Останнім часом традиція купання в ополонці на Водохреще (19 січня – Богоявлення) стала не те що масовою культурою, а ледь не християнським каноном. Християни, здебільшого східного обряду, чомусь вирішили, що скупатися на це свято в ополонці – це змити з себе гріхи та очиститися. Нібито ця традиція відходить своїм корінням у ті часи, коли Ісус Христос був хрещений в Йордані Іоаном Хрестителем. Проте ця традиція аж ніяк не є давньою.
То звідки взялася ця "традиція" і коли вона стала популярною?
Читатйе також: Традиційне й незвичне ворожіння на Водохреще: як дівчині дізнатися судженого
Водохреще або ж Богоявлення
Саме свято Богоявлення, або хрещення Господнього – це біблійне новозавітне свято. За Євангеліями, Іоан Хреститель охрестив Ісуса в річці Йордан після чого на Ісуса зійшов Дух Божий у вигляді голуба. Проте в жодних канонах християнства не згадується те, що саме у це свято віряни мають занурюватись у воду. Хоча канон омивання при хрещенні у християнстві таки існує. Але це таїнство проводиться у храмах.
Ані етнографи, ані історики ще до середини ХХ століття не фіксували жодних "традиційних" масових пірнань українців у крижану воду з нагоди свята Хрещення Господнього. Немає описів такого дійства ані у давніх джерелах, ані у дослідженнях про традиції козацької України, ані у спогадах людей старшого віку. Деякі історики пов'язують такий звичай з нашими північними сусідами. У Московії було нібито прийнято пірнати в холодну воду після лазні. Проте сама лазня – це винахід фіноугорських народів і пірнання у холодну воду після лазні – теж питання сумнівне.
Зрештою занурення у крижану воду в середині січня – це дуже небезпечна процедура.
Що каже церква
Якщо не брати до уваги те, що християнська церква сьогодні також піддається данині моди, то зазначимо, що ніяких заборон на пірнання в ополонку у церковних канонах не існує. Тобто люди вільні у своєму виборі. Але і вважати таке пірнання задля якихось "змиванням гріхів" – теж не можна. Як зазначає Православна Церква України, сам фізичний акт занурення у освячену воду, без покаяння у гріхах, не може призвести до їх подолання.
"Жодного церковного припису для звершення такого дійства на свято Богоявлення немає. Дорога до вічного блаженного життя та спасіння лежить виключно через щире каяття у гріхах, молитву та любов до Бога і до наших ближніх. Звільнити душу від гріха може лише Господь, бачачи ваше щире покаяння та участь в Таїнствах Сповіді й Причастя", - повідомили у ПЦУ.
Проте у Російській Федерації знайшлися "знавці", які відвели цю "традицію" аж у скіфські часи. Щоправда не зовсім зрозуміло, звідки взялися такі дані та як можна поєднати скіфів з християнством. Але й московські релігійники зауважують, що попри нібито улюблені забавки Івана Грозного з купанням бояр в ополонках, релігійного змісту такі купання не носили.
Читатйе також: Де можна брати воду на Водохреще і як освятити будинок: відповідаємо на популярні питання
Що кажуть релігієзнавці
За словами релігієзнавців, "традиція" купатися в ополонці на Водохреще з'явилася ближче до кінця ХХ століття. Про це зокрема розповідала в коментарі "Громадському" релігієзнавець Ганна Кулагіна-Стадніченко.
При тому ця традиція була більше пов'язана з тим, що люди, котрі практикували "моржування", почали відкрито заявляти про своє воцерковлення і пірнати в ополонку на Водохреще. Хоча традиційно такі дії вважалися святотатством, адже після освячення води священником занурення гріховної людини в таку воду вважалося неприпустимим.
Масової популярності купання на Водохрещу в Україні набуло під час президентства Віктора Ющенка, котрий любив купатися у крижаній воді, заявлявши, що це давня українська традиція. Нібито вона походить з часів козацтва. Проте дослідники не виявили жодних ані писемних, ані усних джерел з переказами про пірнання козаків в ополонку на Водохреще. Згодом цю традицію підтримав й інший президент – Віктор Янукович, котрий хотів бути таким же популярним, як і його попередник.
Щоправда з давнини збереглися згадки про те, що купатися на Водохреще могли подекуди за благословення священника ті люди, котрі вважалися хворими і просили милості божої для зцілення, згадував свого часу народознавець Володимир Ястребов. Тоді священнослужителі дозволяли короткочасне занурення у крижану воду в ополонці, освяченій на Водохреще. Проте такі випадки були радше винятком, аніж правилом. Та й цілющі властивості такого купання – дуже сумнівні.
Окрім того подекуди пірнання в ополонку було так би мовити ритуальним для колядників. Але ця традиція також не мала широкого масштабу та не була приурочена до Водохрещі.
Слов'янські традиції
Зрештою, звідки ж взялися міркування, що наші пращури взимку пірнали в ополонку, змиваючи з себе гріхи?
Як вже згадувалося неодноразово, традиції християнства на українських теренах – це скомпільовані з прадавніми українськими віруваннями ритуали. Християнські свята, що прийшли з Палестини та Іудеї, не могли просто так закріпитися на теренах Руси-України, а тому церковники були вимушені сумістити та підлаштувати новорелігійні свята до прадавніх слов'янських обрядів.
Справа в тому, що на початку січня за старим календарем наші предки святкували Водосвяття, Водокрес, або ж Різдво Богині Дани. На дванадцяту ніч після Різдва Божича Коляди (чоловічого початку Всесвіту) народжується Свята Вода (Богиня Води Дана) (жіночий початок Всесвіту). Здійснюється освячення води жертовним вогнем. Звідси ще одна назва свята — Водокрес (крес — спалах вогню, початок руху).
Наші предки брали воду з трьох джерел для очищення, лікування. Цією водою вмивали дітей, вмивалися самі та омивали домівку. Проте пірнанні у воду також широко не практикувалося, оскільки це було небезпечно. Наші пращури також вірили, що оскверняти святу воду пірнанням – неприпустимо. А священна вода – то дар богів, який треба використовувати дуже обачливо та з повагою.
Читатйе також: Свято Хрещення: коли і як правильно святити воду
