Незважаючи на те, що сьогоднішній Луганськ пристойно спорожнів, а міграція перманентно триває, питання спадщини ще ніхто не відміняв. У багатьох жителів, що покинули місто, в ньому залишилися літні родичі, які, на жаль, йдуть з життя. Що робити з залишеною спадщиною? Як отримати законні належні метри в Луганську?
Власкор Realist.online дізнався, через що доводиться пройти людям, які отримали у спадок нерухомість.
Гладко було на папері...
Мабуть, це буде один з найскладніших квестів, які доведеться вирішувати спадкоємцям, якщо вони в останні роки проживали в Україні.
Отже, як зазначено на офіційному сайті "міністерства юстиції ЛНР" - "Час відкриття спадщини є день смерті особи або день, коли вона оголошується померлою, місцем відкриття - останнє місце проживання спадкодавця. Право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. Існує два види спадкування: за заповітом або за законом ".
Начебто, нічого особливого, але за скупими повідомленнями офіціозу таяться серйозні випробування.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Замінники всього: які документи роздають окупанти в "ЛНР"
"Вороги народу"
Найперше і основне: чимало луганчан, які, з якихось дивним, з точки зору логіки, причин, є "нев'їзними" в Луганськ.
У багатьох з них головна "провина" - робота "не в тих структурах", коли вони були змушені виїхати з міста в уже далекому 2014 році. Не секрет і те, що у цих людей на території "ЛНР" залишилися родичі. І після смерті останніх, житло, за всіма законами має переходити дітям, онукам і т.д. Але так склалося, що з 2014 року спадкоємці, несподівано для всіх і, в першу чергу, самі для себе, були зараховані до "ворогів народу".
Наприклад, співробітники МНС, поліції, прокуратури, працівники судів і т.д. які служили і працювали на українських територіях - м'яко кажучи, "небажані гості" в Луганську. Вступити в спадок, якщо у них померли мати-батько, вони не можуть. Єдиний вихід - знайти довірену особу і виписати на неї довіреність, щоб ця людина займалася усіма процедурами щодо вступу в спадщину.
Але і тут чекає пастка: довіреності, видані українськими нотаріусами, в Луганську недійсні вже кілька років. Але, зрозуміло, визнаються, російські.
Тому людям потрібно виїжджати або в російські міста до місцевих нотаріусів, або ж відвідувати російські консульства в інших державах, щоб там зробити нотаріальну довіреність для особи, яка й повинна займатися подальшим оформленням. На таку "подорож" погодяться не всі і в підсумку, квартири-будинку зависають "мертвим вантажем".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Отримати б заслужене: як виживають пенсіонери в "ЛНР"
Собі дорожче
Вартість нерухомості в Луганську невелика: 2-кімнатна "середня" квартира трохи віддалік від центру буде коштувати не більше 10-12 тисяч доларів.
А щоб виїхати в РФ, витратити гроші на поїздку, якийсь час пожити там, поки не готові документи, оплатити послуги нотаріуса, повернутися назад і інше - потягнуть за собою, мінімум пару-трійку тисяч умовних одиниць.
До речі, з тих же причин, багато переселенців просто не можуть продати своє житло, щоб назавжди переїхати в інші українські міста, купивши там житло, замість луганського.
1. Вони - не в'їзні та фізично не можуть продати житло.
2. Грошей, виручених від продажу "середньої" луганської квартири, не вистачить навіть на однушку в іншому обласному центрі. Або навіть не в обласному центрі.
Так, в Сєверодонецьку Луганської області, підконтрольному Україні і на даний момент, найбільшому місті на Луганщині після окупованого Луганська, ціни на житло стартують від 15-20 тис. Доларів за 1-2 кімнатну "хрущовку". В результаті багато людей просто "махнули рукою" на належну їм луганську нерухомість і все, що можуть, тільки оплачувати комунальні послуги, щоб житло "не націоналізували".
До речі, питання про таке "рішення" місцевої "влади" періодично піднімається, але відомі лише поодинокі випадки, коли житло дійсно "віджимали". Мабуть, вистачає здорового глузду. Поки вистачає, але що буде далі і як буде вирішене питання з "безхазяйним", з точки зору влади "ЛНР" житлом - відкрите.
Ризик залишитися без майна більше у тих, хто не оплачує комунальні послуги. Борги ростуть в геометричній прогресії і чутки про те, що таке житло буде "конфісковано" за борги, все частіше з'являються. Однак, справедливості заради, необхідно відзначити і те, що на "суміжної території", в Україні, про це говорять не просто на рівні чуток, а на рівні законопроектів.
Пробувати оформляти спадщину, що знаходиться на території "ЛНР" в Україні можна тільки для того, щоб визнати право власності "на всякий випадок", можливо, це стане в нагоді, коли буде вирішене питання реінтеграції Донбасу.
До речі, якщо так вийшло, що процес вступу в спадок було розпочато до травня 2014 року, то звертатися до нотаріуса, який вів справу і залишився працювати на непідконтрольною території - безглуздо. Його діяльність не визнається Україною і у нього немає доступу до держреєстру.
Максимум, що можна зробити - подати позовну заяву до суду про визнання права власності на спадкове майно в зв'язку з неможливістю оформлення спадщини в нотаріальному порядку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дешева комуналка, але дорога їжа: як змінилося життя в окупованому Луганську
Час і гроші
Тим же, хто може приїхати до Луганська в якості законного спадкоємця, доведеться чимало побігати по інстанціях і витратити не менше року тільки на черзі і перереєстрацію.
Для початку, громадяни України, які мають замість паспорта ID-карту, зіткнуться з відмовою у луганського нотаріуса по роботі з цим документом. У підсумку потрібно буде отримувати паспорт "ЛНР", на що піде не менше місяця. Потім - відвідування нотаріуса із заявою.
До речі, краще, якщо правовстановлюючі документи будуть заздалегідь перероблені на "лнрівськй" лад. Не виключено, що в іншому випадку, можуть бути проблеми.
Поки луганчани з таким стикаються зрідка, але що буде завтра, яке рішення прийде у голови "керівникам" ЛНР - велике питання. Готуйтеся, що на це піде кілька місяців, оскільки, як уже сказано, біганина по інстанціях займає величезну кількість часу. Але якщо є бажання все "прискорити", то ціна питання дорівнює від 100 у.о. за одне відомство.
Добре, якщо, наприклад, покійні родичі, свого часу нічого не переробляли в своїх оселях. Якщо ж вони "розширили" балкон, перенесли батареї та ін. за власною ініціативою, як це робили багато людей, то - "пиши пропало". Штрафи за самодіяльність доведеться платити спадкоємцям.
БТІ - окрема розмова. У соцмережах Луганська постійно пишуть про те, що на те, щоб переоформити житло для вступу в спадщину або ж для подальшого продажу, доведеться бігати по інстанціях не менше року. А то і більше.
Черги на перереєстрацію божевільні, фахівців не вистачає. Тим, хто хоче подати документи, спочатку потрібно відвідати відділи реєстрації, щоб задекларувати права на нерухомість, маючи весь пакет документів. Після цієї процедури громадянин отримує талон і з ним повинен звернутися в той же день для подачі документів в БТІ.
Максимальна кількість талонів, які готові виділяти відповідні інстанції, становить не більше 27 штук в день. При цьому талони хочуть отримати не тільки ті, у кого "горить" питання з нерухомістю, а й ті, хто звертається в "держоргани" по масі інших питань. Як підсумок - страшенні черги, які потрібно займати з ночі або навіть з попереднього вечора в будь-яку погоду.
Але сума в 300-500 доларів, як за помахом чарівної палички, цю проблему вирішує.
В цілому, щоб прийняти спадщину в Луганську, знадобиться, як мінімум рік. І як мінімум, дві-три тисячі доларів, щоб якомога швидше, хоч і законно "утрясти" всі питання бюрократичного характеру, а також хороше здоров'я для біганини по інстанціях і міцні нерви. Бо, як жартують городяни: "сьогоднішній Луганськ - не для слабаків".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лікарі без досвіду й ліки втридорога: на що перетворилася медицина в окупованому Луганську
