Точка неповернення. Володимир Цибулько - про позитив е-декларацій

Письменник Володимир Цибулько — про позитив е-декларацій

Деяка наркотична нервозність з переходом у неконтрольовано істеричний смішок змушують дещо системніше розтлумачити, який же власне процес запущено цим деклараційним сажотрусом. Чому говорю про сажотрус? Та тому, що забиття виводів продуктами горіння рано чи пізно призводить до загоряння самого вивода.

Подумалося — більшість задекларованих грошей зароблені на демонтажі антилюдської індустрії минулого, тож, на створенні людської індустрії майбутнього можна заробити значно більше, і без участі всіх цих «культурних героїв», чиї статки полощуться сьогодні всіма, кому не лінь… Ці гроші позбавляють їх місця в майбутньому справедливішому світі, і зникнуть вони всі з обрію разом зі своїми «луї вітонами», як зникли вершителі долі у малинових пінжачках з 90-х років…

Як це не дивно, але жодна з партій не поставилася до е-декларування як до сильної стратегії, а головне, опозиція заходилася відвойовувати тактичні позиції, в надії все ж рано чи пізно довести суспільство до вибуху.

Якщо не проканали тарифи, то може проканає проста людьська заздрість до чужих статків. Враження таке, що вся ця дзеркальна опозиція, котра за морально-вольовими якостями мало чим відрізняється від влади, ну хіба що відсутністю стратегічного мислення лідерів, чекала декларації Петра Порошенка, аби лють від тарифної поразки виладувати на нього, і саме атакою на Порошенка відволікти увагу від лицемірної декларації своєї «святої» патронеси.

Боронь, Боже, оцінювати, тобто зіставляти нерозмірне. Адже з волі самого Порошенка це е-декларування і було запроваджене. Це державницька позиція, і добре, що політичний клас пішов на цей крок!

Питання тут не лише в обіцяному ЄС безвізі. Питання — у запиті на цивілізовані правила гри, котрі більш безпечні, ніж наявність тисяч приватних охоронців. Зверніть увагу — більшість заробила свої статки до входження у вищу лігу української політики.

І на газі також заробили — не лише на кондитерці. Тільки газові гроші чомусь зникають як сам газ з декларацій, а гроші, зароблені на виробництві, чомусь декларуються, і тримають в українських банках, і навіть з них сплачені податки! Але те, що політики, хай не без тиску президента, пішли на такий безпрецедентний крок, вселяє більше віри, ніж розчарування, яке розганяється по мережах тими, кому не потрібна успішна Україна, а лише влада в рознещасній недобудованій і недореформованій країні.

Ці декларації - реальний крок до оздоровлення економіки, адже банки і банкіри повинні знову почати боротися за клієнта. І те, що Петро Порошенко тримає основні гроші в банку, має стати заохоченням, хоча б політикам, починати вірити у національну грошову одиницю і банківську систему.

Ось його слова, здається обнадійливі: «Я принципово зберігаю кошти у банках — $ 27 млн, з кожного цента яких сплачено податки до бюджету України. Все це відображено у моїй декларації за 2015 рік. Хоча й маю деякі готівкові кошти: 800 тис. грн і $ 60 тис. Вважаю, що політики повинні демонструвати приклад і довіряти банківській системі».

Не лякаймося грошей бізнесменів у політиці, тим більше задекларованих; лякаймося грошей, про існування яких знають мільйони, але сліди яких так і не проглядаються у деклараціях…

Ці декларації - лише перший крок, і якщо політики на нього зважилися, то й подальші кроки, а саме деолігархізація і відокремлення бізнесу від політики, будуть хорошими знаками суспільного оздоровлення — бізнес займеться зароблянням грошей, а політики — написанням законів в інтересах всього суспільства, а не бізнес-донорів своїх партій! Це не романтизм — це реалізм.