Українська система охорони здоров'я не була зразково-показовою навіть у мирний час. Люди, які страждають від хронічних захворювань, нерідко стикалися з перебоями у постачанні ліків, лікарі нарікали на низькі зарплати, а побори у лікарнях давно перестали дивувати. Війна мала всі шанси зруйнувати систему остаточно, але натомість підштовхнула уряд та фахівців на місцях до пошуку ефективних рішень, завдяки яким медицина в країні не лише вистояла, а й продовжила розвиватися.
Realist.online дізнавався, які недоліки в українській системі охорони здоров'я виявила війна, і над чим МОЗ доведеться активно працювати після нашої перемоги.
Читайте також: Чи загрожує Україні дефіцит продуктів, - у Міністерстві аграрної політики відповіли
Операції під обстрілами
Станом на 6 квітня внаслідок бойових дій в Україні пошкоджено 279 лікарень, 19 з яких зруйновано повністю, повідомляє Міністерство охорони здоров'я. Йдеться про медустанови, розташовані в містах, що зазнали масованого обстрілу з боку РФ.
Лікарні, що вистояли, нерідко опиняються без електрики та водопостачання, а якщо населений пункт захоплений окупантами, ще й без поставок необхідних медикаментів. Лікарям доводиться працювати в польових умовах, змінивши стерильні операційні на підвали та бомбосховища. У деяких містах медперсонал цілодобово не залишає межі лікарні, яка стала для них другою домівкою.
За словами експерта у сфері охорони здоров'я Костянтина Надутого, ситуація з медициною в районах, де ведуться активні бойові дії, склалася вкрай тяжка.
"Зруйнована інфраструктура, елементарні речі, на зразок електрики, зараз недоступні. Якщо народиться недоношена дитина, її не зможуть забезпечити навіть кювезом. Війна, особливо така дикунська з боку РФ, висуває критичні вимоги, і навіть найбездоганніша система не впоралася б з цими викликами на 100%", - говорить Надутий у коментарі Realist.online.
Читайте також: Ішов дві доби: хірурги витягли кулю з серця бійця, що билось
Станом на 9 квітня 1658 медичних працівників були змушені залишити робочі місця у зв'язку з евакуацією.
Серед них:
- 1023 – лікарі;
- 429 – фахівці (медичні сестри, акушерки, фельдшери, помічники фармацевтів);
- 206 – технічні працівники.
Найбільше працевлаштованих лікарів із числа переселенців нині працюють на Львівщині – 250 осіб, на Полтавщині – 74 особи, а також на Волині – 70 осіб. За перші півтора місяці від рук окупантів загинуло шість медпрацівників. Ще 20 були тяжко поранені.
За словами екс-міністра охорони здоров'я України Зоряни Скалецької, важливу роль у відтокові медперсоналу зіграв гендерний аспект. Більшість медиків в Україні, як і у всьому світі, - жінки, у багатьох з них є діти. Рятуючись від обстрілів, вони були змушені евакуюватися до західних регіонів або за кордон. Серед тих, хто залишився, багато хто мобілізувався, щоб допомагати бійцям на передовій.
В результаті, ми маємо низку населених пунктів, які регулярно піддаються бомбардуванням, без нормально функціонуючих лікарень та необхідної кількості медиків. При цьому більша частина населення, що там проживає на сьогоднішній день - люди пенсійного віку, які потребують медичного контролю хронічних захворювань.
"Коли військова адміністрація закликає жителів евакуюватися, важливо розуміти, що це робиться не лише через пряму загрозу життю внаслідок обстрілів. Такі рішення приймаються, в тому числі, виходячи з оцінки ситуації у сфері охорони здоров'я в даному регіоні. Залишаючись, ви ризикуєте опинитися без можливості отримати необхідні вам ліки чи медичну допомогу”, - пояснює Зоряна Скалецька.
Читайте також: Наступ на Харків: окупанти стягують бійців і техніку до Ізюму та Куп’янська
Великою проблемою сьогодні є доступ громадян до отримання медичної допомоги на окупованих територіях. Захопивши населений пункт, окупанти не в змозі забезпечити задоволення базових потреб населення ані щодо продовольства, ані в аспекті охорони здоров'я.
Мобілізація охорони здоров'я
Про те, що в Україні може розпочатись повномасштабна війна, західні політики говорили ще восени минулого року. Наскільки серйозно сприйняли ці прогнози у Міністерстві охорони здоров'я, і чи проводилася реальна підготовка до можливих бойових дій, невідомо. Практика показала, що до подібних "форс-мажорів" українська медицина була не готова, але змогла швидко підлаштуватися під нові реалії.
За словами екс-глави МОЗ Зоряни Скалецької, у тих регіонах України, де не ведуться активні бойові дії, було вжито низку заходів для нормального функціонування медустанов.
Зокрема:
- На час воєнного стану доступ до первинної медицини не має чіткого зв'язку із деклараціями. Громадяни можуть звертатися до будь-якого лікаря "первинки" чи амбулаторії. Направлення до фахівців також не прив'язані до медзакладу. Ви можете скористатися ними у будь-якому місті України.
- Онкохворі пацієнти направлені на лікування в інші міста та області, причому цей процес позбавлений бюрократичної складової. Їм не потрібно йти до ЦНАПу, збирати довідки та реєструватися на новому місці.
- Було спрощено систему закупівель для лікарень. Завдяки злагодженій роботі МОЗ та волонтерів, медустанови укомплектовані як ліками, так і продовольством у повному обсязі, а часом і надмірно.
- Із фінансуванням проблем також немає. На період бойових дій процедуру спростили, розбивши заплановану річну суму на 12 місяців, позбавивши тим самим лікарні зайвої бюрократичної тяганини.
- Українські військові лікарі мають великий досвід проведення складних операцій та лікування тяжко поранених бійців ще з 2014-2015 років. Знаючи про їхні успіхи, протягом останніх 8 років до України приїжджали іноземні медики для обміну досвідом.
Читайте також: Польща змінила правила перебування біженців з України: що важливо знати
"В умовах війни українська система охорони здоров'я не просто вистояла, вона продовжує розвиватися. На сьогоднішній день у наших лікарнях продовжують проводити найскладніші екстрені операції, планові трансплантації, активно працює служба крові", - каже Скалецька.
Робота над помилками
Війна оголила слабкі місця у всіх сферах державного управління, і медицина не стала винятком. Одним із найболючіших уроків стала відсутність повноцінних бомбосховищ при медзакладах.
Підвали, які дуже самовпевнено були названі сховищами, при масованих обстрілах нерідко перетворювалися на братські могили. Відсутність у них автономної системи вентиляції, водопостачання та міцних перекриттів роблять їх малопридатними навіть в якості укриття для здорових людей. Говорити про тривале перебування в них тяжкохворих пацієнтів, які потребують терапії, не доводиться зовсім.
"Зараз у багатьох лікарнях, розташованих у містах, де не ведуться бойові дії, вже встигли обладнати підвали. В екстрених випадках лікарі зможуть навіть проводити операції там, але це не той рівень, який необхідний для повноцінної роботи. Над цим обов'язково треба буде попрацювати після закінчення війни", - каже Зоряна Скалецька.
Читайте також: Кияни отримають мільйон продуктових наборів: що у них буде
Також, за словами експерта, у майбутньому МОЗ варто зайнятися створенням та постійним оновленням резерву медикаментів та інших необхідних засобів, яких в критичний момент в українських лікарнях не було. А у зв'язку із загрозою застосування хімічної зброї, гостро постало й питання забезпечення засобами захисту не лише військових, а й цивільних осіб.
"Те ж стосується і вакцинації. Тривале перебування великої кількості людей у замкнутих просторах (підвалах, метро, сховищах), а також отримання травм із подальшим зараженням, веде до розвитку небезпечних захворювань у не вакцинованих громадян. Нам необхідно повернутися до дотримання чіткого регульованого календаря щеплень не лише серед дітей, а й серед дорослого населення, що дозволить захистити громадян від можливих наслідків природних або техногенних катастроф, а також зменшить ризики під час бойових дій", - упевнена екс-міністр.
Удосконалення потребує дистанційна система надання медичної допомоги, а також відпрацювання дій в екстрених ситуаціях. На такі випадки в опорних лікарнях по всій Україні має бути достатня кількість медикаментів, ліжко-місць та лікарів, які готові працювати у форс-мажорних умовах.
Читайте також: Соцдопомога при воєнному стані: умови та строки виплат
Крім того, за словами Скалецької, окремим пунктом повоєнного відновлення системи охорони здоров'я мають стати медзаклади у найбільш постраждалих населених пунктах.
"Якщо місто зруйноване на 70%, звідти виїхала більша частина населення, ФАПи знищені, потрібно враховувати, що в майбутньому може бути змінена географія поселення та кількість жителів. При відновленні необхідно максимально підлаштувати нові установи під потреби тих громадян, які там проживатимуть", – каже експерт.
Головним викликом для системи після завершення війни стане питання кадрів. Воно вимагатиме нових управлінських рішень щодо організації роботи на місцях. Одним лише пошуком фахівців справа не обмежиться. На тлі кадрового голоду МОЗ доведеться впроваджувати новітні технології, щоб компенсувати дефіцит персоналу.
Експерт у сфері охорони здоров'я Костянтин Надутий упевнений: колишню модель системи охорони здоров'я необхідно змінювати. Свої слабкі сторони вона продемонструвала ще в період пандемії, а на тлі війни виявилася зовсім неефективною.
"Після перемоги ми маємо повернутися до моделювання інноваційної системи охорони здоров'я. Нам не варто копіювати чужу модель, натомість потрібно реалізовувати свою, трансформовану з урахуванням національного контексту, який зараз сильно відрізняється від Великобританії та США", - сказав експерт у коментарі Realist.online.
Читайте також: Робота в Україні: де знайти і скільки готові платити
