Мнение

Як ми робимо найбільшу генеалогічну базу України

01 марта 2017 | 12:21

Керівник проекту pra.in.ua — про збереження й оцифрування українських метричних книг та архівів.

Усе розпочалося декілька років тому, коли я досліджував власне родове дерево. Воно доволі велике, і сама робота займала багато часу і ресурсів. За цей час я об'їздив чимало архівів, познайомився з метричними книгами, які в переважній більшості перебували у жахливому стані.

Ставало очевидно, що через 10−15 років уже мої діти, можливо, й не зможуть там нічого прочитати. Пожовклі напівструхнявілі сторінки просто розсипалися у руках. Це нормально — час завжди бере своє, але не нормально, що ми нічого не робимо, аби зберегти безцінну інформацію про своїх предків. Адже вони існують, доки ми знаємо їхні імена.

В інших країнах знайшли вирішення проблеми: держава фінансує оцифровування всіх таких документів, а іноді особи з отриманих сканів навіть індексуються у великі бази даних. У нас держава цього не фінансує. А самі архіви перетворені фактично на торгові лавки, що в окремих випадках заробляють не лише на довідках, а й здирають гроші за знімок однієї сторінки навіть на телефон. На щастя, така комерційна жилка торкнулася ще не всіх обласних архів, але тренд є.

В одному з обласних архівів трапився кумедний випадок, коли мені забороняли увімкнути в розетку зарядку до ноутбука, бо це суперечило внутрішнім правилам установи (мабуть, через дорогу електроенергію), при цьому один знімок однієї сторінки метричної книги там же коштував 20 грн.

Поспостерігавши за цим всім, я зрозумів, що в Україні гарна і здорова ініціатива — це завжди виключно суспільна ініціатива. В мене є власний бізнес — компанія Runsite, яка займається програмуванням і створенням сайтів, і ми вирішили започаткувати такий проект.

Вже четвертий рік поспіль ми проводимо роботу з масивом архівних документів, індексуємо їх (в окремих випадках вдається навіть «підпільно» оцифровувати) і створюємо базу, яка дає змогу через різні фільтри здійснювати по ній зручну навігацію.

Колекція німця Вольфганга Віггерса. Фотографій українців, зроблені у 1920-их роках. Джерело: https://www.flickr.com/photos/15 693 [email protected]/

На сьогодні база містить уже майже 1,9 млн осіб, народжених до 1920 року. Територіально вона охоплює переважно західну і центральну Україну, втім ми сподіваємося, що у разі, якщо проект виявиться достатньо успішним, то і до сходу та півдня нашої країни черга дійде.

Зауважте: це не лише метричні книги. База вже включає в себе частково проіндексовані списки вояків Австро-угорської армії, народжених на теренах західної України, українців Червоної армії, адресні та пам’ятні книги XIX століття «українських» губерній, списки виборців у Сейм 1920-х та 1930-х років, списки мешканців міст XIX століття, списки мешканців, опубліковані в офіційних вісниках початку минулого століття тощо.

Джерел, насправді, опрацьовано вже сотні, а попереду їх ще більше. Такий комбінований підхід призвів до того, що база складається не лише з православних — у ній чимало євреїв, німецьких колоністів і звісно римо-католиків.

У планах навесні розпочати індексацію метричних книг чеських колоністів по Рівненській та Житомирській областях. Останнє для мене особливо важливо, оскільки моя прабабця була чешкою. Певною мірою, це буде данина їй.

27 лютого ми оприлюднили назву проекту — pra.in.ua та анонсували терміну виходу його в онлайн — травень 2017 року. Ми сподіваємося що до того часу база нараховуватиме уже 2 млн осіб. І, звісно, на цьому зупинятися не плануємо.

Наша ідея полягає в тому, що база має бути доступна для всіх користувачів безкоштовно. Але, з іншого боку, ми хотіли би збільшувати обсяги досліджень, залучати до роботи додаткових працівників та значно нарощувати темп.

Тому наразі зупинилися на форматі благодійних внесків. Підтримати проект можна вже зараз, через сайт pra.in.ua

Або ж почекайте травня. Буде цікаво.