. Відомості про те, що у путіна якась страшна хвороба, активно поширюються останні кілька років через різномастну кремлівську агентуру, щоб подати сигнал ворогам путіна, мовляв, не варто його ліквідувати, він нібито сам скоро помре. Так, він немолодий вже, є проблеми зі здоров'ям, але російський фюрер ще, на жаль, може прожити досить довго", - каже у коментарі Realist.online політичний аналітик Олег Лісний.
Тепер, коли в США відкрито почали говорити про ліквідацію путіна у разі якщо він натисне на червону кнопку, приводів для побоювання в кремлі стало ще більше.
Посилення України
Наступна причина, чому росіяни тимчасово затихли з ядерними погрозами – жорстка позиція керівництва України. Офіс президента після ганебних "референдумів" на окупованих територіях відмовився від переговорів із путіним. І жодний шантаж не вплинув на таку позицію.
"Кремль не зможе безпосередньо змусити Київ йти на переговори за допомогою ядерних загроз. Варіант використання росією ядерної зброї в Україні залишається малоймовірним, і Кремль вживає заходів для деескалації своєї ядерної риторики. Ядерні загрози кремля не змогли підірвати політичну та суспільну волю України продовжувати протистояти вторгненню ", – зазначає у своєму нещодавньому звіті Інститут вивчення війни, що базується у США.
Читайте також: Кривава кухня. Хто очолить військовий переворот в "імперії путіна"
Президент Володимир Зеленський в одному з недавніх звернень звернув увагу, що москва тепер почала звертатися з пропозиціями про "гарантії безпеки" саме до України, а не до Заходу, як це було до 24 лютого цього року.
"Принциповий момент, на який мало хто звернув увагу, полягає в тому, що Україна за рахунок перемог на полі бою стає суб'єктом світової політики. За президента Зеленського стався своєрідний політичний перелом, коли кремль вимагає "гарантій" не від Заходу, а від України. Путін після провального ядерного шантажу буквально щодня випрошує переговори з Києвом, марно сподіваючись, що Захід "змусить" Офіс президента на це піти. Усе це демонстрація слабкості путіна. Якби він мав можливість, він би намагався тиснути, а не клянчити якісь компроміси", - зазначив Олег Лісний.
Стрибок над прірвою
У такій ситуації безглуздо та небезпечно загрожувати "червоною кнопкою" Заходу, вимагати поступок, якщо Київ будь-якої миті може сказати "ні". Саме це зараз і відбувається. Російський диктатор виявився затиснутим із кількох сторін. З одного боку Україна та Захід, а з іншого – власні опричники, вкрай незадоволені поразками на фронті.
"Ядерний шантаж - вкрай небезпечна гра, в яку легко загратися, простреливши собі ногу. Бачачи, що Україна і Захід не йде назад, путіну складно було продовжувати загрожувати. Якщо занадто часто говорити про використання ядерної зброї, то представники "партії війни" ( особливо Пригожин і Кадиров) у разі чергової гучної поразки можуть вимагати пустити в хід боєголовки. Якщо путін говорить їм "ні", то він стає об'єктом для претензій і агресивного невдоволення, спрямованого проти нього особисто", - пояснює Realist.online глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
З військово-політичного погляду, в Україні та на Заході мають бути готові до того, що загнаний у кут путін зважиться на використання зброї масової ураження (хімічної чи ядерної) просто для того, щоб якось відстрочити поразку у війні та свій політичний крах. І щоразу у відповідь на такі заяви слід демонструвати холодний спокій і готовність будь-якої миті завдати рашистам вкрай болючої поразки.
Читайте також: Верес розпачу: чого вартий ядерний блеф путіна на тлі мобілізації