Щорічно близько 5000 українців потребують пересадки життєво важливого органу. До операції доживають лише 1500 з них. Деяким пацієнтам все ж щастить дочекатися свого донора. У лютому 2021 року у Львові 45-річна пацієнтка з аневризмою головного мозку стала посмертним донором органів для чотирьох людей. Її серце пересадили 22-річному юнакові. Нирки дісталися мамі двох дітей, 36-річній Оксані і 34-річному Ярославу, батькові двох дітей. Печінку отримала 48-річна Галина, яка виховує трьох дітей. Через півроку лікарі Вінницької психоневрологічної лікарні зробили посмертне вилучення органів у 38-річного пацієнта. Четверо реципієнтів, троє з яких - діти, отримали серце, нирки і печінку.
Дві неминучі смерті врятували вісім життів і подарували шанс на щасливе дитинство в повній сім'ї сімом дітям. Все це стало можливим, завдяки закону про трансплантологію, прийнятому в 2019-му році, і згоді родичів померлого на вилучення органів.
На жаль, подібні історії в нашій країні - все ще рідкість. Realist.online розбирався, за якими принципами працює закон про трансплантологію в Україні, а також з'ясовував, як узаконити свою згоду на забір органів у разі смерті.
Читайте також: Інсульт після 30: Комаровський сказав, хто в зоні ризику
Статистика і закон
На сьогоднішній день в розвинених країнах трансплантація стала стандартом лікування багатьох патологій. Більш того, на думку експертів, з часом половина всіх хірургічних операцій буде пов'язана з пересадкою органів. Подібні прогнози стимулюють законодавців до впровадження реформ в сферу охорони здоров'я.
В Україні відповідний закон був доопрацьований і прийнятий в сьогоднішній редакції Верховною Радою лише в 2019-му році. Згідно з документом, кожна людина може погодитися або відмовитися від посмертного донорства. Також можна вказати довірену особу, яка після смерті людини оприлюднить її рішення щодо трансплантації анатомічних матеріалів. Відповідні дані вносяться в Єдину державну інформаційну систему трансплантації.
У світовій практиці трансплантація від померлого відбувається за двома принципами вираження волі потенційного донора. Їх поділяють на презумпцію згоди і презумпцію незгоди. У першому випадку всі громадяни країни за замовчуванням згодні стати посмертними донорами, якщо не заявлять про протилежне. У другому - навпаки: щоб пожертвувати органи після смерті, необхідно заявити про своє бажання за життя.
В Україні діє презумпція незгоди. Якщо померлий не залишив ніяких розпоряджень щодо своїх органів, для їх забору лікарям потрібна буде згода родичів пацієнта. При наявності офіційної заяви донора, думка родичів не враховується.
В інших випадках сім'ї померлих частіше виступають проти. Причиною тому - незліченна кількість міфів, якими оповита тема посмертного донорства. Головний з них - "лікарі-різники", що приторговують органами на чорному ринку. В результаті, згідно з публікаціями в профільних медичних виданнях, щорічно у землю ховають органи близько 3000 потенційних донорів, які могли б врятувати життя 10 тисячам хворих.
Читайте також: Унікальна операція: вперше в Україні дитині пересадили нирку від мертвого донора
За словами керівника групи транспланто-координації Національного інституту хірургії і трансплантології імені О.О. Шалімова, Сергія Паляниці, незважаючи на "живучість" міфів навколо цієї теми, в Україні все ж спостерігається тенденція до популяризації посмертного донорства.
"З початку 2021 року проведено понад 200 трансплантацій, 60% з яких виконані від посмертного донора. Для порівняння: з 2007 по 2019 рік випадки посмертної пересадки органів були одиничними. Побоювання, що, побачивши згоду на донорство, лікарі не будуть реанімувати пацієнта - абсолютний міф. до моменту діагностованої смерті мозку людина взагалі не розглядається як потенційний донор. А після смерті мозку "реанімувати" пацієнта вже просто неможливо. Встановивши цей діагноз, лікар зв'язується з транспланто-координатором, який в свою чергу перевіряє наявність в системі волевиявлення пацієнта, і якщо такого немає, запрошує до бесіди родичів померлого. Тільки після цього може йти мова про трансплантацію ", - розповів Сергій Паляниця в коментарі Realist.online.
Як дати згоду на посмертне донорство?
З січня 2021 року в Україні запрацювала Єдина державна інформаційна система трансплантації органів і тканин, завдяки якій повинні поєднуватися дані про реципієнтів і донорів. В даний момент МОЗ працює над створенням відповідного координаційного центру і відкриттям розділу посмертного донорства в додатку "Дія". Крім того, розглядається варіант внесення відмітки про згоду на посмертне донорство при отриманні водійських прав.
Читайте також: Як легко бути героєм: хто такі донори крові і навіщо вони це роблять - фото
Поки що виявити бажання про пожертвування своїх органів після смерті можна наступним чином:
1. Завантажити та заповнити форму заяви про згоду на забір анатомічних матеріалів.
2. Нотаріально завірити заяву.
3. Передати документ транспланто-координатору.
Якщо при житті ви зміните своє рішення, повідомити про це можна за допомогою відповідної заяви. У такому випадку дія попереднього документа анулюється автоматично.
Також ви можете зафіксувати свою незгоду на вилучення органів після смерті, заповнивши форму про відмову від посмертної трансплантації.
Якщо рішення про пожертвування органів після вашої смерті буде приймати хтось інший, ви повинні уповноважити його на це за допомогою передбаченої законом заяви. Позбавити довірену особу цього права можна заповнивши цю форму.
На сьогоднішній день транспланто-координаторів в Україні не так багато, але з часом ці фахівці будуть працювати в кожному медичному закладі.
Кількість заяв від однієї людини законом не обмежена. Таким чином, ви можете змінювати своє рішення протягом усього життя. Згода потенційного донора на посмертну трансплантацію не накладає на нього жодних зобов'язань щодо проходження спеціальних медичних обстежень.
Читайте також: Чи вирішить проблему донорства: китайські вчені перетворили селезінку миші в працюючу печінку
"Ефект Ніколаса"
У 1994 році в Італії сталася історія, що перевернула ставлення європейців і американців до посмертної трансплантології. Сім'я Грін з США вирушила у відпустку до Європи. Під час подорожі на них напали грабіжники і смертельно поранили їхнього сина Ніколаса. Після смерті семирічного хлопчика батьки вирішили пожертвувати його органи для трансплантації. В результаті, п'ять пацієнтів отримали необхідні їм органи - серце, печінку, нирки, і підшлункову залозу. Ще двом реципієнтам була пересаджена рогівка очей.
Цей випадок став поштовхом до популяризації посмертного донорства: за наступні 10 років в Італії кількість добровольців, готових пожертвувати свої органи, збільшилася в 3 рази. Трансплантологи назвали цей феномен "Ефектом Ніколаса".
Хочеться вірити, що історії, які відбулися у Львові та Вінниці в 2021-му році, також послужать для українців прикладом того, як можна обирати життя, говорячи про смерть.
