До Дня Захисника і Захисниці України на Михайлівській площі в Києві була організована виставка новітньої техніки ЗСУ. Там було багато чого цікавого - БМП-1ТС з бойовим модулем "Спис", станція виявлення надводних цілей "Мінерал-У" (з комплексу берегового противокорабельного комплексу "Нептун"), модернізація ЗСУ-23-4 - "Рокач", вітчизняна система супутникової зв'язку і багато іншого. Але набагато цікавіше, що при підготовці до цієї міні-виставки на фотографії "засвітився" новий самохідний міномет 2С17-2 від Шепетівського ремонтного заводу.
Ще навесні "проскакувала" інформація з фото про те, що "шепетовци" працюють над встановленням артилерійської частини САУ 2С9 "Нона-С" на шасі БРМ-1К і ось тепер з'явився прототип "в залізі". При цьому ні тоді, ні зараз не зрозуміло - ці роботи проводяться в рамках державного замовлення чи це ініціатива самого заводу. Але в будь-якому випадку подібні роботи просто назріли.
Читайте також: "Ехо" в новому звучанні: Україна успішно переробила зразки радянського озброєння
Необхідність, а не примха
Справа в тому, що після розпаду Радянського Союзу нашый армії дісталося близько півсотні САУ 2С9 "Нона-С", які на весну 2014 року перебували на озброєнні єдиною бригади - 25-ї окремої повітряно-десантної з Дніпра.
У боях вони застосовувалися досить обмежено навесні - влітку 2014 року, тому ресурс ствола у них майже не "вибитий", що дозволяє застосовувати їх ще деякий час. Однак "вузьким" місцем є шасі, яке проводилося тільки на території Росії і тому нині існують величезні проблеми з запасними частинами та поточним ремонтом.
Якась частина "Нона-С" в 25-й бригаді підтримується в стані боєготовності завдяки "канібалізації" парку БМД-1, проте так довго тривати не може. І саме тому так гостро стоїть питання модернізації самохідної установки.
При цьому виникає питання - чому було обрано саме гусеничне шасі, переваги якого не очевидні. Адже нині концепція розвитку ЗСУ передбачає масове насичення саме колісною технікою. Тим паче, що в радянській армії була САУ 2С23 "Нона-СВК" - фактично башта "Нона-С", встановлена на БТР-80. Ще в радянські часи фахівцями зазначалося, що колісний варіант має більшу мобільність і надійність, і що найголовніше - в 1,5-2 рази дешевше свого гусеничного аналога - САУ 2С9 "Нона-С".
Крім того, Україні дістався єдиний екземпляр "Нона-СВК", який нині перебуває в Житомирі в 199-му навчальному центрі підготовки десантно-штурмових військ, а сама САУ до сих виробляється в РФ.
При цьому в українських реаліях і обмеженої кількості БТР-80, мова могла б йти про іншу базу - наприклад, БТР-60, яких багато і які вже довгі роки намагаються повернути на озброєння в тому чи іншому вигляді. Тим більше, що башта зі 120-мм нарізною гарматою-гаубицею-мінометом 2А51 масою менше тонни цілком собі підійде. Так, наприклад, зробили в Казахстані.
Читайте також: Чи не танком єдиним: в Україні розробили новий тип бронетехніки
Є варіанти краще
У будь-якому випадку навряд чи варто вкладати більш-менш серйозні суми в продовженні "життя" САУ "Нона-С" - гармата 2А51 в Україні не виробляється, а значить, в доступному для огляду майбутньому після вичерпання ресурсу ствола постане питання про його повну заміну. Тим більше, що є набагато більш перспективні напрямки.
Так, якщо військові наполягають на гусеничній базі БМП-1 для самохідного міномета, то цілком собі прийнятним з фінансів може виявитися інший проект - так, свого часу ізраїльська компанія Elbit System в інтересах армії Уганди створила 120-мм самохідний міномет на базі БМП-1 і бойового модуля CARDOM. Фактично це оригінальний лафет, на якому монтується використовуваний міномет. Сам лафет дозволяє наводити міномет в межах сектора від + 40 ° до + 80 ° від горизонталі і оснащується власними електричними приводами, що дозволяють розрахунку наводити зброю, використовуючи загальний пульт управління системою. Природно, що при необхідності можна використовувати ручні приводи.
І, до речі, сам модуль можна використовувати буквально з будь-якої доступної бази - так, фірма в ініціативному порядку встановлювала на шасі позашляховика Humvee, армія Камеруну - на вантажний автомобіль Mercedes-Benz, а казахська - на МТЛБ. І це, не рахуючи "стандартних" варіантів типу американського на БТР Stryker 8х8 або ізраїльського на БТР М-113. Є варіанти цілком собі і без закупівлі ізраїльських мінометів - в тому ж Казахстані під бойовий модуль пристосували радянські 120-мм 2Б11. У нас же так-сяк, але розгорнуто і виробництво мінометних стволів.
У будь-якому випадку варіант із закупівлею ізраїльських бойових модулів може виявитися дешевшим, ніж постійне вкладання грошей в проекти самохідних мінометів на базі бронеавтомобілів класу 4х4, які ніколи не стануть серійними.
Читайте також: "Ехо" в новому звучанні: Україна успішно переробила зразки радянського озброєння
