Міністерство охорони здоров'я України розширило перелік професій, представникам яких необхідно мати сертифікат про отримання принаймні однієї дози вакцини від коронавірусу. Наказ набув чинності 31 січня. Тепер за відсутності відповідного документу робітника повинні відсторонити від роботи без збереження заробітної плати. Уникнути даної "протиепідемічної міри" вдасться лише тим, хто має абсолютні протипоказання до щеплення від COVID-19.
Realist.online дізнавався, наскільки законними є такі вимоги з боку МОЗ, і чи можливо оскаржити в суді рішення про відсторонення від роботи.
Читайте також: Україну накриває нова хвиля COVID-19: вона може стати останньою
По кому подзвін
Вперше про відсторонення від роботи не вакцинованих громадян українцям повідомили ще три місяці тому. Згідно постанови № 1096 Кабінету Міністрів, з 8 листопада 2021 року щеплення від коронавірусу стали обов'язковими для співробітників:
- освітніх установ;
- центральних органів виконавчої влади та їх територіальних підрозділів;
- місцевих державних адміністрацій;
- підприємств, установ та організацій у сфері управління центральних органів виконавчої влади;
- установ, що надають соціальні послуги, захист прав дітей, реабілітаційних установ;
- підприємств, установ і закупівельних організацій за переліком об'єктів державної власності, мають стратегічне значення для економіки та безпеки країни.
Читайте також: У штаму "Омікрон" з'явився новий підвид: медики описали симптоми
З 31 січня 2022 року наказом №2664 Міністерства охорони здоров'я України цей перелік було розширено. Тепер обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19 також підлягають співробітники:
- органів місцевого самоврядування;
- закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності;
- комунальних підприємств, установ та організацій.
Згідно наказу, працівники, які не отримали принаймні одну дозу вакцини проти COVID-19, мають бути відсторонені від роботи без збереження заробітної плати. Дане обмеження не стосуватиметься тих людей, що мають абсолютні протипоказання до вакцинації проти COVID-19 та отримали медичний висновок для підтвердження цього.
Читайте також: "Видихаємо" локдауни та дистанційку: як зберегти психологічний клімат у колективі
Право на працю vs право на життя
Враховуючи неоднозначність ставлення українців до вакцинації, нові протиепідемічні заходи від МОЗ викликали шквал обурення у суспільстві. Тенденція до розширення переліку професій, що вимагають обов'язкового щеплення працівників, наштовхнула багатьох громадян на думку про зростаючу вірогідність практично примусової вакцинації усіх працюючих українців.
Критики даної стратегії по подоланню пандемії закликають представників влади звертатися до Конституції, приймаючи подібні рішення, адже право на працю є одним з основоположних у демократичній державі.
Читайте також: Стало відомо, як працюватиме метро у Києві, якщо введуть локдаун
У той же час прихильники вакцинації заявляють про свої права на захист здоров'я та вважають такі заходи цілком виправданими, коли йдеться про протидію поширенню небезпечної хвороби та збереження життя мільйонів громадян.
Емоції в даному питанні – не кращий радник, вважають юристи і закликають спиратися на закон. За словами адвоката Сергія Семенова, суто технічно МОЗ має повноваження для прийняття подібних рішень. Більше того, на сьогодні дана міра є виправданою.
Юрист зауважує: наказ МОЗ прийнято на виконання Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». В силу положень статті 12 цього Закону, саме на МОЗ, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, покладені повноваження по визначенню переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб.
Читайте також: Тисяча гривень за вакцинацію: шахраї вигадали нову схему
За словами Сергія Семенова, на сьогодні немає жодної правової позиції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) про відсторонення від роботи працівника, не вакцинованого проти COVID-19.
"Право на працю не є абсолютним і підлягає обмеженню з боку держави, якщо такі обмеження передбачені законом (в розумінні ЄСПЛ поняття закон є ширшим від звичного нам національного розуміння), переслідують законну мету, та виправдані в демократичному суспільстві. Вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими", - пояснює адвокат в розмові з Realist.online.
Читайте також: Рекордна захворюваність COVID-19: у Києві кількість заражень зросла в 10 разів
Експерт в галузі права резюмує: з огляду на те, що питання визначення такого переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням належить до виключної компетенції МОЗ, необґрунтовані відмова або ухилення працівника від профілактичних щеплень будуть достатніми підставами для тимчасового відсторонення від роботи, звісно, за умови, що з боку роботодавця не порушена процедура такого відсторонення.
Читайте також: Хто частіше заражається "Омікроном": опубліковано масштабне дослідження
Перспективи оскарження
Незважаючи на такі, здавалось би, залізні аргументи законності рішення МОЗ, втрачати засоби для існування через відсутність щеплення ладні далеко не всі громадяни. Більше того, як показує судова практика, деяким з них навіть вдалося оскаржити в суді рішення про відсторонення від роботи. Щоправда, рішення на користь працівників у таких справах не є повсюдною тенденцією.
За словами судді Галицького районного суду міста Львова, викладача Національної школи суддів України Катерини Котельви, дані процеси є викликом для українських правників і, в першу чергу, для суддів. Безпрецедентна епідемічна ситуація не лише змінила звичний життєвий уклад у всьому світі, а й значною мірою вплинула на трудові правовідносини.
"Розглядаючи таку категорію трудових спорів, суд стикається з необхідністю балансування двох протилежних інтересів. З одного боку, це захист основоположних прав конкретної людини (зокрема, право на працю, право на повагу до приватного життя, заборона дискримінації, тощо). З іншого боку - захист громадського здоров’я населення та протидія поширенню небезпечної хвороби. Який інтерес переважає? Чию сторону має зайняти суд? Ці питання не є простими, і повинні вирішуватися судом з урахуванням всіх обставин справи через віднаходження належного розумного балансу між двома протилежними інтересами", - пояснює експерт в коментарі Realist.online.
Читайте також: Вірус байдужості: чому діти не хочуть до школи і чи потрібна тотальна дистанційка
Крім того, Катерина Котельва зауважила, що українська судова практика наразі знаходиться в стадії напрацювання, а тому не є єдиною. Як скоро Верховний Суд сформує правові позиції з цього приводу – поки що невідомо.
"Зазвичай необхідно декілька років для того, щоб справа пройшла всі три інстанції (першу, апеляційну і касаційну). Остаточну крапку зможе поставити Велика Палата Верховного Суду. Світова судова практика також не демонструє сталого підходу в питаннях, пов’язаних з обмеженням прав людини через боротьбу з поширенням коронавірусу. Але загальна світова тенденція схиляється в бік переваги захисту громадського здоров’я перед особистими правами громадян", - каже експерт.
За словами судді, у більшості випадків суди відмовляють в позовах про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення. Разом з тим, не є поодинокими випадки, коли суди задовольняють позови працівників, визнають відсторонення неправомірним та стягують середній заробіток за час відсторонення від роботи.
"Але поки що ми можемо говорити лише про рішення судів першої інстанції. Треба враховувати, що такі рішення не набрали законної сили, оскільки не пройшли апеляційну інстанцію. В кожній конкретній справі суди перевіряють, чи була дотримана процедура відсторонення, що також впливає на результат розгляду та кінцеве рішення суду. Кожна судова справа унікальна, має свої особливості та індивідуальні обставини, тому не може бути єдиного однакового "рецепту" розгляду всіх справ цієї категорії", - пояснила Катерина Котельва для Realist.online.
Читайте також: Їх чотири: лікарі назвали "приховані" симптоми зараження "Омікроном"
Окрім безпрецедентності ситуації навколо пандемії в цілому, однією з причин колізії могла стати відсутність своєчасного забезпечення державою прийняття відповідних законодавчих змін та доповнень.
За словами адвоката Сергія Семенова, неоднозначність судової практики стала причиною появи рекомендаційних роз’яснень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наданих ним в листі від 24.12.2021 р. № 3223/0/208-21 щодо застосування статті 46 КЗпП у справах про відсторонення від роботи працівника у зв'язку з відсутністю щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
"Вважаю зазначені роз’яснення цілком виправданими та обґрунтованими. По суті Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що до інших передбачених законодавством випадків відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим", - пояснив експерт у галузі права Realist.online.
У сухому підсумку, громадянам, які вирішать оскаржити рішення про відсторонення від роботи через відсутність щеплення, доведеться пробиватися через не аби яку правову "броню" МОЗ і сподіватися на гуманність суду. Адже, на сьогоднішній день, згідно законодавства України, наказ Міністерства охорони здоров'я є законним.
Читайте також: Як купити ліки за "тисячу від Зеленського" без смартфона – інструкція
