Уроки історії для Риму, Берліну та Парижу: навіщо очільники держав їдуть в Київ
Політика

Уроки історії для Риму, Берліну та Парижу: навіщо очільники держав їдуть в Київ

13 червня 2022 | 11:51

Найближчим часом в Україну можуть прибути президент Франції Еммануель Макрон, а також керівники урядів Німеччини та Італії Олаф Шольц і Маріо Драгі. Про це пише німецьке видання Bild. Чомусь я далекий від світлої думки про те, що головним результатом цього візиту стануть ешелони з танками, самохідними гарматами та РСЗВ, які нескінченним потоком потягнуться до України. Може щось і перепаде, але головною метою цього візиту, швидше за все, має стати чергове вмовляння Володимира Зеленського зберегти обличчя Путіну, віддати йому частину українських територій (най вже подавиться, падлюка) та й буде мир.

Читатйте також: Політика переляку: Франція та Німеччина мають відкрито заявити, на чиєму боці вони "воюють"

Кожного разу дивуюсь, як багато паралелей має ця війна із подіями, які пов'язані із Другою світовою війною. Тоді, у 1938 році, союзники згодували Гітлеру Чехословаччину, сподіваючись, що звір заспокоїться. Але звір не заспокоївся. Він поліз на Польщу, а потім - й на Францію. Що відбувалося далі - знають всі.

Існує думка, що Гітлера виростив тов. Сталін, який забезпечував нацистську Німеччину технікою, сировиною, створив з нею фактично союз, який обернувся розділом Польщі, окупацією країн Балтії та Зимовою війною з Фінляндією.

Я жодним чином не захищаю тов. Сталіна, але його участь у "розкрутці" Гітлера не була головною причиною початку Другої світової війни. Сталін був лише одним з хижаків, які намагалися грати свою гру, пожираючи слабших сусідів. Таким був той час. На мою думку, руки Гітлеру розв'язали Франція та Великобританія.

Вигравши Першу світову війну, ці країни скували Німеччину умовами Версальского договору (СРСР не був учасником цієї угоди). А коли настав час забезпечити умови виконання цього договору, вони почали загравати з Гітлером, випускаючи на волю хижаків.

На щастя, Великобританія мала свого Черчілля, який вступив у гру, коли один з "миротворців" - Франція, вже зазнала воєнної катастрофи.

На щастя, тепер Великобританія має свого Джонсона і, разом із Польщею, Чехією, Словаччиною, Фінляндією та країнами Балтії, чудово пам"ятають той досвід.

А от Франція, Німеччина та Італія, схоже, про все забули і, мабуть, хочуть його повторити. Байдуже, що тепер вони в одному окопі, а Гітлером став Путін - той самий, хто найбільше пишається перемогою над нацистами. Цікава іронія долі, чи не так?

Я не перебуваю на "нулі" і не маю права закликати до подальшої війни, на якій будуть гинути інші, але не я. Можливо, хтось втомився та хоче миру. Я теж хочу миру та повернення до звичайного життя. Але ставати другою Чехословаччиною - зовсім не наш метод. Бо інакше всі 109 днів великого спротиву - коту під хвіст, а вся кров була марною.

На мій погляд, не можна погоджуватись на "мирні пропозиції" від цієї трійці. Треба воювати далі та досягати більших успіхів. Війна в будь-якому разі завершиться переговорами. Так буває завжди. Але переговорну позицію повинні формувати ми.

Читайте також: Європі час чистити зброю: в РФ офіційно заявили про наміри створити імперію

І ще один момент...

Найбільш серйозним та ефективним санкційним обмеженням для Росії на сьогоднішній день я вважаю обмеження на постачання сучасної елементної бази. Простіше кажучи - заборону на електроніку. Це саме те, через що у них зупиняється сучасна автомобільна промисловість та відбувається повернення до "Москвичів".

Це саме те, чому вони змушені курочити пральні машини для того, щоб ставити "цивільну" електроніку в обчислювальні контури бойових машин.

Це старі танки Т-62 замість сучасних Т-90, які неможливо складати без зарубіжної "начинки".

Зрештою, це радянські ракети Х-22, замість більш сучасних "Калібрів", яких не вистачає, тому що для них немає елементної бази.

Це дуже цінне обмеження. Його необхідно плекати і всіляко слідкувати за його дотриманням. Бо воно знищує російський ВПК швидше за будь-якого нафтового ембарго.

Так, продаж нафти дає путінському режиму гроші, за допомогою яких він може продовжувати війну. Але навіщо потрібні гроші, якщо на них не можна нічого купити?

Це я не про те, що не варто добиватись нових санкційних пакетів. Це я про те, що не так вже й погано і з цими.
 
 Читайте також: Путін офіційно вирішив відродити "імперію минулого": загроза для сусідніх країн зросла