Від українського кордону — лише кілька десятків кілометрів до пам’яток зі списку ЮНЕСКО і бюджетних гірськолижних курортів Румунії.
У Румунії взимку добре. Власне, там добре будь-якої пори року, але сніжна зима перетворює досить архаїчну та аграрну румунську провінцію на зовсім щось казкове.
Переконатися у цьому просто: від українського кордону до писаних монастирів Південної Буковини — лише кілька десятків кілометрів. Монастирів багато, більшість з них включені до престижного Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а це завжди знак якості для архітектурної пам’ятки.
Якщо самої архітектури вам замало, є ще досить бюджетні гірськолижні карпатські курорти. І до них теж зовсім близько.
Перетинаємо кордон
Тут не буває настільки жахливих черг, як на україно-польському порубіжжі. Хоча ранком у суботу чи неділю на пункті перетину кордону «Порубне — Сірет» можна безсенсовно вбити кілька годин життя.
У Порубному працює піший перехід, але з транспортом безпосередньо до самого КПП і від нього все дуже погано, а точніше — ніяк. Так що це варіант для нахабних і тих, хто вміє напрошуватися у чужі автівки.
Як і у випадках з іншими кордонами, найшвидшим варіантом залишається громадський транспорт. З автовокзалу Чернівців на вул. Головній щодня о 07:10 відправляється автобус до Сучави. Орієнтовний час прибуття — 11:00. В будні дні є ще рейси о 05:10 та 16:00.
Ще один варіант — поїзд. Через різницю у ширині колії рейси з України в Румунію починаються від самого кордону: не з Чернівців, а зі станції Вадул-Сірет у селі Черепківці Глибоцького району. Відправлення потягів — о 13:40 та 16:35, але перед поїздкою варто подивитися сайт «Укрзалізниці», чи не змінилося щось у розкладі.
Найдешевший варіант дістатися до станції Вадул-Сірет — автобусом-пазиком Чернівці - Старий Вовчинець. Інший варіант — автобус до сусіднього райцентру Глибока, а далі - 12 км на таксі.
Гура-Хуморулуй: гірські лижі
Сяке-таке уявлення про Південну Буковину можна отримати вже у прикордонному Сіреті. Тут — австро-угорська забудова з елементами «бринковяну» (так називають вкрай декоративний румунський варіант ренесансної архітектури), середньовічні храми, підводи з конями на вулицях.
Куди далі - залежить від вашої мети. Якщо ви сюди за історичними пам’ятками — краще в Сучаву. Якщо за пам’ятками і лижами — в Гуру-Хуморулуй. Тут є кілька трас різного ступеня складності. Найважча — довжиною у 1,5 км з перепадом висот у 283 м. Вартість канатного підйомника: 1 поїздка — 10 лей, 15 поїздок — 100 лей, 150 поїздок — 600 лей.
У місті - маса бюджетних приватних пансіонатів. У самому центрі Гури, навпроти скверу з бюстом Ольги Кобилянської (письменниця тут народилася) — найбільший міський готель, мережевий Best Western Bukovina Club de Munte. Це, напевно, найдешевший Бест Вестерн, який нам зустрічався у житті: € 27−35 за ніч залежно від сезону. Персонал — англомовний, що для Буковини рідкість.
Гумор: башти і фрески
З зупинки біля готелю можна запросто дістатися писаного монастиря в селі Гумор: маршрутки ходять кожні 20 хвилин. Можна й пішки — туди 6 км між невисокими карпатськими пагорбами. Обитель діюча, вхід і зйомка платні. Платити за вхід та фото доведеться майже у всіх буковинських монастирях.
Успенську церкву зведено в 1530 році на пожертви боярина Теодора Бубуйки. В 1535 році стіни храму зовні і всередині розписав Тома з Сучави. В Карпатах зими сніжні, весною дощить. Вітри переважно дують з півночі. Тому з північного боку фрески збереглися дуже погано. З півдня все веселіше. Кам’яний мур (1641) та оборонні башти (залишилася одна) не вберегли Гумор у 1653 році від нападу запорозьких козаків.
Біля монастиря — сувенірний ринок. Ціни на магнітики та інші приємні серцю туриста дрібниці дуже високі. Фішка, характерна для всієї Румунії.
Воронець: неповторний колір
Якщо Гумор лежить у 6 км на північ від Гури, то Воронець — у 6 км на південь. Тут з громадським транспортом ситуація гірша: лише три рейси на день (07:00, 12:30, 14:45). Надійніше взяти таксі.
Георгіївський жіночий монастир у Воронці - найзнаменитіший з писаних споруд. Путівники пафосно називають його «Сікстинською капелою Сходу» через унікальні розписи (1534−1535), що вкривають стіни. Секрет виробництва синього пігменту не розгадано: трошки товченої ляпіс-лазурі, трошки чогось містичного, незрозумілого. Існує навіть термін-колір — «воронецька синь». Колір унікальний — він брат «тіціанівського червоного» та «веронезівського зеленого».
Обитель заснована найзнаменитішим буковинським правителем Штефаном Великим в 1488 році на місці дерев’яної келії Даниїла Затворника. За легендою, на той час до Молдови знову увірвалася турецька армія, і монарх у роздумах їхав з твердині Нямц до столичної Сучави. По дорозі заїхав до Даниїла порадитися: може, скласти зброю і підкоритися османам?
Затворник не відчинив королю: зайнятий, молюсь. Штефан покірно чекав, аж нарешті Даниїл сказав: «Сміливо йди у бій і переможеш». Королю лише й треба було почути добре слово. З невеликою армією він розгромив турецьке військо, а в пам’ять про перемогу заснував у Воронці монастир Св. Георгія. Перемога Штефана Великого зумовила недовговічний мир з турками і дозволила піднести культуру і мистецтво Молдови на небачену до того часу висоту.
Архангели Воронця трублять в пастуші букіуми — аналог наших трембіт; душі у Раю задраповані в молдовські рушники, а засмаглі негідники у пеклі мають на головах тюрбани.
Найвражаюча фреска — «Страшний суд» на західній стіні. Південна стіна зображає «Дерево Ісуса». Північна стіна найбільше постраждала від непогоди. У нартексі храму — поховання канонізованого Даниїла Затворника.
Качіка: польська Румунія
У 19 км на північ від Гури-Хуморулуй лежить село Качіка. Воно переважно населене етнічними поляками. Про соляні шахти у Величці під Краковом чули практично всі, а от місцеве підземне соляне королівство менш відоме. Тим не менш, під землею тут є кілька храмів, озеро, бальна зала та футбольне поле. Варте візиту.
Сучава: лігво фальшивомонетників
Сучава — мікс з середньовічних писаних храмів, бетонної забудови соціалістичних часів і сучасних інституцій, зведених на кошти ЄС (університет з планетарієм, краєзнавчий музей). Тут — архаїчного вигляду центральний базар, маса секонд-хендів і велетенська кількість супермаркетів.
Юліус-молл поблизу старої градірні - мекка для любителів шопінгу. Тут — десятки магазинів одягу європейських мереж, «Ашан» та інші споживацькі радощі. Достатньо сказати, що мешканці Чернівців вже давно їздять до Сучави під час розпродажів.
До Сучави добре потрапляти під час календарних свят: на Буковині все ще у великій пошані старі ритуали. Щороку 27 грудня містом проходить грандіозний парад маланок з різних регіонів Румунії.
Над центром міста висить похмура Тронна фортеця (Cetatea de Scaun, 1388) з дещо сумнівною репутацією. Тронна — тому що Сучава була столицею Молдавського князівства. Жодного разу твердиня не підкорилася ворогам, аж поки у XVI ст. її не спалили турки. В цій пожежі згоріла столична слава Сучави: королівською вотчиною стали Ясси.
Історія фортеці була б схожа на історії сотень подібних фортифікацій, якби не «сучавський феномен». В 1660-ті ринок Речі Посполитої був переповнений фальшивими «срібними» монетами (насправді мідними). Звідки вони з’явилися, не знав ніхто. Була версія, що це так забавляються в Ліфляндії: серед підробок траплялися «гроші», викарбувані начебто від імені шведських королів.
Лише у XVIII ст. почали висуватися здогадки, що фальшивомонетники квартирують десь у Молдові. Ще одне століття пролетіло, аби нарешті локалізувати місце злочину. Археолог Карл Ромсторфер, що проводив розкопки в Тронній фортеці Сучави, віднайшов тут понад 3000 фальшивих шведських і польських монет, 500 двосторонніх штемпелів для їх карбування, мідні заготовки і відходи монетного виробництва.
Молдовські господарі не гребували викиданням на ринок фальшивих грошей, аби підтримати свою економіку і трішечки зруйнувати сусідську. В середині XVII ст. протягом десятиріччя в Сучаві було викарбовано майже 12 млн монет. У Польщі, Україні і Білорусі сучавські підробки становили від 0,4 до 11,2% загальної грошової маси.
Поруч з фортецею — Музей буковинського села. Біля підніжжя Замкової гори — писаний монастир Йоана Нового (1514). Хоча він діючий, фотографувати унікальні фрески ніхто забороняти не буде і до зовнішнього вигляду не причепиться. Над входом — таблиця кирилицею: молдовські господарі писали українською.
Фрески (1534), якими зайнятий кожен сантиметр стін, розповідають про життя Св. Йоана Сучавського, роблячи акцент на четвертуваннях, відрубаннях голів та інших повчальних моментах, які роблять довге споглядання цієї «Біблії для неграмотних» схожим на візит до музею катувань.
Церкви Сучави численні і схожі між собою. Більшість — з XVI ст. На Strada Petru Rares, у кварталі від МакДональдсу — церква Св. Дмитра з масивною дзвіницею (1535). Ох, які там фрески! Храм Міреуць — найстаріший у місті (XIV ст.). Поблизу Польського дому — Сфента Інвієре (XVI ст.). Часто біля них можна побачити людей у народних костюмах. Це не учасники художньої самодіяльності, це весілля: у Румунії досить поширений народний дрес-код для молодят та їхніх гостей.
У передмісті Замка — старовинний оборонний монастир. За 12 км від центру Сучави — один з найошатніших юнесківських писаних монастирів у Драгомірні. А в сусідніх лісах стояла кабана (мисливський будиночок), де любив відпочивати диктатор Ніколае Чаушеску.
Фото: Ірина Пустиннікова