Ухвалений парламентом 6 вересня новий закон «Про освіту» у суспільстві сприйняли неоднозначно. Зайвий рік навчання, скорочення шкіл, незрозумілість фінансування та загроза виїзду молоді за кордон — основні теми, які обговорюються сьогодні. Про основні помилки закону і про те, що необхідно терміново змінити у реформі освіти, Realist говорив зі співголовою партії «Наш край» Олександром Мазурчаком.
— Олександре Володимировичу, у «Нашому краї» розкритикували урядову освітню реформу та ухвалений 6 вересня закон. На Вашу думку, у чому полягає небезпека його впровадження?
— Йдеться не лише про закон, а про загальне ставлення до освіти чинного уряду: це ставлення не реформатора, а головбуха. Чиновників, для яких діти та їхнє майбутнє, — це цифри на калькуляторі, черговий рядок у бюджеті.
Закон сам по собі містить низку прогресивних положень, хоча й не є повністю збалансованим документом. Але в уряді домінує певний підхід — знищення чи не єдиного острівця, що втримує адекватних людей у країні, — працюючої системи безкоштовної освіти. Існуюча система освіти — не заслуга уряду. Це те, що залишилося нам з радянських часів.
Але влада сьогодні ліквідує і цей радянський спадок та готує нове неосвічене покоління. Цинізм сягнув такого рівня, що прем'єр-міністр почав переконувати українців, що їхнім дітям не потрібна вища освіта.
Це тоді, коли європейські країни взяли курс на те, щоб якомога більше людей здобули вищу освіту. В українських реаліях таке побажання Гройсмана на День знань — не дивне: неосвічені не ставлять запитань, не критикують.
Але ж ми не вимагаємо, щоб наші діти вчилися як їхні - у гарвардах та кембріджах. Ми вимагаємо дотримуватися нашого права вчитися на своїй рідній землі, не лишати наших дітей без освіти, а країну — без майбутнього.
Цього літа, коли вже тривала вступна кампанія, Кабмін скоротив держзамовлення. Це значить, що держава за п’ять років недоотримає спеціалістів. Це значить, що сьогодні влада не розуміє, які фахівці потрібні країні. Не уявляє, хто розвиватиме економіку та яким чином. Про які стратегії розвитку 2025 ми говоримо, коли у владі не усвідомлюють, які галузі мають стати пріоритетними, які напрями економіки треба посилити.
«Обрізавши» держзамовлення, урядовці взялися за стипендії. Міністерство фінансів запропонувало скоротити кількість студентів-бюджетників, які отримують стипендію, на 85%.
«Наш край» вийшов із зустрічною пропозицією: давайте 85% «розумникам» з Мінфіну скасуємо зарплати та премії. Треба ж економити! Побачимо, як вони тоді заспівають про оптимізацію.
На щастя, у Кабміні дослухалися, усвідомили абсурдність ініціативи та виконали вимогу не скорочувати стипендії. Принаймні поки що.
Ми бачимо, що українців вже змусили підтягнути паски, тепер хочуть щоб ми схудли інтелектуально.
На жаль, ми продовжуємо втрачати те, чим пишалися раніше — хороші базові знання більшості школярів і студентів, насамперед з технічних та природознавчих спеціалізацій, якісну професійно-технічну освіту.
Окрім цього, слід не забувати про таку важливу функцію освіти, як соціалізація: людина, котра закінчила виш, зовсім інакше дивиться на світ, краще аналізує інформацію, більш схильна до раціонального вибору. Тобто вища освіта — це не лише здобуття професії, а й світоглядна зміна. А в нас до всього застосовується простий підхід: порахувати та зекономити.
— Тобто реформувати освіту не потрібно?
— Освіту необхідно реформувати, але не так. Є такий вираз: коли людина померла — вона про це не знає. Тільки іншим дуже важко. Те саме, коли людина тупа. Цією реформою Кабмін зробив так, що за 5 років важко буде всій країні, вибачте за різкість. Але ми та наші діти на це не заслуговуємо.
Освітню реформу, як і багато інших, Кабмін почав з кінця. Міносвіти розпочало реформувати молодшу школу, сподіваючись поступово дійти до вишів.
Тобто пішли за принципом: головне втрутитися у бійку, а там побачимо. У владі й гадки не мають, що отримають «на виході».
Давайте проаналізуємо «новели» шкільної освіти.
Перша. 12 років навчання замість 11-ти. Що це дає, окрім того, що батькам ще рік годувати дорослу дитину — незрозуміло. Весілля грати у 12-му класі? Річ приємна, але до чого тут освіта?
Друга. Закриття шкіл. Передусім це стосується сіл. Так ось, освіту в селах реформують так само, як ремонтують дороги: спочатку кладуть новий асфальт, а потім розкопують і труби міняють.
Спочатку закривають школи, а потім починають думати, як громади об'єднувати. І виходить, що закрили не в тому селі і не ту школу. А школи вже нема! Уявіть масштаб: було 12 тис. сільрад, а об'єдналися лише 400 громад. Зате школи вже встигли позакривати.
Хоча здоровий глузд підказує, що треба було процес децентралізації та оптимізації шкіл об'єднати. Свої гроші рахувати чиновники гарно вміють, а от розуму створити умови для об'єднання громад, дати їм можливість оцінити свої сили фінансово, вирішити, де створити початкову школу, а де середню — розуму не вистачило. Що вони реформуватимуть, якщо шкіл у селах майже не залишилося?
Третя. Скорочення кількості предметів і необхідність обирати, ким стати — технарем чи гуманітарієм. І цей вибір треба робити у підлітковому віці. Бо вже з 10-го класу учень починає отримувати однобоку освіту — ось наслідки цієї помилки. Скільки людей сьогодні навіть в 11 класі на 100% не знають, ким вони хочуть бути? А тут рішення має приймати підліток!
Четверта. Перекладання фінансування технічної освіти на місцеві бюджети.
Ще влітку прем'єр та профільний міністр назвали приблизну вартість реформи — 87 млрд грн. Говорили, що грошей немає, але реалізовувати реформу треба розпочинати вже сьогодні. Виникає запитання: яким чином? Ухвалюється важливий для країни закон, але невизначено джерела його фінансування. Де місцеві бюджети візьмуть кошти на ПТУ? Якщо цього немає, розмови прем'єра, як завжди, залишаться лише розмовами. А це значить, що молодь опиниться на вулицях. Без грошей. Що буде далі, розповідати не треба.
Підходи можуть бути різними: окрім прямого фінансування з державного бюджету, є й інші можливості, якими може скористатися держава.
Років 10 тому я був у Польщі. Вони тоді як раз змінювали свої професійно-технічні училища. Шведська фірма, яка має одну з найкращих сантехнік, передала Варшавському училищу цілий клас своїх виробів. Як результат — учні мали на чому вчитися і випускники вже були готовими спеціалістами, які мали практичні навички. Ми повинні врахувати цей досвід залучення обладнання до освітніх закладів. Наприклад, можна звільнити від мита обладнання, яке передає інвестор для навчання.
П’ята. Відтік інтелекту закордон. Якісна освіта — чи не останнє, що тримало молодих людей в Україні. Але з такою реформою у талановитої молоді не лишилося стимулів навчатися в Україні, оскільки в цей самий час сусідні країни пропонують здобуття вищої освіти безкоштовно. Ті ж Польща чи Німеччина, на відміну від української влади, зацікавлені в акумулюванні інтелекту у рідних країнах. Польща взагалі планує збільшити до 100 тис. кількість студентів з України протягом кількох років. У цьому ж напрямі працює Німеччина.
Бо розуміють — це запорука розвитку економіки та авторитет країни на міжнародній арені. Українські чиновники цього або не розуміють, або їм байдуже. Ні те, ні інше нас не влаштовує.
Навіть якщо обрати утилітарний підхід, взяти за основу сухий бухгалтерський розрахунок, як це робить Гройсман, Україна все одно програє. Бо ніколи з юрби невігласів не буде армії економістів чи інтелектуалів. Кримінальні авторитети будуть, інтелектуальних — ні.
До чого призведе продовження такої політики уряду? Молодь поїде, бо не отримає тут необхідної освіти. Відповідно не зможе влаштуватися на роботу. Відповідно не платитиме податки. А це призведе до зменшення надходжень до Пенсійного фонду вже у найближчій перспективі. Бо не буде кому той фонд наповнювати. А значить не буде звідки платити пенсії. Тож, бездумна економія на освіті - це шлях до демографічного та — як наслідок — економічного знищення країни.
— Чому така впевненість, що молодь не знайде роботу?
— Тому що Міносвіти продовжує працювати у відриві від ринку праці. Сьогодні система вищої освіти готує спеціалістів, яким потім важко знайти роботу. В нас багато юристів та економістів, які не володіють тими знаннями, які б вони могли би застосувати на практиці. Тому дедалі частіше трапляється так, що молодь йде вчитися тільки заради диплому, а не заради знань, які можуть принести користь і людині, і країні.
Неможливо ігнорувати світові тенденції й працювати за застарілими класифікаторами спеціальностей, роблячи вигляд ніби нічого не змінилося. Нові технології щороку здійснюють революцію у виробництві та аграрному секторі. Вони розвиваються настільки швидко, наскільки дозволяють сучасні комунікації, вони занурюються так глибоко, що ми іноді навіть це не помічаємо. Тому освіта має відповідати попиту сьогодення, сучасного суспільства та інноваційної економіки.
Державна політика повинна враховувати всі ці тенденції і своєчасно реагувати на них. Тільки у такому разі ми зможемо говорити про зміни на краще.
Загалом закон містить прогресивні положення, які ми, безумовно, підтримуємо: збільшення оплати праці вчителів, наприклад. Для того щоб ці зміни були реалізовані, уряд має продемонструвати, звідки братиме кошти та на що їх спрямовуватиме насамперед.
— Без чого, на Ваш погляд, неможливо було ухвалювати закон?
— Уряд має відповісти на запитання, як і чим буде жити країна найближчі 5−10 років, яким шляхом розвиватиметься. Зможемо ми здобути статус розвинутої індустріальної країни, на яку зважають у світі і де живуть заможні талановиті люди, чи просто скотимося до постачання некваліфікованої робочої сили у сусідні держави.
«Чинний уряд ставиться до освіти як головбух, а не реформатор»
Тому партія «Наш край» вимагає від уряду презентувати реалістичний кошторис для реалізації реформи освіти. Як би ми до цього не ставилися, закон ухвалено й уряд має його профінансувати. Кабмін зобов’язаний уже на найближчому засіданні презентувати покроковий план впровадження та виконання статей нового закону «Про освіту».
Видатки на його реалізацію мають бути передбачені у проекті держбюджету на 2018 рік. Не можна допустити ситуації, щоб не вистачило коштів або коли реформу «повісять» на місцеві бюджети, як це відбувається з ПТУ.
Окрім цього, ми вимагаємо від уряду у найкоротші строки презентувати стратегію реформування вищої та професійно-технічної освіти.
«Гройсман почав переконувати українців, що їх дітям не потрібна вища освіта. Владі потрібні неосвічені - вони не критикують»
Ми маємо зрозуміти, що освіта — це фундамент суспільства та держави. Збережемо освіту — врятуємо Україну. Не можна дозволяти чиновникам-бухгалтерам управляти стратегічно важливими питаннями.
Уряд намагається економити на освіті. Але ще Бісмарк казав: якщо не фінансувати школи, то доведеться будувати в’язниці. Я би дещо актуалізував цей вислів: якщо не інвестувати в освіту, не розвивати її, то доведеться будувати в’язниці.
