На тлі розкрученої в засобах масової інформації, ток-шоу, соціальних мережах та інтернет-ресурсах інформації щодо так званої справи вагнерівців - "вагнергейту" - у контексті її зливу чи провалу, в тіні залишається інша складова цієї операції. Це стосується безпосередньо самих фігурантів справи, членів ПВК “Вагнер”, які мали бути затримані в результаті її проведення. Основна частина з них, згідно заявам керівника ГУР і матеріалам журналістського розслідування, перебували в зоні бойових дій на Сході України, і не лише перебували, а брали участь у бойових діях проти українських збройних сил, збивали літаки, здійснювали артобстріли тощо. Тобто були причетними до скоєння воєнних злочинів проти українських військових, цивільного населення та навіть збиття того самого Боїнга МН17, провину за що Російська Федерація вже майже сім років намагається перекласти на Україну.
Однак виникає закономірне запитання - а що стосовно подальшого документування та розслідування цих злочинів, процесуального оформлення та притягнення винних до кримінальної відповідальності? Адже зрив операції щодо їх доставки в Україну не звільняє правоохоронців від обов’язків вчинити всі передбачені КПК України заходи для засудження злочинців у судовому порядку.
І що ж ми бачимо?
Минуло майже півтора року, прізвища бойовиків всім відомі, підбірки на кожного з них, з їхнім визнанням участі у військових діях, конкретних боях, вбивствах громадян та знищенні військової техніки відомі. Навіть колишній секретар РНБО Олександр Турчинов на останньому ток-шоу Савіка Шустера демонстрував відповідні матеріали на кожного з них.
Але до сьогодні ми не розуміємо, чому немає результатів по цих кримінальних провадженнях, розглядів справ в судах (навіть заочно), оголошення цих осіб в розшук або якихось інших дій з боку українських правоохоронців, які мають розслідувати у рамках кримінального провадження їх діяльність і намагатись всілякими зусиллями, у т.ч. із задіянням Інтерполу та правоохоронних органів інших держав, притягнути цих осіб до кримінальної відповідальності.
Нажаль немає жодних результатів щодо цього або звітів яким чином йде розслідування. Що зроблено із зібраним масивом інформації і доказовою базою? Це питання в першу чергу до наших правоохоронних органів. Якщо це воєнні злочини чи тероризм, а із заяв, що ми чули, випливає саме так, тоді де СБУ, де Генеральна прокуратура, яка повинна в рамках міжнародної правової допомоги активно діяти?
Сьогодні ми цієї активності не бачимо.
Читай також: Справа "вагнерівців": з'явилися несподівані факти про спецоперацію
Імовірно, що тут зіграли свою роль зроблені публічні заяви на початку "вагнергейту" з вуст керівників різного рівня, із запереченням самого факту проведення спецслужбами України зазначеної операції. Але кримінальне право та процес ніхто не відміняв, у тому числі і стосовно порушення процесуальних термінів. Тим більше, що після публікації матеріалів розслідування Bellingcat та оприлюднення журналісткою Яніною Соколовою документів ГУР МО розставлено усі крапки над "і" - та вже ніхто не заперечує про те, що це дійсно було. Питання тільки у визначенні причини провалу спецоперації.
Однак, самі по собі зібрані розвідниками ГУР МОУ факти злочинної діяльності найманців ПВК "Вагнер" потребують негайної правової оцінки та відповідного процесуального руху. Наразі перед правоохоронцями мають стояти конкретні завдання – офіційне оголошення цим особам підозри та передача матеріалів до суду. Одночасно, у правовому полі має бути організоване переслідування фігурантів за скоєнні злочині по всьому світу. Тому, не зважаючи на гостроту ситуації навколо вагнергейту, правоохоронці зобов’язані невідкладно завершити операцію у процесуальному аспекті. В іншому разі українська правоохоронна система продемонструє нездатність реагувати на загрози національній безпеці через свою тотальну заполітизованість.
Читай також: Вагнергейт та ганьба: виходу немає, можна лише мінімізувати втрати
