Аргументи проти проведення виборів під час війни більш ніж переконливі, і серед них на першому місці – безпекова складова. Про це у своїй статті для The Gaze пише Петро Олещук, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.
Восени 2023 року мали б відбутися вибори до Верховної Ради України, а навесні 2024 року, однак перші уже точно не будуть проведені у конституційні строки, а проведення других – під великим питанням. Це пов’язано з військовим станом, який впроваджено в Україні з 24 лютого 2022 року, коли держава зазнала повномасштабного вторгнення з боку Росії. З цього моменту точиться війна, завершення якої поки що прогнозувати неможливо, і згідно до вимог законодавства України, військовий стан виключає проведення будь-яких виборів.
Водночас, останнім часом починають лунати вимоги щодо проведення виборів найближчим часом як всередині Україні, так і з боку західних партнерів. Зокрема, під час візиту в Україну у серпні 2023 року, сенатор-республіканець з США Ліндсі Грем заявив, що Україна має проводити вибори навіть під час війни як демократична держава.
Загалом, аргументи прихильників проведення виборів зводяться до наступного: оскільки Україна – демократія, то вона має проводити вибори у терміни, передбачені законодавством, і війна тут не повинна бути аргументом. Непроведення виборів ставить під сумнів демократичність України, а, отже, і вимоги щодо допомоги для України з боку інших демократичних держав. Також вибори – єдиний аргумент щодо легітимності влади. Усе це, загалом, може вважатися справедливим, однак існує занадто багато обґрунтувань і проти виборів під час війни, які теж ігнорувати не варто.
Чому вибори зараз неможливі
Вибори і повномасштабна війна — несумісні. Ця ідея вкрай небезпечна та призведе до втрати легітимності як процесу, так і виборних органів, а з високою імовірністю — і до значної дестабілізації держави в цілому. Таку думку висловили у спільній заяві, опублікованій у вересні 2023 року Трансперенсі Інтернешнл Україна, понад 100 громадських організацій України. У заяві зазначається, що ключовими є виклики, пов’язані з вільним формуванням політичної волі в умовах активної фази війни, неможливістю забезпечити повноцінну участь військових і виборців за кордоном, відсутністю політичної конкуренції в умовах звуження прав і свобод під час правового режиму воєнного стану.
Як зазначається у заяві, вибори не можна провести під час війни через низку причин. По-перше, вибори самі по собі не дорівнюють демократії, а формальний акт голосування не є безумовним підтвердженням демократичності режиму; законодавство забороняє проведення виборів під час воєнного стану. Частина 4 статті 83 Конституції України прямо забороняє припиняти повноваження парламенту й автоматично продовжує їх до обрання нового скликання після війни.
По-друге, проведення виборів під час війни здатне підірвати національну єдність. Якщо громадяни України, які перебувають за кордоном, не зможуть реалізувати право голосу або стати кандидатами, які роблять посильний внесок у програму розвитку повоєнної України, це спровокує розкол між біженцями та місцевими.
Далі, правовий режим воєнного стану законодавчо обмежує права і свободи, тоді як вибори потребують їх розширення та захисту. Ці стани — несумісні. Нарешті, ймовірна масована ракетна атака в день голосування унеможливить доступ громадян до дільниць та призведе до зриву процесу. Не слід також забувати про неможливість віддати свій голос у таких умовах людям з інвалідністю, в тому числі ветеранам та ветеранкам, які отримали інвалідність під час війни. Зрештою, українці підтримують продовження строку повноважень обраних органів влади до закінчення війни.
То що робити далі?
Як бачимо, аргументи проти проведення виборів під час війни більш ніж переконливі, і серед них на першому місці – безпекова складова. Терористичний характер ведення війни Росією проти України, відсутність гарантованого захисту бодай якоїсь частини території України не дозволяють відкрити виборчі дільниці хоча б десь в Україні, оскільки вони будуть прекрасною мішенню для російських ракет. А вибори, що несуть небезпеку для власних громадян, точно не можна назвати демократичними.
Звичайно, можна апелювати до практики голосування за допомогою альтернативних методів. Наприклад, у форматі електронного голосування або голосування поштою. Однак ці методи теж є не безсумнівними. Вибори – це просто формальний підрахунок голосів, він має сприйматися як легітимний самими громадянами. Як показує практика голосування поштою навіть у державах з давніми демократичними традиціями, подібні методи часто є підставою ставити результати під сумнів. Щодо електронного голосування, то це одразу висуває на передній край питання кібербезпеки, особливо у контексті втручання Росії у вибори низки демократичних держав протягом останнього десятиліття.
Ідеальної відповіді тут немає. Очевидно, що Україна, як демократична держава, матиме проводити вибори у відносно близькій перспективі, хоча війна може тривати ще невизначений період часу. Можливо, це означатиме необхідність розробки процедур, які би дозволили проводити вибори навіть у період війни, але для цього треба забезпечити виконання бодай певних умов. По-перше, суттєве підвищення захищеності Українського неба та ефективності українських систем ППО. По-друге, забезпечення умов для повноцінної участі у виборчому процесі усіх громадян України. По-третє, формат виборів, який не дозволить ставити під сумнів їхню легітимність.
***
Повертаючись до питання легітимності влади, то проведення виборів, які не будуть сприйматися як справедливі та демократичні усім суспільством, може завдати більшої шкоди легітимності влади та державних інституцій, аніж відкладання виборів зі зрозумілих та доступних кожному громадянину причин. Зараз усі українці розуміють, чому вибори відкладаються, що це правильне рішення, яке обов’язково завершиться виборами після закінчення війни. Однак, якщо ти все ж візьмешся проводити вибори, то від них чекатимуть справедливості, яку навряд чи зараз можна буде забезпечити.
Джерело: Аналітичний центр "Об’єднана Україна"
Оригінал матеріалу: "The Gaze"
