Можна починати дивуватися, але в Донецьку спробували прорости перші несміливі паростки захисту якихось, але все-таки прав громадян. Громадяни обурилися старій російській забавці «храм або сквер» і почали качати свої права, правда, поки в соцмережах. Про мітинги і акції протесту мови не йде - всім ще жити хочеться, нехай навіть і в Донецьку. Але ремарки в сторону «агов, владо, майте совість!» вже звучать. А це для окупованого Донецька вже вчинок.
Храм або сквер - це про парк Шахтобудівників, який в народі давно називається або собачий парк, або парк «Гулівер» (через однойменну фігуру, яка була колись частиною дитячого майданчика, вільно розкинувши ноги-гірки). Ну і про храм, який планується спорудити саме в цьому парку. Землю під будівництво «влада» вже відвела - 2000 квадратних метрів і будівельний паркан поставили.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обіцянки окупантів, над якими сміються в "ДНР": топ-10 божевільних заяв
Що відбувається в окупованому Донецьку, дізнавався власкор Realist.online.
Парк-легенда
Парк «Гулівер» хороший своєю первісною красою - років 30 він не знав масштабної реконструкції, про що свідчать залишки асфальтових доріжок, дерева-самосіви і відсутність виразної інфраструктури. Але до війни «Гулівер», що знаходиться майже в центрі міста, все-таки підфарбовували і намагалися економно облагородити - так з'явилися лавочки, урни, дитячий майданчик. Ще кілька років тому в парку прекрасно себе почували парочка батутних атракціонів і ресторан, а ще - клініка пластичної хірургії, існуюча досі. Навіть жителі, спотикаючись на недогризках асфальтових доріжок, на парк не лаялися, а жаліли його - багато провели тут дитинство і навіть можуть показати, де розташовувалися колись підземні туалети, засипані ще в 90-х, і де стояли питні фонтанчики, які зникли приблизно тоді ж.
Чому якась громада святої Матрони Московської захотіла будувати храм саме в цьому парку - історія замовчує. Донеччани висувають різні припущення... Наприклад, поряд з парком розташований Калінінський РВВС - може, поліції ближче буде бігати гріхи замолювати, а там є що замолювати і в чому каятися. І виконком районний поруч - теж в перших рядах повинні зі свічками стояти. Що робити ресторану, в якому далеко не органна музика буде перегукуватися з співом церковного хору, взагалі неясно. Клініка краси поки мовчить, але і так зрозуміло, що їм буде трохи важче удосконалювати тілеса тих, хто за образом і подобою...
Вони зійшлися
Зрештою, зійшлися - храм і сквер (парк), святенники і безбожники (як ще м'яко називають один одного в соцмережах), "влада" і народ. Дві конкуруючі групи в телеграм-каналах рубаються не на жарт: періодично тих, хто за «сквер» називають укроботами і безбожниками, вимагають «представся, мразь» і пропонують застрелитись самим. Тих хто за храм називають приблизно так само, бо в "указі" про виділення землі фігурує громада, яка належить... Української православної церкви.
У РПЦ-то поки нікого звідси не запрошували. Тому після слова «Українська...» ніхто далі не читає, звинувачення ті ж, епітети аналогічні, пристрасті киплять. Обидві сторони поминають «конституцію ДНР», пишуть листи «главі» і збирають підписи за/проти, при цьому списки тих, хто проголосував то з'являються, то зникають з місць їх знаходження.
Минулої суботи противники будівництва церкви (підкреслюють - не конкретно церкви, а взагалі забудови парку) навіть вийшли на суботник - прибрати в старому парку свята справа, показати, як він дорогий жителям. Представники "влади" обіцяли прийти і роз'яснити ситуацію. Слово дотримали - прийшли. На дві години раніше обіцяного. Ті, хто хотів з ними поспілкуватися і прийшов у призначений час, з подивом оглядали порожній парк і паркан.
Ті, кому пощастило дочекатися представників районної адміністрації та громади святої Матрони Московської, поскаржилися, що слухати їх не захотіли. І їх пропозицію - будувати храм на місці згорілого ДК на бульварі Шевченка (колишній молодіжний центр культури, який потрапив під обстріл в 2014 році і знищений пожежею зсередини) - чомусь не пройшло. Хоча чому ні - поруч загс, наприклад, і поліклініка якщо що.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під страхом втратити дах над головою: як виглядає житлово-комунальний апокаліпсис Донецька
Трішки дістало
Боротися за парки і сквери Донецьк вмів давно - ще до війни жителям вдалося відбити сквер на проспекті Полеглих комунарів від будівництва храму, причому з дзвіницею. Чи вдасться відстояти парк Шахтобудівників - час покаже.
Поки в цій історії цікаво одне - бунт. Перший бунт, нехай хоч і в соцмережах, за сім з половиною років. Трошки наївний, трошки сумний - але бунт, протест. З обмовкою, мовляв, ми взагалі-то не бунтувати хочемо, а справедливості, і на несанкціоновані мітинги ні ногою - і все-таки... Людей, здається, почало діставати.
Абсолютна плутанина в житті, відсутність хоч якогось видимого майбутнього, війна-не війна, коронавірус, закриті кордони, пекельна спека, що чергується з аномальними зливами, які затоплюють місто за півгодини, - все це дістало!
До цього мовчали. Мляві протестні акції гірників, які чомусь не вміють жити на одну зарплату раз на півроку, швидко затикалися співробітниками «МГБ», а особливо жваві вилітали з шахт з «вовчими квитками» - і раділи життю на відміну від тих, хто «присів на підвал».
Протест проти забудови парку (не приведи Господи, щоб не проти церкви!) - цей той же бунт, але вже більш осмислений. Недарма так б'ється в істериці колишній «міністр закордонних справ ДНР» Олександр Кофман, який очолив хрестовий похід в соцмережах за храм. Його риторика, більш підходяща п'яному гультяєві, і образи, які він щедро насипає за комір тим, хто заперечує йому і його прихильникам, вже стали притчею во язицех і приводом для глузувань - «а ще міністром був!»
«Як же він у вас служив в очищенні?» - так і хочеться процитувати безсмертне з класика... І з іншого: «Отак встануть на коліна перед панським будинком і стоять, негідники! І адже знають, що бунтують, і все одно стоять! »
Поки що Донецьк сильно на колінах, але вже сильно заперечує - а там і до справжнього бунту недалеко.
Втім. Будемо реалістами - думати, що із суперечки «храм чи сквер» спалахне іскра, від якої спалахне полум'я народного гніву, який, в свою чергу, змете з лиця рідної землі окупантів - наївно і навіть десь смішно. Донеччани пасіонарні, але не на стільки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як роздають російські паспорти в Донецьку: черги і шантаж від окупантів
Бунтують же!
Хоча осередки народного невдоволення вже спалахнули і поки вогонь в них підтримує... сама «влада».
Черги в банках і міграційних службах - ганебне явище, якого Донецьк не бачив до війни. Щоб віддати свої гроші або оформити документи, люди змушені стояти по кілька годин на вулиці в будь-яку погоду. Уже активно скаржаться на гарячу лінію, вимагають розібратися, загрожують зателефонувати «самому»...
Закриті кордони. Стогін і прокльони в соцмережах, боязкі заклики вийти на мітинг і зажадати відкрити блокпости, загрози зателефонувати... кому-небудь, хто може розібратися.
Міграційні служби. Тут не буянять, але історії про багатогодинним стоянням під дверима розповідають багато разів і з великою кількістю моторошних деталей ( «приїхали в комендантську годину і ховалися в машині», «нас лаяв начальник міграційні карти, обіцяв зателефонувати в« МГБ »за те що у дитини вже оформлений український паспорт »,« бабусі в черзі стало погано, а швидка не приїхала »і т.д.).
Неадекватні перевізники в Україну через Росію. Створено «чорні списки», де вже велика частина перевізників, які "не повирішувати з прикордонниками за «Дію»,«які не спали два дні і тому засипали за кермом на швидкості 120 ». Перевізників карають рублем - не їздять з ними. Намагаються не їздити, у всякому разі.
Затримки зарплат. Поки мітингують тільки в ВК, викладаючи табелькі з жебрацькими цифрами і замазаними прізвищами. Хоча дехто вже не соромиться підписуватися реальними ПІБ.
Хоча прекрасно розуміють, що і церкву в парку, швидше за все, побудують, і кордони навряд чи відкриють в доступному для огляду майбутньому, і зарплати не будуть встигати за зростанням цін і тарифів. Але як можуть - так і бунтують...
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Донецькі ціни "в окупації": вище московських, зате є українські продукти
