Олег Тягнибок: відмова від дострокових виборів введе країну в агонію

Взимку 2013−2014 років лідер «Свободи» Олег Тягнибок поряд з Арсенієм Яценюком і Віталієм Кличком був одним з політичних облич Революції гідності, а члени «Свободи» брали активну участь у житті Майдану.

Однак уже восени 2014 року партія «Свобода» за результатами дочасних парламентських виборів не потрапила до Верховної Ради за партійними списками, обмежившись лише декількома депутатами-мажоритарниками.

У 2015 році активісти «Свободи» опинилися в епіцентрі трагічних подій, які стались 31 серпня під Верховною Радою.

Після цього представники партії ледь не щотижня ходять до правоохоронних органів, надаючи пояснення з приводу тих подій.

Чим зараз живе «Свобода», як просувається «справа 31 серпня» та яким чином в партії реагують на події, що відбулись в країні за три роки з часів Євромайдану, Realist запитав у лідера «Свободи» Олега Тягнибока.

«Революція не завершилась»

— Ви були одним з політичних лідерів Революції гідності. Через три роки після тих подій багато людей розчаровані і дедалі частіше запитують себе, чи варті були зміни таких значних жертв? Якщо бути чіткішим, то люди розчаровані не тому, що вважають революцію помилковою, а тому що за три роки не відбулось очікуваних поступів вперед. Чому, на Вашу думку, так сталось?

— Змін не відбулось через те, що Революція Гідності не завершилась. Вимоги, які ставили люди, не виконані. Відбулась зміна облич при владі, але не відбулась зміна система влади. Нагадаю, що були основні чотири вимоги Майдану та єдина умова, яку виконали, — це зміна режиму Віктора Януковича.

Далі люди вимагали ліквідацію наслідків управління Януковича та його команди. Цього не було зроблено. Глобальних реформ та змін, що було третьою основною вимогою, також не відбулось. Не треба тут розказувати, що щось почали, адже люди добре відчувають — в державі не відбулось економічних, соціальних, правових та політичних зрушень.

Остання вимога — недопущення реваншу диктатури. Через те, що нова влада не провела люстрацію, значна частина режиму Януковича не тільки залишилась у владі, але й зараз починає диктувати свої умови. І роблять вони це не тільки тому, що влада їм дозволяє, а й тому, що розуміють — настрої Майдану не є домінуючими в суспільстві.

— Чому ж вони не є домінуючими? Що Ви маєте на увазі?

— Саме через те, що нинішня влада, яка асоціюється з постмайданівською владою, не реалізовує обіцяного. Люди розчаровані, ви самі це помітили.

Останній приклад, який мене особисто обурив, поява Януковича на кілька годин в «прямому ефірі» на допиті. Більше того, це мало не тиждень було топ-темою всіх ЗМІ. Якщо глобально дивитись на все, що відбулось, то це кричуща провокація. З юридичної точки зору повний абсурд, з політичної - повний абсурд…

— А кому було вигідно влаштовувати це шоу?

— Насамперед Росії та Путіну.

— Росія — це інша сторона конфлікту, але чи вигідно було це нашій владі?

— Мені дуже не хочеться кидати ярлик «агент Кремля», але те, що Янукович з’явився в «ефірі» — спецоперація російських спецслужб. Наслідок цієї оборудки: ті, кого називають майданівцями, були ще більше розчаровані, адже Янукович вийшов з риторикою трирічної давнини.

Люди ставили логічне запитання про те, що відбувається. Янукович як свідок говорить про те, хто винен у «перевороті» в Україні.

Натомість та частина суспільства, яка залишається проросійською, отримала «крила за спиною», адже ось він, їхній лідер, каже «правду».

Уся ця комедія з висловленням йому підозри завершилась пустим місцем, коли прийшов адвокат і кинув протест про юридичну неграмотність.

— Це обґрунтували умовами, які склалися, та наявністю юридичних домовленостей між Україною та Росією.

— А про які домовленості з Росією ми можемо говорити? Ми з цією країною ведемо війну. Як можна домовлятись з країною, яка не дотримується жодних договорів не лише з Україною, але й з усім світом?

— Йдеться про те, що конкретно Порошенку не надто вигідно влаштовувати ось такі провокації, хіба ні?

 — А чому Ви думаєте, що невигідно?

З іншого боку, українська влада не є єдиною. У нас є гризня між президентом та прем'єром, у нас немає єдності коаліції, яка є більшістю та керує державою. Багато з тих фракцій, які обиралися на хвилі Майдану, вже встигли вийти з коаліції.

Згадайте хоча б протистояння МВС та Генпрокуратури в ситуації з Януковичем. Ніби прокуратура бажала допиту, а з іншого боку МВС не могло забезпечити явку «беркутівців», бо кілька людей заблокувало вихід.

Йдеться ж не про великий мітинг, а про кількох людей… 10−20 активістів. Це означає лише одне — всі ці дії були спрямовані на провокацію.

«У влади немає бажання займатися справами Майдану»

— На Вашу думку, справи Майдану взагалі розглядаються чи це підміна понять?

— Дуже туго йдуть ці справи.

— Це кимось блокується?

— Я Вам скажу так, особисто мене допитували останній раз рівно рік тому.

— Після того жодного разу?

— І до того теж. Тобто по справі Майдану я був на допиті один раз. По інших — так. По справі «31 серпня» мене разів 20 викликали. Якщо б хтось хотів, аби справи Майдану рухалися, то я мав би ходити на допит не один і не два рази. Більше того, ми контактуємо з адвокатами Небесної сотні і серед них теж одні незадоволення.

У нас у партії загинуло 19 людей, для нас принципово розслідувати все, що сталося.

— Влада сьогодні має весь карт-бланш — силові органи, прокуратуру, вона може довести розслідування до логічного завершення. Влада навмисно гальмує процес? Можливо, є факти, які вона не бажає розслідувати?

— Очевидно, що так. Я не виключаю, що у владі є певні люди, які прагнуть змін, зокрема і в питанні справ Майдану. Однак, більша частина влади, як була за часів Януковича олігархічна, так і залишилась. Усі політичні партії в парламенті залежать від олігархів, їх фінансують олігархи і діють вони в інтересах останніх.

Більше того, наша влада, незважаючи на те, що ми ведемо війну з Росією, тісно з нею пов’язана, хто через бізнес-зв'язки, хто через родинні, зобов’язаннями.

Так, чим далі триває війна, тим більше ці зв’язки послаблюються, але незаперечним є факт, що багатьом у країні вигідна ця «гібридна війна», ситуація, що тліє.

Доведення справ Майдану до кінця поставить перед владою багато завдань: вимагати від Росії видати Януковича, посадити багатьох.

Я також думаю, що у влади немає банального бажання займатися цими справами. Мета політиків — прийти до влади, байдуже, якими засобами. Ось вони прийшли до влади і тепер щось робити просто немає потреби. Можливо, цапа-віддувайла і знайдуть, але глобально, системно, я не думаю, що зрушать з місця.

— Іншими словами, за президента Порошенко ці справи не будуть розслідувані?

— Не вірю в це. Три роки пройшло. Якби хтось хотів, це б уже давно зробили.

«Справа „31 серпня“ шита білими нитками»

— Ви згадали справу «31 серпня». На якій стадії вона зараз?

— Справу вже передали до суду, але ті суди, які відбуваються, порушують багато запитань. Бездарне оформлення документів, наприклад.

Очевидно, для нас є вигідною така ситуація, бо судді просто повертають ці документи, але, з іншого боку, — це говорить про те, що справа шита білими нитками і тріщить по швах.

Ця справа має дуже чітке політичне підґрунтя. Зараз вона розділена на дві частини. Одна в Подільському суді, інша — в Шевченківському. В останньому, власне, розглядають сам факт вибуху та загибель нацгвардійців.

Повірте, якби правоохоронці хотіли, аби був порядок, вони б цей порядок забезпечили.

Трохи більше як за місяць проходила значно більша акція до 14 жовтня, і правоохоронці забезпечили ідеальний порядок. Так і зараз, дуже добре видно, якщо вигідно забезпечити порядок — спрацьовують дуже чітко, доставляють «беркутівців» у суд, забезпечують спокій.

— На якому етапі справа?

— Ця частина на етапі виборів присяжних. Друга частина в Подільському суді, де депутатам від «Свободи» інкримінують організацію акцій протестів. Власне, саме в Подільському суді теж справа не має особливих доказів. Наприклад, один з підозрюваних Райф, а там їх 18 людей, заявив публічно в суді, що його змусили дати показання проти «Свободи». Людина публічно в суді зізналася, що її катували для показів, що змусили сказати, що я біля пам’ятника Ватутіну йому дав 100 доларів. Інакше кажучи, версія Авакова така, що «Свобода» скликала проплачені мітинги. Заради хворобливих версій міністра людину катували, витягала покази.

Взагалі, там дуже багато нюансів, то спершу було шість гранат, тепер вісім. Справа настільки абсурдна та політично замовлена, що коли вона дійшла до суду, все це валиться. До цього часу ще не дійшли до розгляду по суті.

— І все ж повернемось до 31 серпня…

— Я нагадаю, що 31 серпня відбувся справжній злочин, коли 261 депутат проголосували за особливий статус Донбасу. Але справа навіть не в тому, а в тому, що зміни до Конституції ухвалюються на двох сесіях.

31 серпня одна сесія завершувалась, а 1 вересня вже починалась друга. Їхній план був проголосувати за два дні перше і друге читання. Оскільки питання набуло суспільного резонансу, справу перетягнули, і депутати не встигли проголосувати друге читання на осінній сесії.

Парламентарі пішли далі та ухвалили зміни, за якими можна друге читання проголосувати на будь-якій іншій сесії. Ну хіба це не дурість? Ми з вами зараз можемо взяти будь-яке рішення за 93-й рік, ухвалене в першому читанні, та проголосувати за нього…

— Як гадаєте, спробують ще раз проголосувати особливий статус?

— Думаю, що так, там існує певна домовленість на рівні Мінська. Особливо на фоні інформації про Онищенка, який знає Трампа та знайде спосіб оприлюднити те, що має. Я не сумніваюся в тому, що там щось таки є на записах. Гадаю, це буде тиск Заходу.

— Якщо питання буде все ж таки поставлене на голосування, може повторитися ситуація 31 серпня?

— Те, що «Свобода» протестуватиме, навіть не сумнівайтесь, а от що робитимуть правоохоронні органи, питання вже не до мене.

— Ви як хто в цій справі?

— Як свідок ходив на допит, а на суд йду як громадянин. Проте, я маю й іншу справу — командира львівського «Беркуту», це заподіяння тілесних ушкодженнь народним депутатам України, події 18 лютого. Справа виокремлена в окреме провадження, передана до суду, але в судах відбуваються дива.

У цій справі я йду як потерпілий.

— Тоді Вас Аваков публічно звинувачував, але у справі Ви не як обинувачуваний?

— Насправді, Аваков як людина, котра обіймає посаду очільника правоохоронних органів, мав би сам показати приклад законослухняності. В цій заяві, про яку Ви говорите, одразу було кілька порушень.

По-перше, існує презумпція невинуватості. Зараз в історії з Княжичами виходить речник Авакова і всім кажуть, що завчасно нікого звинувачувати не можуть. Добре, а чому ж тоді ніхто про це не згадував?

Ми, до речі, одразу тоді понесли скаргу до тодішнього Генерального прокурора Шокіна. Там ми звернули увагу, що помічники Авакова — Геращенко, Шкіряк, не просто коментують ситуацію, але й виносять її в публічну площину. Нам слідчий каже: «Підпишіться під таємницею слідства», потім я як голова партії виходжу до журналістів і не можу нічого розповісти журналістам про допити. Після мене виходить Зорян Шкіряк і починає все розказувати. Хто він такий? Він має право доступу до матеріалів справи? А навіть якщо і так, то чому їх розголошує?

Звісно ми подали скаргу про розголошення матеріалів слідства… Але, як і все інше по тій справі, віз і нині там.

— Ви кажете, що справа була політично організована проти «Свободи», аби притишити ваші дії чи Вас дискредитувати. Однак, останнім часом Ви й справді стали менше брати участь у політичному житті країни. Це наслідки того, про що ми говорили вище?

— Я не можу так сказати, наша активність та опозиційність стали ще більшими. Дійсно, у «Свободи» з’явилось багато інших справ, які не дають нам змогу проводити часто вуличні акції протесту. Так часто, як раніше. Зараз є певна делікатна ситуація, коли ти проводиш акції протесту, ти повинен враховувати фактор війни. Зараз підходиш до пікетування обережніше.

Ми представлені в парламенті, в органах місцевого самоврядування, маємо близько 2 тис. депутатів місцевих рад, маємо своїх трьох голів обласних центрів, не кажучи про звичайних мерів.

Після виборів 2015 року партія розділилася на тих людей, які займаються роботою в органах самоврядування і мають менше часу для публічної діяльності, і тих, хто є партійною частиною.

Багато наших партійців на війні або займаються волонтерством. Я ж не можу сказати їм, що, ось, кидайте все та йдіть займатися політикою.

«Зараз на часі вибори і парламента, і президента»

— Ви проводили якісь соціологічні дослідження щодо рейтингу партіїї на сьогодні?

— Ми керуємось публічними опитуваннями, хоча розуміємо, що майже всі вони не є зовсім правдивими. Крім того, соціологія завжди працювала проти «Свободи». Згадайте вибори 2012 року: провідні соціологічні служби не давали нам більше 3,5 прохідного, але ми набрали більше 10%. Це ж яка різниця.

— Але ж Ви відстежуєте свій рейтинг?

— Ми не завжди можемо дозволити собі замовити соціологічне дослідження, але час від часу все ж робимо якісь заміри. На сьогодні, незважаючи на інформаційні атаки, ми маємо стабільне ядро нашого електорату близько 5−6%. Ближче до виборів, ми думаємо, що можна говорити й про інші цифри.

— До речі про вибори, відчуваєте, що вони можуть бути достроково?

— Відмова від виборів введе країну в ще більшу агонію і невилазну політичну кризу. Потрібне повне перезавантаження влади. Не треба боятись цього. Нинішня влада говорить: «Вибори не потрібні, бо до влади прийдуть «регіонали» і «комуністи». А я кажу: «Чим довше ви знаходитеся при владі, тим шансів у «регіоналів» і «комуністів» повернутися з кожним днем стає дедалі більше». Тому вибори в парламент і президента — зараз на часі. Що швидше — то краще!

— У «Свободи» є настрої на вибори?

— У нас був настрій на вибори одразу після останніх.

— Раніше було багато розмов про об'єднання правих сил, скажімо, Правого сектора і «Свободи». Зараз з’явилася нова політична сила Андрія Білецького. Ви відчуваєте бажання «Національного корпусу» об'єднатись?

— Нам приємно, що з’являється багато політичних сил, які сповідують або роблять вигляд, що сповідують, таку саму ідеологію, як і ми. Я тут не хочу говорити про конкуренцію. Що більше буде послідовників ідей «Свободи», то краще для України і українців. Для нас це позитив.

Зрештою саме «свободівці» не дали перетворити Майдан на ліберальний, тобто на лише європейський, а той, що сповідував національні засади. Сам термін «Революція гідності» придумали, власне, теж «свободівці»…

— Зачекайте, якщо так, то чому ж «Свобода» не набрала достатньої кількості голосів на виборах у парламент після Майдану? Порошенко на цій хвилі став президентом, Кличко мером, Яценюк прем'єром, а «Свобода» не пройшла в парламент як фракція.

— Було кілька факторів. Внутрішній — «Свобода» була на Революції чесно. Ми себе повністю віддали тим подіям, ми були дуже змучені. Ми маємо 19 загиблих, 127 поранених. Не хочеться бавитись у цифри, але чи є щось таке в інших партіях? Їхня участь була витратою певних ресурсів заради приходу до влади. Так звані політичні лідери Майдану з’являлись там, з ними приходило багато камер, а потім це транслювалось скрізь. Ми були там постійно і з камерами не приходили. Майдан же не завжди був наповненим. Був період, коли люди розходились. Тоді я викликав сотників Майдану, намагався поставити скрізь людей, щоб хоч картинку зробити, що люди присутні.

— Ви хочете сказати, що відіграли ключову роль в тому, що Майдан не розійшовся?

— 1 січня 2014 року відзначали річницю Степана Бандери, ми оголосили, що хочемо провести вечір-реквієм. Почалась критика, що не варто перетворювати Майдан на політичні ігри, мене тероризували, мовляв, припини вітатись «Героям Слава" — «Слава Україні»… Тоді, 1 січня я вийшов на Майдан і попросив членів «Свободи» піти до готелю «Козацький» відзначити річницю і потім повернутись. Після того Майдан спорожнів.

Потім, коли ми після втечі Януковича взяли спільну відповідальність за владу, та побачили, що жодна наша ініціатива не проходить, декомунізація, люстрація, боротьба з корупцією, кадрові питання, було відчуття пригніченості в партії.

Зовнішній фактор — наші колишні партнери по коаліції зробили корпоративну змову та домовились, що «Свобода» їм не потрібна.

— Що Ви маєте на увазі?

— Що ми пройшли ті 5% (на виборах 2014 року. — R⁰). Всі екзитполи показували 5−6,8%. Була штучно піднята явка в Донецькій та Луганській областях. Мені зараз дуже цікаво спостерігати за ситуацією з Охендовським, бо ми розуміємо, що він вже давно мав піти, але досі залишається на посаді. Очевидно знає, як робити вибори.

— Ви зараз зустрічаєтесь з політними партнерами постМайдану?

— Ні. Рік тому бачився з Віталієм Кличко.

— А з президентом?

— Два роки тому, приблизно.

— Кажуть, у кулуарних розмовах, що Ігор Кривецький є своєрідним перемовником від «Свободи» в Адміністрації президента. Це правда?

 — Він є заступником голови партії, а як будь-який заступник, як людина, котра була в керівництві партії, він має свої зв’язки. Зазвичай, якщо якісь розмови і відбуваються, то вони носять характер отримання інформації та подальшого аналізу.

Фото: Влад Красінський