Міста і селища, що опинилися в зоні активних бойових дій, являють собою гнітючу картину. Більшість житлового фонду зруйнована, відсутні газ, вода, електрика. В Україні розбиті тисячі будинків, виведено з ладу десятки теплоелектроцентралів та котелень, зруйновано або пошкоджено сотні лікарень та шкіл. Загальна сума збитків становить близько двох трильйонів гривень.
Зрозуміло, що до завершення війни говорити про відновлення передчасно, проте вирішувати проблему із житлом для вимушених переселенців потрібно вже зараз. Усвідомлює проблему і влада. В рамках програми підтримки переселенців обласним адміністраціям доручено виділити землю під будівництво тимчасового житла. Втім, вирішення житлового питання вимагає набагато більш системного підходу, ніж будівництво "врем'янок". Докладніше про проблему Realist.online розповів голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко.
Читайте також: Боротьба за майбутнє: чи зможе Україна зупинити спад населення
Зрозуміти, що будуємо
За словами Попенка, насамперед необхідно керуватися питанням доцільності. Може здатися дивним, але відновлення деяких зруйнованих міст не має сенсу. По-перше, вважає експерт, важливо зважати на можливі майбутні конфлікти з Російською Федерацією. А тому, чи є сенс вкладатися у відновлення населених пунктів, скажімо, в демілітаризованій зоні? По-друге, треба врахувати, що частина переселенців не захоче повернутися до рідних країв, де немає умов для проживання. А тому резонно провести повний аналіз ареалу розселення людей, що втекли від війни, з'ясувати їх настрій на майбутнє, визначити професії, щоб надалі спиратися у питаннях планування будівництва нового житла.
"Наприклад, на Закарпатті дефіцит вчителів до 40%. То чому б не створити переселенцям-викладачам, які не захочуть повернутися, умови на місцях? Збудувати їм житло не тимчасове, а постійне, соціальне. Це означає, що приміщення людям належати не будуть, але вони зможуть там жити, а утримуватиме місто", - розповів Попенко. Таким чином, вважає експерт, потрібно провести вертикаль з усіх питань: зацікавленість людей залишитися в даному населеному пункті, врахувати їх професії, а також потребу регіону у вакансіях. І лише потім приймати рішення щодо соціального житла.
Читайте також: Що робити, якщо ваш будинок постраждав через воєнні дії
Щодо житлового фонду економісти називають ще третій аспект. Він упирається в економічні цілі держави. Якщо Україна зробить акцент, скажімо, на розвитку агропромислового комплексу, то залучати фахівців-переселенців, створюючи їм житло, соціальну інфраструктуру, потрібно в “аграрних” регіонах. Якщо пріоритет у важкій промисловості – у “металургійних” тощо.
Фінансування та терміни
Зрозуміло, що "велике будівництво" вимагатиме великих капіталовкладень. Україна такої ноші самостійно не потягне. І тут слово за нашими "західними партнерами": чи захочуть вони списати або реструктурувати борги, чи нададуть велику фінансову підтримку? На думку Попенка, Захід міг би передати нашій країні раніше заарештовані фінанси РФ.
"Однак я в цьому сумніваюся, оскільки, швидше за все, вони самі захочуть скористатися цими коштами. Так, якийсь фонд у результаті буде створено, але точно не на сотні мільярдів євро", - розповів він. Та й видачу грошей нам можуть затягувати, посилаючись на різні причини.
Читайте також: Робота для біженців у Європі: у яких випадках у працевлаштуванні можуть відмовити
Ще один важливий момент – терміни відновлення. За оцінками експерта, Україні потрібно відбудувати приблизно 35 – 40 млн метрів квадратних багатоквартирного житлофонду. Якщо врахувати, що у найкращі роки в державі вдавалося вводити в експлуатацію 8 млн. метрів квадратних житла, то на відновлення піде п'ять років. Але це за майже ідеальних розкладів: забудовники у справі, є фінансування, фахівці, працюють цегельні та цементні заводи. У нинішніх умовах цифру в п'ять років потрібно множити як мінімум на два.
"При цьому, наголошую, спочатку потрібно побудувати соціальне житло для переселенців, а вже потім думати про відновлення зруйнованого житла на місцях. Людям потрібно десь жити та шукати роботу, щоб вони приносили користь економіці", - розповів експерт.
Реанімація ЖКГ
Як у випадку з житловим фондом, немає необхідності відновлювати й частину зруйнованих підприємств теплокомуненерго. Олег Попенко каже, що в деяких містах потужність котелень та ТЕЦ була надмірною, оскільки спочатку проектувалися для заводу, а місто опалювалося причепом. Тепер багато заводів давно банкрути чи зруйновані, тому відновлювати теплокомуненерго у колишньому вигляді не має сенсу.
Також експерт вказує на необхідність децентралізації теплоносія. Будувати потрібно не одну велику котельню, а, скажімо, три-чотири – по одній на район. Система ЖКГ буде в результаті стійкішою і втрати теплоносія знизяться.
Найважливішою проблемою є дефіцит кадрів. Багато фахівців роз'їхалися, і не факт, що повернуться.
"Зараз важливо утримати людей будь-яким шляхом, тому що потім їх не повернути. Люди приживуться на Західній Україні, знайдуть там роботу. Тому завдання теплокомуненерго, керуючих компаній - платити працівникам зарплати, і тоді вони готові будуть працювати, навіть в умовах ризику", - наголосив голова Спілки споживачів комунальних послуг.
Читайте також: У Києві відновили навчальний процес: як тепер відбуватимуться заняття у школах та вишах
Чому питання кадрів таке важливе? Дістати комплектуючі, техніку можна – аж до закупівлі з-за кордону. Але ось фахівців, які могли б налагодити систему, щоб вона не накрилася через місяць - те ще завдання. А враховуючи, що вітчизняна "комуналка" сильно зношена, а попереду, напевно, будуть люті зими, питання залучення у сферу ЖКГ фахівців стає чи не життєво важливим. І справа не лише у підвищенні зарплат. Людям потрібно створювати прийнятні умови життя: допомагати із житлом, продовольством, медициною, словом – підхід має бути комплексним. Але, головне, щоби це розуміли "нагорі".
На закінчення
Усі ініціативи з відновленням житла та підтримки теплокомуненерго не будуть життєздатними без всебічної державної підтримки, вважає Олег Попенко.
"Перекладати проекти на плечі простих українців за допомогою тарифів, як це робили до цього, було б абсолютною дурістю... Також вважаю, що найближчими роками держава має взяти на себе всі керуючі та контролюючі функції в інших сферах. Та й загалом має бути жорстке державне управління", - підсумував він.
Щоправда, виникає питання, звідки взятися міцному централізованому управлінню, якщо останні 30 років держава поступово видавлювалася з життя українців? Усі ресурси у країні давно перейшли до рук олігархів та фінансового капіталу. А тому, рішення про розподіл коштів на житло та ЖКГ прийматиметься зрозуміло на чию користь. Якщо ситуація, звісно, не зміниться. А зміни можливі лише у разі зміни формації, що, в принципі, цілком реально, враховуючи зростаючі запити суспільства на законність та порядок.
Читайте також: Злочин і кара: чи вдасться Україні перемогти повоєнну злочинність
