Якщо вам скажуть, що в Донецьку - московські ціни на продукти, одяг, взуття та інше, не вірте. Бо навіть москвичі шаленіють, дивлячись на рублеві цінники в донецьких сурмаркетах, на ринках і в торгових центрах. Дивуються жителі Санкт-Петербурга, який колись побивав Москву по апетитах. Але все в минулому, зараз рулить Донецьк. А якщо хтось скаже, що Донецьк забув, як виглядають українські продукти - теж не вірте. Мало того що не забули, так ще і росіяни не дають забути, експортуючи в невизнані республіки куплені в Україні товари. Тому і ціни відповідні.
Як йдуть справи з цінами на продукти і товари в окупованому Донецьку, з'ясовував власкор Realist.online.
Все дуже дорого
Якщо у когось голова пішла обертом від цієї логістики, то це нормально. Донеччани зізнаються, що самі не завжди розуміють, що за катавасія відбувається з їх цінами.
"У нас дорого дуже. Настільки, що коли були відкриті блокпости, з'їздити до Маріуполя або Константиновку, закупитися там продуктами і повернутися, сплативши дорогу, було в деяких випадках дешевше, ніж купити щось в Донецьку. Ми тягли все: сільські яйця відрами, консерви, крупи, іноді делікатеси. Одяг і взуття - однозначно. І побутову техніку тягали на собі. На блокпостах і погрожували, і докопувалися, і чеки вимагали - ніхто не кинув це заняття. Потім вже «ДНР» заборонила провозити до себе свинину і вироби з неї - але повірте, провозили! Куди і як ховали - сказати не можу, секрет фірми... ", - розповідає власкору Realist.online донеччанин, який залишився в місті і не збирається його залишати.
Знизує плечима: ні, не ура-патріот, просто місто любить.
"Коли в 2015 році всі окуповані території перейшли на рубль, ми ахнули. Нові гроші витікали з рук, як пісок. Раніше виходив на ринок, повертався - гроші ще залишалися. З рублями такого немає. Все якось відразу стало дорого. Рублі перераховували до гривні 2: 1, і те, що коштувало 60 гривень, раптом стало коштувати більше 100 рублів.... Незвично було. і неприємно ", - каже чоловік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як роздають російські паспорти в Донецьку: черги і шантаж від окупантів
Справа в яйцях
Незважаючи на економічну блокаду, в окупований Донецьк до останнього часу справно надходили українські товари. Будь-який хлопчисько міг розповісти, якими полями і прихованими стежками пробираються вантажівки з підконтрольної території і яку мзду платять господарі товару на блокпостах (і тих, і цих!), щоб дозволили проїзд на непідконтрольну.
"Звичайно, власникам потрібно було відбити всі ці побори, і вони закладали їх в ціну. Тому все почало дорожчати. Подорожчало одне, автоматом підтяглося інше...", - розповідає власкору Realist.online літній дончанин.
Старий з посмішкою згадує курйоз з яйцями з Казахстану, які незрозуміло навіщо і як з'явилися на прилавках донецьких ринків. Їх ціна три роки тому доходила до 90 рублів за десяток.
"Якби у нас в радіусі 50 кілометрів не було двох або трьох птахофабрик з тим же асортиментом, ми б напевно нормально поставилися до такого «імпорту». Але ідіотизм ситуації полягав у тому, що місцеві яйця коштували рублів 60-70 тоді. Побачивши поруч з собою казахських конкурентів, наші виробники просто підтягнули ціну їхо його рівня. Подорожчали яйця й потягли за собою все інше ", - розповідає старий.
«Абсолютна фуфло»
У так званій «ДНР» дуже люблять робити порівняльний аналіз цін на продукти в «республіці» і в Україні. Природно, їх достовірність знаходиться на рівні «пальцем в небо», але замкнені в анклаві донеччани не мають можливості порівняти. А якщо і можуть - то роблять це анонімно в соцмережах.
"Відмінний розклад! Перерахувати українські ціни по курсу 1: 3 (а не 2,6, як в обмінниках), при цьому взяти ціни аж ніяк не середнього сегмента, а якогось «еліт-преміум-люкс» - і можна накидати простодушним, що в Україні страшна дорожнеча. Дивлячись на комуналку, в це можна повірити, але не на продукти. І не на одяг, взуття, техніку", - каже власкору Realist.online донеччанин Сергій, чоловік середніх років.
Але справа навіть не зовсім в цінах. Порівнювати їх, напевно, некоректно - занадто великий асортимент продукції, одного хліба більше десяти видів можна нарахувати. Вся справа в якості.
"Ми це зрозуміли в 2014 році, що українські товари якісніше російських в кілька разів. А коли місцеві підприємства перейшли на російську сировину - і вони впали нижче плінтуса. Хліб, який пліснявіє вже через пару годин. Молоко, яке згортається. М'ясо, яке в процесі смаження втрачає більше половини своєї ваги і буквально здувається на сковороді... Я вже мовчу про привозне. Нам з Росії привозять «собачатину п'ятого сорту, яка робиться разом з будкою» - був такий старий анекдот. Абсолютне фуфло під назвою «продукт». Сирний продукт, сметанний продукт, шоколадний продукт... тобто не сир, сметана, молоко, а розведена субстанція. Білоруська молочка скотилася до рівня розведеного водою з-під крана сухого концентрату. І всюди - пальмова олія, на будь-якій упаковці... ", - додає Сергій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під страхом втратити дах над головою: як виглядає житлово-комунальний апокаліпсис Донецька
Українське "незаконне", але воно є
У 2015-2018 роках українські товари продавали з-під поли. У кожного другого донеччанина був знайомий, який допомагав «дістати» нормальний сир, алкоголь, шоколад, рибу, каву. Доходило до смішного: українські товари продавали з-під прилавків і тільки своїм.
Лікарі виписували пацієнтам ліки з позначкою «краще купити українське або індійське, ніж російське». Аптекарі пошепки повідомляли, що ці таблетки - товчена крейда і пропонували взяти інші (не обов'язково дорожче). Лікарні ломилися від пацієнтів, які отримали алергічну реакцію на нешкідливі начебто препарати "мейд ін раша".
Рейди «вершників летючих», і особливо відданих так званій владі «народних контролерів», доносили на продавців, які торгують українським, швидко звели нанівець торгівлю дорогим, але якісним українським товаром. Сидіти в підвалі за звинуваченням в шпигунстві або участі в ДРГ нікому не хочеться.
І все-таки до кінця перемогти їм не вдалося. Періодично в соцмережах спалахують незадоволені бурчання, мовляв, виробник донецький - а упаковка вся українською. Такими бувають макаронні, молочні, хлібобулочні вироби, консервація, питна вода, пиво, ліки, канцелярія.
"Вчора в магазині бачив сухе пальне українського виробництва. Дата на упаковці свіжа. Ось і думаю - привезли звідкись або тут зробили на старих запасах упаковки?" - каже старий донеччанин власкору Realist.online.
Особливо радують старого реквізити виробників: «Україна, місто Донецьк...» Саме з цього приводу бризкають слиною прихильники Росії, явно нишком під'їду ночами смачні пряники.
Нашестя секонд-хендів
Одягнутися і взутися донеччанам зараз можна в китайське і турецьке. Перше гірше, друге вважається якісним. Везуть товари з Росії, і по дорозі вони неабияк збільшуються в ціні. Всі розрахунки йдуть через південноосетинський банк, який визнає «ДНР». Росія не визнає «ДНР», зате визнає Південну Осетію. Ось такий ланцюжок, і в кожній його ланці потрібно заплатити податки, мита... Звичайно, до Донецька все приїжджає недешеве.
Жителька Москви, яка побувала в донецькому торговельному центрі «Континент», була дуже здивована.
"Все, що я бачу - сумки, аксесуари, взуття - таке ж продається і у нас, але в 2-2,5 рази дешевше. Невже ви настільки багаті, щоб це купувати? Я вже мовчу про ціни на ваші готелі - 3000 рублів за стандарт це занадто навіть за нашими мірками. А кажуть, у вас зарплати і пенсії маленькі ", - винесла свій вердикт москвичка Світлана, гостя Донецька в розмові з власним кореспондентом Realist.online.
Зарплати і пенсії в Донецьку дійсно невеликі, тому «Континент» і готелі - це не завжди для донеччан, а здебільшого для приїжджих. Для інших - речові ринки і оренда квартир. До слова, за 3000 рублів можна зняти однокімнатну квартиру на околиці на цілий місяць.
"У нас відкрилося багато магазинів речових типу «Фабрика» або «Лайк». Ціни там більш-менш пристойні, але якість - це жах. Відчуття, що розпродають роботи трієчників зі швейних училищ. Звичайно, багато манівцями замовляють одяг і взуття в інтернет-магазинах, а потім місяцями чекають доставку. Є і шоп-тури в Ростов і в Москву на автобусах. Коли ще були відкриті блокпости, ми їздили одягати дітей в торгові центри Маріуполя", - говорить власкору Realist.online молода донеччанка.
Примітно одне: неймовірна кількість секонд-хендів, які займають все більше і більше торгових площ.
"Ось це по нашій кишені магазини. 350 рублів за кілограм речей. Нічого не маю проти «секондів», але лякає їх кількість. Немов ми вже остаточно зубожіли", - нарікає донеччанка.
Можливо, це зсередини непомітно, але ззовні видно, що донеччани, які раніше славилися своїм непередаваним донецьким шиком і любов'ю до гарного одягу, махнули на себе рукою. Все рідше можна зустріти красиво одягнених в якісний одяг людей. «Сильні світу цього» донецького розливу, може, і дозволяють собі дорогі речі, але стильними їх ніяк не назвеш. Зник донецький лиск і прагнення завжди виглядати на всі сто. Залишилася лише непоказна практичність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обіцянки окупантів, над якими сміються в "ДНР": топ-10 божевільних заяв
